Ухвала

від 23.07.2013 по справі 812/5705/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

УХВАЛА

18 липня 2013 року Справа № 812/5705/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача №1 Луганського міського управління

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України

в Луганській області - не прибув

представника відповідача №2 державного підприємства

«Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - Веліканової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про закриття провадження у частині позовних вимог по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні від представника державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій посадових осіб «Інформаційного центру" Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по внесенню недостовірної інформації (невірної дати постанови про накладення арешту) щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та внесенню її до Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна; зобов'язання посадових осіб Луганської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України виключити відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна та інших реєстрів щодо заборони відчуження рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1.

В обґрунтування клопотання представник державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вказав, що Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не є суб'єктом владних повноважень, а тому дана справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Позивач у судовому засіданні клопотання про закриття провадження по справі у частині позовних вимог у відношенні державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України залишив на розсуд суду.

Розглянувши клопотання представника державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню із наступних підстав.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зокрема : визнати неправомірними дії посадових осіб «Інформаційного центру» Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по внесенню недостовірної інформації (невірної дати постанови про накладення арешту) щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та внесенню її до Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна; зобов'язати посадових осіб Луганської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України виключити відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна та інших реєстрів щодо заборони відчуження рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних спорів, яка поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до п.7 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Під органами державної влади у контексті даної статті розуміються органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а делеговані повноваження - це функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону (Указ Президента «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22.07.98 № 810/98).

«Делегування» означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути й до власного виконання. Делегована компетенція - це правова категорія, що включає в себе предмети відання і владні повноваження, які закріплені за органами держави або місцевого самоврядування, але їх реалізація, відповідно до Конституції і законів України, керуючись вимогами ефективності, здійснюється іншими органами. Делегування повноважень не є формою їх цілковитої передачі тому, кому вони делегуються. Ці повноваження залишаються повноваженнями відповідних органів, що їх делегували.

Згідно пункту 1.4 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» від 12 квітня 2005р. №34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005р. за №381/10661, Положення - звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів виконавчої влади, органів державного управління, органів господарського управління та контролю, посадових та інших осіб у певних сферах діяльності.

Відповідно до положень Статуту державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є державним підприємством що, засноване Міністерством юстиції України на підставі наказу від 09.12.1997 №76/5 «Про утворення державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ» та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 №1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», в якій визначено, що останній є адміністратором відповідних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України.

Основною метою діяльності Держінформ'юсту є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

Крім того, згідно ст. 62, 63, 74 Господарського кодексу України та відповідно до положень Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відповідач діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб'єкт господарювання, метою діяльності якого є технічне, технологічне забезпечення, створення та супроводження програмного забезпечення, ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Держаних реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів.

Слід зазначити, що здійснюючи функції адміністратора чи реєстратора Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України відповідач не здійснює будь-яких управлінських функцій, не приймає будь-яких управлінських рішень, а діє виключно для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності на основі державної власності.

Згідно абз. 3 ч. 1 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2. - 2005, «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» у випадку, якщо суб'єкт у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30 червня 1999 року № 783-ХІV (із змінами та доповненнями) органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 3.4 Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування і функціонує як самостійний суб'єкт господарювання.

Таким чином, як вбачається із приписів Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30 червня 1999 року № 783-ХІV (який встановлює вимоги до фінансового забезпечення органів державної влади), положень Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, приписів Господарського кодексу України, Держінформ'юст не є органом державної влади чи суб'єктом з делегованими владними повноваженнями.

Отже, суд дійшов висновку, що Держінформ'юст не має жодних прав суб'єкта владних повноважень, є господарюючим суб'єктом і тому не може бути відповідачем у адміністративній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а тому дана справа у частині позовних вимог до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог шодо : визнання неправомірними дій посадових осіб «Інформаційного центру" Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по внесенню недостовірної інформації (невірної дати постанови про накладення арешту) щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та внесенню її до Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна; зобов'язання посадових осіб Луганської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України виключити відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна та інших реєстрів щодо заборони відчуження рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1, у зв'язку з неналежністю їх розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд роз'яснює позивачу його право на звернення з даним позовом до суду в порядку передбаченим нормами Цивільно-процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, п.1 ч.1 ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про закриття провадження у частині позовних вимог по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Закрити провадження по справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій посадових осіб «Інформаційного центру" Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по внесенню недостовірної інформації (невірної дати постанови про накладення арешту) щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та внесенню її до Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна; зобов'язання посадових осіб Луганської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Луганської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України виключити відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна та інших реєстрів щодо заборони відчуження рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1, у зв'язку з неналежністю їх розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що відповідні вимоги до відповідача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 липня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова