Рішення

від 15.07.2013 по справі 914/1683/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2013 р. Справа № 914/1683/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «НПК Захід-Нафта», м.Борислав Львівської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Бориславський озокерит», м.Борислав Львівської області

про стягнення 386 458,99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Крамар Ю.М. - адвокат (довіреність б/н від 23.08.2012р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством «НПК Захід-Нафта» до Публічного акціонерного товариства «Бориславський озокерит» про стягнення заборгованості в сумі 363 630,00 грн., а також 3% річних в сумі 7 561,51 грн., втрат від інфляції в сумі 1 818,15 грн., пені в сумі 13 449,33 грн., всього стягнення коштів на загальну суму 386 458,99 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.05.2013р.

Ухвалою суду від 29.05.2013р. розгляд справи відкладався на 19.06.2013р. з підстав, викладених в ухвалі.

Ухвалою суду від 19.06.2013р. строк розгляду справи було продовжено та відкладено на 03.07.2013р.

У судовому засіданні 03.07.2013р. оголошено перерву до 15.07.2013р., про що сторін було повідомлено під розписку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому поясненні.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов"язань по оплаті коштів за надані позивачем послуги згідно договорів №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р., у зв"язку з чим виникла заборгованість в сумі 363 630,00 грн. За невиконання грошового зобов"язання позивач нарахував 3% річних в сумі 7 561, 51 грн., втрати від інфляції в сумі 1 818, 15 грн. та пеню в сумі 13 449,33 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується відібраною у судовому засіданні 03.07.2013р. розпискою про ознайомлення представника із датою оголошення перерви.

Представник відповідача подав клопотання вх. №27690/13 від 15.07.2013р. про зупинення провадження у справі, в зв'язку із зверненням ПАТ «Бориславський озокерит» до господарського суду Львівської області з позовом до ПП «НПК Захід-Нафта» про визнання договору №1 про надання послуг від 01.11.2009р. та договору №1 про надання послуг від 03.01.2011р. недійсними. Представник відповідача у поданому ним клопотанні зазначає, що ухвалою господарського суду Львівської області від 10.07.2013р. порушено провадження у справі № 914/2659/13 та прийнято позовну заяву ПАТ «Бориславський озокерит» до розгляду. Посилаючись на вищезазначені обставини, представник відповідача просить суд зупинити провадження у справі.

Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та ухиленням у зв"язку з цим від виконання зобов"язань по оплаті наданих йому послуг.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Підставою позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за надані позивачем послуги згідно укладених між сторонами договорів № 1 від 01.11.2009р. та № 1 від 03.01.2011р.

Порушення провадження у даній справі (30.04.2013р.) передувало порушенню провадження у справі №914/2659/13 (10.07.2011р.).

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. При цьому, перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Проте, відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Як зазначено у абзаці третьому підпункту 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З врахуванням приписів наведених правових норм, при розгляді даної справи господарський суд зобов'язаний перевірити законність договорів, на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість, та у випадку якщо суд дійде висновку про невідповідність договорів нормам права, він має право визнати їх недійсними.

Враховуючи вищенаведене, у господарського суду Львівської області є можливість розглянути дану справу по суті, надати правову оцінку змісту укладених між сторонами договорів та встановити їх відповідність чинному законодавству.

Слід зазначити, що з огляду на зміст п.2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», на який посилається відповідач в обґрунтування поданого ним клопотання, зупинення провадження у справі, у зв"язку із розглядом справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним є правом , а не обов"зком суду.

Крім того, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів того, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду справи №914/2659/13 перешкоджає розгляду справи № 914/1683/13.

З огляду на вказане суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №914/1683/13 до розгляду іншої справи за № 914/2659/13.

Водночас, у випадку задоволення позову у справі № 914/2659/13, яка розглядається господарським судом Львівської області, відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 914/1683/13.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

ПП «НПК Захід Нафта» ( надалі - виконавець) та ПАТ «Бориславський озокерит» (надалі - замовник ) уклали договори №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. про надання послуг. До вказаних договорів укладались додаткові угоди.

За умовами п.1.1 договорів №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. про надання послуг виконавець приймає на себе зобов'язання виконати для замовника наступні послуги: виготовлення продукції згідно технологічної карти і технічних умов замовника з сировини замовника.

Як вбачається із змісту вказаних договорів, вони є однотипними, укладені між тими ж сторонами з невеликим проміжком у часі.

Додатковою угодою до договору №1 від 01.11.2009р. сторони доповнили п.1.1. договору, зазначивши про надання виконавцем послуг з очищення нафтових відходів для одержання чистої парафінистої пробки згідно СТП 00136768.086-2004. Інші умови договору залишені без змін.

