Постанова

від 16.07.2013 по справі 923/91/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 923/91/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження заступника голови суду Бандури Л.І. від 16.07.2013р. №517)

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.07.2013р.:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від позивача-3: ОСОБА_3, за паспортом;

від позивача-4: не з'явився;

від позивача-5: ОСОБА_8, за паспортом;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Князь І.І., за довіреністю № б/н від 11.01.2010р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Система Координації Власності"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 03 червня 2013 року

по справі №923/91/13-г

за позовом: 1. Дочірнього підприємства "Торговий дім "Югсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Пластмас"

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

4. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

5. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Комбінат будівельних конструкцій"

2. Приватного підприємства "Система Координації Власності"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання та комунікацій

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.07.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.06.2013р. по справі №923/91/13-г (суддя Людоговська В.В.) частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Торговий дім "Югсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Пластмас", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства "Комбінат будівельних конструкцій" і Приватного підприємства "Система Координації Власності": визнано недійсним договір купівлі-продажу обладнання та комунікацій від 17.07.2007р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 в частині продажу внутрішньої мережі каналізації на суму 70886,00 грн., внутрішньої мережі водопроводу на суму 44000,00 грн., електричної мережі; з відповідача-1 на користь позивача-2 стягнуто 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору, з відповідача-2 на користь позивача-2 стягнуто 573,50 грн. судового збору з посиланням на те, що відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу від 17.07.2007р. №3 та акту приймання-передачі, до складу продажу обладнання увійшли комунікації, що забезпечують функціонування єдиного виробничого комплексу, зокрема, нежитлових виробничих будівель та споруд, власниками яких є позивачі пропорційно часток, визначених у договорах купівлі-продажу, тому суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу обладнання та комунікацій №3 від 17.07.2007р. є таким, що в цілому прямо порушує права позивачів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП "Система Координації Власності" з апеляційною скаргою, в якій відповідач-2 просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2013р. по справі №923/91/13-г та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити мотивуючи це тим, що суд зробив хибний висновок, що строк позовної давності щодо визнання договору недійсним починається з листа позивача від 18.09.2012р., так як про існування договору купівлі-продажу обладнання та комунікацій позивачі дізналися у 2007р., з ними укладено договори про спільне використання технологічних мереж, на підставі яких позивачі сплачували кошти за використання електричних мереж ПП "Система Координації Власності"; щодо мережі каналізації та водопроводу, то позивачами не доведено, що відповідачі перешкоджають якимось чином отримувати послуги з водопостачання та водовідведення, адже кожен з них має укладені договори з КП «Міський водоканал». Крім того, скаржник зазначає, що обладнання та комунікації, які отримані ПП "Система Координації Власності" за договором купівлі-продажу не є складовою частиною нерухомого майна у розумінні ст. 187 Цивільного кодексу України, а входить до складу окремого майна, яке належало Публічному акціонерному товариству "Комбінат будівельних конструкцій".

11.07.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивачі не погоджуються з апеляційною скаргою ПП "Система Координації Власності", просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

11.07.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тим, що 16.07.2013р. ОСОБА_6 буде присутня на судовому розгляді справи апеляційного суду Херсонської області.

В судове засідання 16.07.2013р. представники позивача-1, позивача-2, позивача-4 та відповідача-1 не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 02.07.2013р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП "Система Координації Власності", заслухавши представників позивача-3, позивача-5 та відповідача-2, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2007р. між ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" (продавець) та ПП "Система координації власності" (покупець) укладено договір купівлі - продажу обладнання та комунікацій № 3, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити обладнання та комунікації згідно з Додатком №1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Додатком № 2 до договору купівлі - продажу обладнання та комунікацій № 3 від 17.07.2007р. сторони погодили склад обладнання і комунікацій, які передаються за даним договором.

Відповідно до акту приймання-передачі від 02.08.2007р. покупцем отримано обладнання та комунікації, зокрема, внутрішня мережа каналізації на суму 70886,00 грн. (без ПДВ), внутрішня мережа водопроводу на суму 44000,00 грн. (без ПДВ), електричні мережі.

