Постанова

від 15.01.2014 по справі 908/1735/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 908/1735/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХодаківської І.П. - головуючого, суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача відповідачаРазуваєва К.М. (дов. від 16.11.2012 р. № 93) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у справі № 908/1735/13 господарського суду Запорізької області за позовомКомунального підприємства "Водоканал" доЗапорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ провизнання кредитором в сумі 16 512, 32 грн. та включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів

В С Т А Н О В И В :

21.05.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося комунальне підприємство "Водоканал" (позивач) з позовною заявою до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (відповідач) про визнання позивача кредитором відповідача в сумі 16 512, 32 грн. та включення вимог позивача в розмірі 16 521, 32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах статей 105, 107, 112 Цивільного кодексу України і полягають в тому, що ліквідаційна комісія Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ ухилилась від розгляду вимог комунального підприємства "Водоканал" про визнання останнього кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16 512, 32 грн., що являє собою заборгованість за договором №504 від 01.12.2006 р., та не задовольнила вказані вимоги.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 11.07.2013 р. у справі №908/1735/13 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову комунального підприємства "Водоканал" відмовив повністю, мотивуючи рішення тим, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає встановленим законом та договором № 504 від 01.12.2006 р. способам захисту порушеного права.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. (колегія суддів: головуючий Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 р. залишено без змін, але з інших підстав, зокрема, суд мотивував постанову тим, що позивач не довів, яким чином його права або законні інтереси порушені відповідачем на момент звернення до суду з даним позовом, враховуючи, що жодного документу про відмову ліквідаційної комісії Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ у визнанні кредитором комунального підприємства "Водоканал" та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16 512, 32 грн. у матеріалах справи немає.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги комунального підприємства "Водоканал".

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що господарські суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясували всі обставин справи, зокрема, скаржник зауважує на необґрунтованому ухиленні ліквідаційної комісії Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ від розгляду заяви комунального підприємства "Водоканал" про визнання останнього кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16 512, 32 грн., що порушило права та законні інтереси комунального підприємства "Водоканал".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 р. касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2013 р.

18.12.2013 р. ухвалою Вищого господарського суду України продовжено строк розгляду касаційної скарги у справі № 908/1735/13 на 15 днів за клопотанням представника комунального підприємства "Водоканал" та оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2014 р.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/14 від 09.01.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Вищого господарського суду України Корсака В.А. у відпустці, для розгляду справи № 908/1735/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Данилова М.В.(доповідач), Данилова Т.Б.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2006 р. між комунальним підприємством "Водоканал" (водоканал) та Запорізьким юридичним інститутом Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (абонент) був укладений договір № 504 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, відповідно до пункту 1.1 якого водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 7 - гуртожиток, м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 13 - учбовий корпус.

Розділом 2 договору передбачено, що договір укладено з 01.12.2006 р. по 31.12.2012 р.

Згідно з пункту 3.2.1 договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативно-правовими актами, вказаними в пункті 1.1 договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що основним документом на оплату є акт на послуги водопостачання та водовідведення. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок водоканалу у сумі, вказаній в акті. Разом із тим, якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою.

Згідно з пунктом 6.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними у цьому договорі нормативними документами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судами в ході вирішення спору, в грудні 2012 року комунальним підприємством "Водоканал" на підставі договору № 504 від 01.12.2006 р. були надані Запорізькому юридичному інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 18 704, 78 грн.

Так, комунальним підприємством "Водоканал" на виконання умов вказаного договору Запорізькому юридичному інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ для підписання були надані акт № 504 від 20.12.2012 р. на суму 2 117, 80 грн. за період з 22.11.2012 р. по 30.11.2012 р. та акт № 504 від 31.12.2012 р. на суму 16 586, 98 грн. за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ з актом № 504 від 20.12.2012 р. ознайомився та підписав його, а з актом № 504 від 31.12.2012 р. ознайомився, але від підпису відмовився, у зв'язку з чим акт № 504 від 31.12.2012 р. був оформлений комунальним підприємством "Водоканал" відповідним чином і направлений відповідачу поштою.