Додатковою угодою до договору №1 від 03.01.2011р. про надання послуг сторони внесли доповнення до п.1.1 договору, вказавши про надання виконавцем послуг з чистки ємностей та очисних споруд, збору та утилізації нафтовміщуючих, парафінових та масляних відходів, очищення нафтових відходів для одержання чистої парафінистої пробки згідно СТП 00136768.086-2004. Інші умови договору залишені без змін.

В силу п.2.1, п.2.2, п.2.3 договорів №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. про надання послуг, основним документом для здійснення розрахунків є акт виконаних робіт, підписаний замовником і виконавцем. Плата за надані послуги договірна та погоджується в додатках, які є невід?ємною частиною договору. Замовник відшкодовує витрати виконавця в повному обсязі.

При цьому, пунктом 2.5 договорів №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. про надання послуг передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1 договорів №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. про надання послуг підтвердженням виконання робіт в повному обсязі є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

В силу п. 9.1 договору №1 про надання послуг від 01.11.2009р. цей договір діє з 01 листопада 2009р. до 31 грудня 2010р., а в частині розрахунків до повного виконання. Пунктом 12.1 вищезазначеного договору встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються законодавством України. Аналогічне положення закріплено у п.9.1 та п.10.1 договору №1 про надання послуг від 03.01.2011р. з поправкою лише щодо строку дії самого договору з 03.01.2011р. до 31.12.2011р, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання вищенаведених умов договорів позивач своєчасно, якісно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, про що сторони підписали акти виконаних робіт, згідно яких позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 532 630,00 грн.

ПАТ «Бориславський озокерит» в свою чергу здійснило часткову оплату наданих послуг, зокрема в сумі 169 000,00 грн., внаслідок чого борг становить 363 630,00 грн.

Позивач надсилав відповідачу претензію від 07.06.2012р. про сплату боргу до 20.06.2012р., на яку відповідач надав відповідь від 05.07.2012р. вих.№ 01/180 про відсутність у позивача обов'язкових ліцензій на заняття передбаченими договорами видами діяльності та відсутність необхідних основних фондів та оборотних засобів, що унеможливлювало виконання робі за договорами, у зв'язку з чим відповідач не визнав претензії.

Відповідно до п.5.2 договорів №1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. за прострочення сплати плати за виконані роботи (послуги) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент такого прострочення від несвоєчасно внесеної суми.

В силу вищенаведеного положення договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 13 449,33 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 7 561, 51 грн. та втрати від інфляції в сумі 1 818, 15 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 386 458, 99 грн., з яких 363 630,00 грн. основного боргу, 7 561, 51 грн. три відсотки річних, 1 818, 15 грн. інфляційних втрат та 13 449,33 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладені між сторонами договора № 1 від 01.11.2009р. та № 1 від 03.01.2011р. за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до умов ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач надавав відповідачу послуги з очищення нафтових відходів для одержання чистої парафінистої пробки згідно СТП 00136768.086-2004, чистки ємностей та очисних споруд, збору та утилізації нафтовміщуючих, парафінових та масляних відходів.

Слід зазначити, що згідно технічних умов, Інструкції, проекту блочної установки переробки суміші нафтових відходів, розроблених ТзОВ «Новітні технології Долинщини» у 2007 році, технологічне обладнання, зокрема: установка з переробки суміші нафтових відходів, інше технологічне обладнання, яке використовується ПП НПК «Захід-Нафта» на правах оренди згідно договору найму №1 від 05.01.2011р., укладеного із ДП «Сплавмаст», а також договору найму №ТО-01/10-09 від 01.10.2009р, укладеного з ТзОВ «Сахара Еко-Ойл», призначене для переробки суміші нафтових відходів і отримання товарної продукції -дистилятів 180 350 та мазуту в залежності від якості сировини.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування врегульовано Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р., № 1775-III із змінами та доповненнями.

Так, відповідно до п.3 ч.3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види

господарської діяльності: виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і

заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з

переліками).

Проте, суміш нафтових відходів, яка використовується підприємством в якості сировини, Державним класифікатором відходів, затвердженим наказом Держстандарту України 29.02.1996р. №89, Переліком небезпечних властивостей, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2000 №165, до небезпечних відходів не відноситься . Таким чином, здійснення вищезазначеної діяльності не потребує отримання спеціальних ліцензій.

