Постанова

від 13.07.2013 по справі 920/355/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 920/355/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Скляренко О.В., директор, прот. №3 від 01.08.2012 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1650 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі № 920/355/13-г

за позовом Сумської міської ради, м. Суми,

до Колективного підприємства "Сумська маслосирбаза", м. Суми,

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Сумська міська рада, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Колективного підприємства "Сумська маслосирбаза", відповідача, з позовом про визнання укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01.10.1996 року № 100 в частині розміру орендної плати, а саме: розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення пункту 2.1 договору в наступній редакції: "Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету № 33218812700002, код платежу 13050200, банк одержувача УДК Сумської області, код 2363615, МФО 837013 щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним".

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі № 920/355/13-г (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено.

Вирішено вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 жовтня 1996 року № 100 в частині розміру орендної плати, а саме, - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення п. 2.1 договору в наступній редакції: "Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним".

Стягнуто з Колективного підприємства "Маслосирбаза" в доход Державного бюджету України 1147, 00 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що згідно із положеннями статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі», статей 525, 651, 654 Цивільного кодексу України, пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договором оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Також, як вважає апелянт, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною. Поряд з цим, на думку відповідача, ані Податковий кодекс України, ані інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

До того ж, як вважає відповідач, до договорів, які укладені до прийняття Податкового кодексу України, така зміна можлива лише на умовах та підставах, передбачених договором або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Крім того, зазначає, що Сумською міською радою не було дотримано встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку внесення змін до господарського договору у досудовому порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.06.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 03.07.2013 року у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через знаходження представника у щорічній відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.07.2013 року у зв"язку із неявою в судове засідання представника позивача.

Представник відповідача в судових засіданнях 03.07.2013 року та 11.07.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що нормами чинного законодавства: статтями 651, 628 Цивільного кодексу України, статтею З0 Закону України "Про оренду землі" передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Крім того, звертає увагу на те, що позивач з урахуванням положень пункту 2.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», подав позов про внесення змін до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

До того ж, як вказує позивач, Постановою Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року зазначено, що надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключним правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Представник позивача в судові засідання 03.07.2013 року та 11.07.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце їх проведення, про що свідчить поштове повідомлення №6102211309350 про вручення йому копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року, а також штамп на зворотньому боці ухвал, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в даних судових засіданнях про відправлення їх копій сторонам та третім особам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.10.1996 року між Сумською міською радою, орендодавцем, та Колективним підприємством «Маслосирбаза», орендарем, було укладено договір № 100 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в тимчасове користування землю, загальною площею 1,11 га.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору земельна ділянка була надана на умовах оренди терміном на 50 років під розміщення бази.

Згідно з пунктом 2.1 договору оренди сума орендної плати за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 290 Податкового кодексу України, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розподіляються і використовуються відповідно до Бюджетного кодексу України і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку; та не може бути більшою 12% від нормативної грошової оцінки землі (ст. 288 Податкового кодексу України).

26.12.2007 року рішенням Сумської міської ради № 1119-МР нормативна грошова оцінка земель м. Суми була відкоригована і перевищує розмір, за яким орендна плата обчислюється відповідачем. Докази скасування зазначеного рішення відсутні.

24.06.2009 року Сумською міською радою прийнято рішення № 2763-МР, яким затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми. Такий розмір для відповідача складає 3%.

18.01.2013 року Управління земельних ресурсів Сумської міської ради зверталось до відповідача з листом-повідомленням № 40/10.01-19 про необхідність внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати в зв'язку з внесенням змін до ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

У відповіді № 10 від 28.01.2013 року на лист-повідомлення відповідач відмовився вносити відповідні зміни, посилаючись на ст. 58 Конституції України (Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи).

За вимогами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року № 309-УІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 % їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2011 року у справі № 41/153пд, та відповідно до постанов Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/8Іпд, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09) викладена позиція щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно із положеннями статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі» , статей 525, 651, 654 Цивільного кодексу України, пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договором оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Також, як вважає апелянт, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною. Поряд з цим, на думку відповідача, ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

До того ж, як вважає відповідач, до договорів, які укладені до прийняття Податкового кодексу України, така зміна можлива лише на умовах та підставах, передбачених договором або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, нормами чинного законодавства: статтями 651, 628 Цивільного кодексу України, статтею З0 Закону України "Про оренду землі" передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. А так як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

До того ж вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 року у справі № 41/153пд, та постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/8Іпд, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09).

Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що Сумською міською радою не було дотримано встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку внесення змін до господарського договору у досудовому порядку.

Проте, на думку колегії суддів такі посилання не можуть братися до уваги, зважаючи на таке.

У пункті 2.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох і більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач подав позов про внесення змін до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору, що виключає обов"язок направлення відповідної пропозиції іншій стороні.

До того ж, Постановою Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року зазначено, що надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключним правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 року у справі № 920/355/13-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.