Як зазначає комунальне підприємство "Водоканал", заборгованість за договором № 504 від 01.12.2006 р. Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ перед комунальним підприємством "Водоканал" частково погасив в сумі 2 192,46 грн., разом з тим, заборгованість у розмірі 16 512, 32 грн. відповідачем погашена не була.

Судами встановлено, що 13.12.2012 р. на адресу комунального підприємства "Водоканал" надійшов лист Голови комісії з припинення юридичної особи Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ Алфьорова С.М. № 142 "Про припинення договору", яким позивач був повідомлений про ліквідацію відповідача згідно наказу МВС України від 27.07.2011 р. № 490 та про припинення дії договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 504 від 01.12.2006 р. з 31.12.2012 р.

15.03.2013 р. комунальне підприємство "Водоканал" надіслало Голові ліквідаційної комісії Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ Алфьорову С.М. заяву № 2952 про визнання позивача кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16 512, 32 грн.

Згідно довідки Укрпошти від 18.04.2013 р., що міститься в матеріалах справи, заява № 2952 від 15.03.2013 р. повернулася на адресу комунального підприємства "Водоканал" без розгляду, оскільки "Адресат за отриманням не з'явився".

На підставі викладеного, посилаючись на частину 3 статті 112 Цивільного кодексу України, комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до суду з позовом про визнання його кредитором Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ в сумі 16 512, 32 грн. та включення вимог позивача в розмірі 16 521, 32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 20 Господарського кодексу України, статей 15, 16, 105, 112 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що обраний комунальним підприємством "Водоканал" спосіб захисту права не відповідає встановленим законом та договором № 504 від 01.12.2006 р. способам захисту порушеного права.

В свою чергу, апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, при цьому, мотивував відмову у позові тим, що комунальне підприємство "Водоканал" не довело, яким чином його права або законні інтереси були порушені Запорізьким юридичним інститутом Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ на момент звернення до суду з даним позовом, враховуючи, що в матеріалах справи немає жодного документу про відмову ліквідаційної комісії відповідача у визнанні позивача кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів на суму 16 512, 32 грн.

Разом з тим, здійснюючи касаційний перегляд даного спору на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про суперечливість висновків судів попередніх інстанцій та їх невідповідність приписам законодавства.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія АА № 931151 - 931152, що міститься в матеріалах справи, станом на 09.07.2013 р. Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 24523731) знаходиться в стані припинення за рішенням засновника.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Необхідно зазначити, що відповідно до положень коментованої статті такий позов пред'являється до ліквідаційної комісії, відповідачем у такій справі є юридична особа, оскільки ліквідаційна комісія лише має право вести справи від імені юридичної особи і не може самостійно бути відповідачем та позивачем, оскільки не є юридичної особою. Крім того, повноваження ліквідаційної комісії може бути покладено на органи управління юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, комунальним підприємством "Водоканал" був дотриманий порядок та строк звернення до суду з відповідним позовом відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, що також підтвердив у своїх висновках суд апеляційної інстанції.

При цьому, слід зауважити, що, зокрема, суд апеляційної інстанції, розглянувши вимогу комунального підприємства "Водоканал" в контексті положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що вказана вимога спрямована на захист прав позивача шляхом визнання судом його права як кредитора стосовно Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ, тобто, відповідає передбаченим законодавством способам захисту порушених прав.

Таким чином, вбачається, що висновок, зокрема, суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Водоканал" про визнання його кредитором Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ в сумі 16 512, 32 грн. та включення вимог позивача в розмірі 16 521, 32 грн. до реєстру вимог кредиторів, не відповідає та суперечить висновкам, зробленим апеляційним судом за наслідком встановлених обставин та досліджених матеріалів під час розгляду даної справи.

Відповідно до статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, зокрема, те, що судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка обставинам у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог комунального підприємства "Водоканал" в порядку пункту 2 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 11 частини 2 статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування рішення здійснюється новий розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у справі № 908/1735/13 та рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов комунального підприємства "Водоканал" задовольнити.

Визнати комунальне підприємство "Водоканал" кредитором Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ в сумі 16 512, 32 грн. та включити вимоги комунального підприємства "Водоканал" в розмірі 16 521, 32 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Стягнути з Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ на користь комунального підприємства "Водоканал" 1 720, 50 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 860, 25 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 860, 25 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді: М. Данилова

Т. Данилова