Матеріали справи свідчать, що позивачу-1 - Дочірньому підприємству "Торговий дім "Юг сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Пластмас" належить на праві колективної власності 31/1000 комплексу нежитлових виробничих будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

позивачу-2 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 належить на праві приватної спільної часткової власності 11/1000 комплексу нежитлових виробничих будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1447 га, на якій розташоване вищевказане майно, знаходиться в оренді у позивача-2 відповідно до угоди, укладеної з Новокаховською міською радою;

позивачу-3 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної часткової власності 72/1000 комплексу нежитлових виробничих будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 85 кв.м.м, на якій розташована частина вищевказаного майна, знаходиться в оренді у позивача-3 відповідно до угоди, укладеної з Новокаховською міською радою;

позивачу-4 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 належить на праві приватної спільної часткової власності 10/2000 комплексу нежитлових виробничих будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

позивачу-5 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 належить на праві приватної спільної часткової власності 10/2000 комплексу нежитлових виробничих будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,9400 га, на якій розташована частина майна позивача-4 та позивача-5, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку знаходиться у спільній частковій власності позивача-4 та позивача-5.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2012р. ПП "Система координації власності" виставила позивачам рахунки на оплату послуг з енергопостачання з урахуванням вартості послуг транспортування по спільній електромережі (додатково 0,22 грн./кВт).

04.09.2012р. позивачі звернулися з листом до відповідача-1 щодо підстав розпорядження відповідачем-2 електромережами, водопроводом, каналізацією, що перебувають у спільній частковій власності позивачів відповідно до вищезазначених договорів.

Листом від 18.09.2012р. відповідач-1 повідомив, що 17.07.2007р. ним укладений договір купівлі-продажу обладнання та комунікацій № 3 з відпровідачем-2, яким у власність останнього передано мережі каналізації, водопостачання, електропостачання, та зазначив, що на момент укладення договору інтереси позивачів як власників частин промислового комплексу не були враховані, що потребує перегляду з боку відповідачів.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю пропозицій зі сторони відповідачів щодо врегулювання питання спільного користування комунікаціями та внесення змін до договору купівлі-продажу обладнання та комунікацій № 3 від 17.07.2007р., позивачі звернулися до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання зазначеного договору недійсним та виключення з акту приймання-передачі від 02.08.2007р. частини комунікацій, що належать на праві спільної часткової власності позивачам.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" (продавець) та ПП "Система координації власності" (покупець) укладено договір купівлі - продажу.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 191 Цивільного кодексу України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ст. 320 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частина 2 ст. 203 ЦК України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ст.186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст.187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Оскільки мережі каналізації, мережі водопроводу та електричні мережі функціонально за способом проведення та призначенням пов'язані із будівлями та спорудами, та не можуть бути відділенні від таких будівель/споруд без порушення їх функціонального призначення та пошкодження, такі комунікації вважаються при належностями та складовими частинами відповідних будівель та споруд.

Враховуючи, що позивачі є власниками частин промислового комплексу, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір купівлі-продажу укладений між ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" (продавець) та ПП "Система координації власності" (покупець) порушує права позивачів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" згідно ст..ст.215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси яких порушено вчиненням правочину.

Таким чином, право позивачів обрати такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, залежить від того, чи порушено таким право чином його право. У випадку встановлення такого порушення, визнання правочину недійсним є способом захисту порушеного права позивача, який він може обирати на власний розсуд.

Щодо вимог позивачів про виключення з акту приймання-передачі від 02.08.2007р. частини комунікацій, що належать на праві спільної часткової власності позивачам апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 20 Господарського кодексу України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції, вимога про виключення з акту прийому-передачі комунікацій від 02.08.2007р. частини комунікацій, що належать на праві спільної часткової власності позивачам: 31/1000 Дочірньому підприємству "Торговий дім "Югсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Пластмас", 11/1000 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, 72/1000 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, 10/2000 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, 10/2000 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 не відповідає способам захисту порушених прав, передбаченим діючим законодавством України.

Апеляційним господарським судом не приймається до уваги твердження скаржника щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позивачі лише 18.09.2012р. листом відповідача-1 були повідомлені про укладення договору купівлі-продажу, який порушив їх права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2013р. по справі №923/91/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Система координації власності" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2013р. по справі №923/91/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 22.07.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.