Постанова

від 16.10.2013 по справі 908/1735/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 р. справа №908/1735/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Валової В.Ю. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 року у справі№ 908/1735/13 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовомКомунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ м. Запоріжжя провизнання кредитором в сумі 16512,32грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 року Комунальне підприємство «Водоканал» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ м. Запоріжжя про визнання кредитором в сумі 16512,32грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів (а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 р. у задоволенні позову відмовлено (а.с. 34-36).

Судове рішення мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає встановленим законом та договором №504 від 01.12.2006р. способам захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.

Позивач, Комунальне підприємство «Водоканал» звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 41-44).

На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував положення ст.15 ЦК України та дійшов хибного висновку, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав.

Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не повно з»ясував всі обставини.

Зокрема, апелянт вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогами до відповідача, оскільки предметом даного позову є не стягнення заборгованості з відповідача, а визнання КП «Водоканал» кредитором у сумі 16512,32грн та включення до реєстру кредиторів, проте суд першої інстанції не вірно дослідив всі обставини справи, які мають істотне значення та не надав ретельної правової оцінки щодо предмету спору, який виник між сторонами.

Розгляд справи відкладався для всебічного, повного і об»єктивного розгляду справи та у зв»язку з витребуванням у сторін документів.

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов»язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Водоканал» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 03327121), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с.18, 19).

Відповідач - Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24523731), що підтверджується витягом з ЄДР (а.с.28-30).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 931151 - 931152 станом на 09.07.2013 р. Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 24523731) значиться в ЄДРПОУ за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113 та находиться в стані припинення за рішенням засновника.

01.12.2006р. між Комунальним підприємством «Водоканал» (за договором - водоканал) та Запорізьким юридичним інститутом Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (за договором - абонент) було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №504, згідно умов якого, (водоканал) забезпечує (абоненту) подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 7 - гуртожиток, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 13 - учбовий корпус (п.1.1) (а.с. 9-11).

Розділом 2 договору сторони зазначили, що договір укладено з 01.12.2006р. по 31.12.2012 р.

Згідно з п. 3.2.1 договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативно-правовими актами, вказаними в п. 1.1 Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що основним документом на оплату є акт на послуги водопостачання та водовідведення. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок водоканалу у сумі, вказаній в акті. Якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов»язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними у цьому Договорі нормативними документами.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач в грудні 2012 року КП «Водоканал» на підставі договору № 504 від 01.12.2006р. відповідачу, ЗЮІ ДДУВС були надані послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 18704,78грн.

На виконання умов договору відповідачу для підписання були надані Акти № 504 від 20.12.2012р. на суму 2117,80грн. за період з 22.11.2012р. по 30.11.2012р., № 504 від 31.12.2012р. на суму 16586,98грн. за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, відповідач з Актом № 504 від 20.12.2012р. ознайомився та підписав його, а з Актом № 504 від 31.12.2012р. ознайомився, але від підпису відмовився.

Відповідно до умов договору, Акт № 504 від 31.12.2012р. був оформлений відповідним чином і направлений відповідачу поштою (а.с.14), що є підставою для перерахування відповідних коштів.

Як стверджує позивач, відповідач заборгованість перед КП "Водоканал" погасив частково в сумі 2192,46 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 504 від 01.12.2006р. становить 16512,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 13.12.2012р. на адресу позивача, КП "Водоканал" надійшов лист Голови комісії з припинення юридичної особи ЗЮІ ДДУВС Алфьорова С.М. № 142 "Про припинення договору", яким останній повідомлявся про ліквідацію ЗЮІ ДДУВС згідно наказу МВС України від 27.07.2011р. № 490 та про припинення дії Договору № 504 від 01.12.2006р. з 31.12.2012р. (а.с. 15).

15.03.2013р. позивачем, КП "Водоканал" Голові ліквідаційної комісії ЗЮІ ДДУВС Алфьорову С.М. була надіслана заява № 2952 про визнання КП "Водоканал" кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16512,32 грн. (а.с.17), що підтверджується фіскальним чеком №7504 від 15.03.2013р.

Згідно довідки Укрпошти від 18.04.2013р. заява № 2952 від 14.03.2013р. повернулася на адресу КП "Водоканал" з позначкою "Адресат за отриманням не з'явився" (а.с. 16).

За таких обставин, посилаючись на ч. 3 ст. 112 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання КП "Водоканал" кредитором ЗЮІ ДДУВС в сумі 16 512,32 грн. та включення вимог КП "Водоканал" в розмірі 16521,32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 931151 - 931152 станом на 09.07.2013р. Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 24523731) знаходиться в стані припинення за рішенням засновника.

Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як зазначалось вище, 13.12.2012р. на адресу позивача, КП "Водоканал" надійшов лист Голови комісії з припинення юридичної особи ЗЮІ ДДУВС Алфьорова С.М. № 142 "Про припинення договору", яким останній повідомлявся про ліквідацію ЗЮІ ДДУВС згідно наказу МВС України від 27.07.2011р. № 490 та про припинення дії Договору № 504 від 01.12.2006р. з 31.12.2012р.

15.03.2013р. позивачем Голові ліквідаційної комісії ЗЮІ ДДУВС Алфьорову С.М. була надіслана заява № 2952 про визнання КП "Водоканал" кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16512,32 грн. (а.с.17).

Згідно довідки Укрпошти від 18.04.2013р. заява № 2952 від 14.03.2013 р. повернулася на адресу КП "Водоканал" з позначкою "Адресат за отриманням не з'явився".

13.05.2013р. позивач, КП «Водоканал» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Ліквідаційної комісії «Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ м.Запоріжжя про визнання КП «Водоканал» кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16.512,32грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2013р. по справі №908/1659/13 в прийнятті позовної заяви Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя було відмовлено з посиланням на п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 55).

21.05.2013р. Комунальне підприємство «Водоканал» м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ м. Запоріжжя про визнання кредитором в сумі 16512,32грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем був дотриманий порядок та строк звернення до суду з відповідним позовом відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Господарський суд дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, послався на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає встановленим законом та договором №504 від 01.12.2006р. способам захисту порушеного права.

Проте, колегія суддів не може погодитися з цим висновком з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 16 ЦК України визначає орієнтовний перелік способів судового захисту. Так, відповідно до Закону України «Про судоустрій України» правосуддя у державі здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Цим самим Законом передбачається принцип гарантування усім суб»єктам правовідносин захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону (ст.6 закону). Водночас передбачається неможливість позбавлення суб»єктів права на розгляд їхніх справ у суді, до підсудності якого вони віднесені процесуальним законом.

Судова колегія зазначає, що першим способом захисту є визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб»єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб»єктивного права особою.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно з ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Реалізуючі передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи даний спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Предметом спору у даній справі є не стягнення заборгованості з відповідача, а визнання кредитором в сумі 16512,32грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши вимогу позивача в контексті положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає її як таку, яка спрямована на захист прав позивача шляхом визнання судом його права як кредитора стосовно відповідача.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Колегія суддів зазначає, жодного документу про відмову у визнанні кредитором КП «Водоканал» на включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16512,32грн. у матеріалах справи не має.

Судова колегія вважає, що позивач не довів, яким чином його права або законні інтереси порушені відповідачем на момент звернення до суду з даним позовом, адже метою судового процесу є саме захист порушених та оспорюваних прав та інтересів особи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 року у даній справі повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними у даній постанові, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013р. у справі № 908/1735/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013р. у справі № 908/1735/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.