Позивач одержав дозвіл Держгірпромнагляду (Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду) на початок виконання роботи підвищеної небезпеки за № 870.10.30-11.10.1, відповідно до якого підприємству дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки серед яких освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин, ліквідація нафто-, газо-, водопроявлень в процесі буріння свердловин, переробка нафти, а також експлуатація устаткування підвищеної небезпеки, а саме: обладнання для буріння, ремонту свердловини на суходолі: самохідний буровий агрегат 1БА 15 Г зав.№717; агрегат для буріння, освоєння і ремонту свердловини типу А-50 М, зав. №115; обладнання основних виробництв нафтогазопереробної промисловості блочна установка переробки суміші нафтових відходів № 01. Дозвіл діє з 25.03.2010р. по 25.03.2012р.

Як вбачається із поданого позивачем висновку експертизи з питань охорони праці №260420039510 від 01.03.2010р., проведеної ДП «Карпатський експертно-тенічний центр національного НДІ промислової безпеки та охорони праці», на підставі якого й було видано дозвіл Держгірпромнагляду, позивач спроможний збезпечити додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в процесі початку виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: переробки нафти, експлуатації обладнання підвищеної небезпеки - блочної установки переробки суміші нафтових відходів.

Згідно п.5.2. Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007р. № 271/121, наявність на підприємстві акредитованої лабораторії для контролю за якістю нафтопродуктів не являється обов"язковим. Можливим є укладення договору на виконання робіт з такою лабораторією.

При цьому, згідно Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)", який діяв впродовж 2010-2011р.р. до вступу в дію Податкового кодексу України, дистиляти, парафіниста пробка та мазут не є підакцизними товарами.

Відтак, діяльність підприємства щодо очищення нафтових відходів для одержання чистої парафінистої пробки СТП 00136768.086-2004р, чистки ємностей та очисних споруд, збору та цтилізації нафтовміщуючих, парафінових та масляних відходів, не є ліцензійною діяльністю.

З огляду на вищенаведене, надані позивачем послуги згідно договорів від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. не потребують наявності ліцензії.

Слід зазначити, що відповідач, всупереч ст.33 ГПК України, не подав доказів звернення до позивача з претензіями щодо неналежної якості наданих послуг протягом 2009р.-2011р. або застережень щодо відсутності ліцензії. Надані позивачем послуги відповідач приймав, підписуючи акти та частково їх оплачував.

З огляду на вказане, укладені між сторонами договори №1 від 01.11.2009р. та № 1 від 03.01.2011р. про надання послуг відповідають вимогам закону в частині спроможності виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами № 1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками сторін.

Зокрема по договору № 1 від 01.11.2009р.:

· акт № ЗН-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.11.2009р. на суму 9 000,00 грн. ;

· акт № ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.02.2010р. 10 000,00 грн.;

· акт № ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.02.2010р. на суму 10 000,00 грн.;

· акт № ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.03.2010р. на суму 22 000,00 грн.;

· акт № ОУ-0000004 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2010р. на суму 22 000,00 грн. ;

· акт № ОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.05.2010р. на суму 22 000,00 грн.;

· акт № ОУ-0000006 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.06.2010р. на суму 22 000,00 грн.;

· акт №ОУ-000007 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.07.2010р. на суму 42 000,00 грн.;

· акт №ОУ-0000008 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.08.2010р. на суму 22 000,00 грн.;

· акт №ОУ-0000009 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2010р. на суму 20 000,00 грн.;

· акт №ОУ-0000010 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.09.2010р. на суму 44 000,00 грн.;

· акт №ОУ-0000011 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2010р. на суму 44 980,00 грн.;

· акт №ОУ-0000014 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2010р. на суму 44 580,00 грн..

Крім того, згідно видаткової накладної №ЗН-0000014 від 30.09.2010р. відповідач отримав нафтовміщуючу суміш на суму 36 000,00 грн.

По договору №1 від 03.01.2011р.:

· акт №ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2011р. на суму 21 240,00 грн.;

· акт №ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.02.2011р. на суму 22 300,00 грн.;

· акт №ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.03.2011р. на суму 22 310,00 грн.;

· акт №ОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011р. на суму 22180,00 грн.;

· акт №ОУ-0000006 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.06.2011р. на суму 22 700,00 грн.;

· акт №ОУ-0000007 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.07.2011р. на суму 28 000,00 грн.;

· акт №ОУ-0000008 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2011р. на суму 23 340,00 грн.

Відповідач не висловлював жодних претензій щодо якості, повноти та своєчасності виконання робіт. Вищевказані акти підписані сторонами на підставі виставлених позивачем рахунків за цей період, та скріплені їх печатками. Відповідач частково оплатив їх.

Оригінали вищенаведених актів було витребувано ухвалами суду від 29.05.2013р. та 19.06.2013р. від слідчого відділення Бориславського МВ ГУМВСУ у Львівській області, які вилучені згідно протоколу обшуку від 05.01.2012р.

