Постанова

від 04.02.2014 по справі 920/355/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 920/355/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Васищак І.М. Чернов Є.В. за участю представників: колективного підприємства "Сумська маслосирбаза" розглянувши касаційну скаргу Шкриль Л.Г. колективного підприємства "Сумська маслосирбаза" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013р. у справі№ 920/355/13-г господарського суду Сумської області за позовомСумської міської ради доколективного підприємства "Сумська маслосирбаза" провнесення змін до договору оренди землі В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2013 р. (суддя Зайцева І.В.) задоволено позов міської ради.

Вирішено вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 жовтня 1996 року № 100 в частині розміру орендної плати, а саме, - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення п. 2.1 договору в наступній редакції: "Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним".

Суд, з огляду на положення ст.ст. 632, 651 ЦК України, ст.ст. 21,30 Закону України "Про оцінку земель", ст.288 Податкового кодексу України, враховуючи рішення Сумської міської ради від 26.12.2007 року №1119-МР та рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 №2763 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову та внесення змін до договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 р. (судді Сіверін В.І., Терещенко О.І., Тихий П.В.) рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 залишено без зміни.

Колективне підприємство "Сумська маслосирбаза" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник доводить, що господарським судом порушено ст.ст. 204, 525, 651, 654, 629 ЦК України, ст.ст. 274, 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі", оскільки законодавством не передбачено внесення зміни до договору оренди землі з підстав затвердження нормативної грошової оцінки землі, відповідач сплачує орендну плату визначену умовами договору та відповідно до вимог Податкового кодексу; судом порушено ст. 188 ГК України, оскільки позивачем не було дотримано встановленого порядку внесення змін до договору, а саме направлення другій стороні за договором пропозиції, а Управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради, яке направляло таку пропозицію не є стороною договору.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.1996 року між Сумською міською радою (в тексті договору - орендодавець) та колективним підприємством "Маслосирбаза" (в тексті договору - орендар) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі договір), відповідно до умов якого, а саме п.1 орендодавець, на підставі рішення Сумської міської ради Сумської області від 25.09.1996р. надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування земельну ділянку, загальною площею 1, 11 га.

Відповідно до пункту 1.2 договору земельна ділянка була надана на умовах оренди терміном на 50 років під розміщення бази.

Згідно з пунктом 2.1 договору оренди сума орендної плати за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

26.12.2007 року Сумською міською радою прийнято рішення №1119-МР "Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми". Дана грошова оцінка була відкоригована і перевищує розмір, за яким орендна плата обчислюється відповідачем.

24.06.2009 року Сумською міською радою прийнято рішення №2763-МР, яким затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками

18.01.2013 року Управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради було направлено звернення на адресу відповідача, в якому останнього повідомлено про те, що рішенням Сумської міської ради затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста Суми і у зв'язку з цим, вказувалось про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині перерахунку орендної плати за землю.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 290 Податкового кодексу України, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розділяються і використовуються відповідно до Бюджетного кодексу України і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може бути більшою 12% від нормативної грошової оцінки землі (ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень ст.632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (ст. 648 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувалися при укладенні договору згідно з приписами ст. 652 ЦК України.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою дляперегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Сумська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Зважаючи на те, що Сумською міською радою дотримано порядок та підстави для внесення змін до договору щодо визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, що ґрунтуються на вимогах закону, суд правомірно задовольнив позовні вимоги про внесення змін до спірних пунктів договору від 01.10.1996р. щодо розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміненої в установленому законом порядку.

Згідно зі ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Твердження скаржника про відсутність правових підстав для зміни умов чинного між сторонами договору оренди землі в разі незгоди орендаря визнаються невірними з тих мотивів, що як вказано вище орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору; твердження про недотримання порядку внесення змін до договору через неналежність особи, яка вчинила пропозицію відхиляється, оскільки управління земельних ресурсів не діяло самостійно, а на виконання рішення міської ради, правомірність такого рішення ради не спростована.

Враховуючи викладене, висновки господарських судів відповідають встановленим обставинам справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи скаржника не доводять неправильного застосування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини оренди щодо встановлених обставин справи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 та рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2013 у справі № 920/355/13-г господарського суду Сумської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

І. Васищак