На виконання вимог ухвали суду від 19.06.2013р. Бориславський МВ ГУМВС України у Львівській області було надіслав лише частину актів здачі-прийняття виконаних робіт. Однак, акт №ОУ-0000014 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2010р.; акт №ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2011р.; акт №ОУ-0000002 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.02.2011р.; акт №ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.03.2011р.; акт №ОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011р.; акт №ОУ-0000006 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.06.2011р.; акт №ОУ-0000007 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.07.2011р.; акт №ОУ-0000008 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2011р. суд не мав можливості оглянути на відповідність копій оригіналам, оскільки Бориславський МВ ГУМВС України у Львівській області повідомив, що ці акти не перебувають у його володінні.

З огляду на те, що при проведенні обшуку було вилучено усі документи, що стосуються виконання договорів про надання послуг № 1 від 01.11.2009р. та №1 від 03.01.2011р., суд втретє звернувся до Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області з вимогою про надання усіх актів виконаних робіт. Станом на 15.07.2013р. Бориславський МВ ГУМВС України у Львівській області вимог суду не виконав.

Оглянувши оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які надіслав Бориславський МВ ГУМВС України у Львівській області, суд встановив, що печатки на актах проставлені зі сторони відповідача бліді, відповідно їх не видно або погано видно на копіях, які долучені позивачем до матеріалів справи.

На виконання умов вищенаведених договорів, ПАТ «Бориславський озокерит» надано послуги на суму 532 630,00 грн., з яких 370 560,00 грн. по договору №1 від 01.11.2009р. та 162 070,00 грн. по договору №1 від 03.01.2011р.

Впродовж 2010-2011 років ПАТ «Бориславський озокерит» було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «НПК Захід-Нафта» кошти на загальну суму 169 000, 00 грн.

В силу вищенаведеного, основна заборгованість за договорами становить 363 630,00 грн. з яких 211 560,00 грн. за договором №1 від 01.11.2009р., 152 070,00 грн. борг за договором №1 від 03.01.2011р.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 363 630,00 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 с.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи позивач нарахував відповідачу втрати від інфляції в сумі 1 818, 15 грн. за період з 01.07.2012р. по 01.03.2013р., 3% річних в сумі 7 561,51 грн. за період з 01.07.2012р. по 10.03.2013р.

При цьому позивач не взяв до уваги того, що нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення . І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці .

Відтак, судом проведено перерахунок втрат від інфляції з врахуванням як інфляції, так і дефляції за період 01.07.2012р. по 01.03.2013р. Згідно проведеного судом розрахунку сукупний індекс інфляції за період з 01.07.2012р. по 01.03.2013р. становить 0,998, отже втрати від інфляції за цей період відсутні.

З огляду на вказане, у задоволенні позову про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 1 818,15 грн. слід відмовити.

При нарахуванні 3% річних позивач завищив їх розмір. Згідно проведеного судом розрахунку за період з 01.07.2012р. по 10.03.2013р. до стягнення підлягає 7 555,21 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. п. 5.1 та 5.2 договору №1 про надання послуг від 01.11.2009р. та договору №1 про надання послуг від 03.01.2011р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки. За просторочення сплати плати за виконані роботи (послуги) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент такого прострочення від несвоєчасно внесеної суми.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач при її нарахуванні не взяв до уваги кількість днів у 2012р. (366), відтак, згідно проведеного судом розрахунку пеня за період з 21.06.2012р. по 17.12.2012р. становить 13 412,57 грн. з яких 5 609,13 по договору №1 про надання послуг від 01.11.2009р. та 7 803,44 грн. по договору № 1 від 03.01.2011р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 384 597,78 грн. з яких 363 630,00 грн. основний борг, 7 555,21 грн. 3% річних та 13 412,57 грн. пеня.

Наведені відповідачем заперечення вказані у поданому ним письмовому поясненні не спростовують позовні вимоги, та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №ПН 5257 від 29.03.2013р. на суму 7 729, 19 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 901 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 79, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Бориславський озокерит» (82300 Львівська область; м.Борислав, вул.Потік, 5, код ЄДРПОУ 00136768) на користь Приватного підприємства «НПК Захід-Нафта» (юр. адреса: 82300 Львівська область, м.Борислав, вул.Потік, 5, поштова адреса: 82100 Львівська область, м.Дрогобич, вул..Горішня Брама, 2а, код ЄДРПОУ 36562595) основний борг в сумі 363 630,00 грн., 3% річних в сумі 7 555, 21 грн., пеню в сумі 13 412, 57 грн. та 7 691,94 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.07.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.