Рішення

від 18.07.2013 по справі 901/1604/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2013Справа № 901/1604/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Орхідея»,

до Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України,

про стягнення 614 174,29грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Ростовська О.К., довіреність №1 від 02.01.2013, юрисконсульт, паспорт ЕС 183635.

Від відповідача - Іонов О.Б., представник, довіреність №582 від 10.07.2013, паспорт серії ЕЕ 202266.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Орхідея» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України з вимогами про стягнення з останнього суми заборгованості в розмірі 614 174,29 грн., в тому числі: 582 311,76 грн. - суми основного боргу, 5 310,42 грн. - суми 3% річних від простроченої суми за період з 14.02.2013 по 31.05.2013, 26 552,11 грн. - суми пені за період з 14.02.2013 по 31.05.2012.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу зерна пшениці №2/10 від 31.01.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Орхідея» та Державним підприємством «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару. У зв'язку із чим, за відповідачем станом на 20.05.2013 утворилась заборгованість у розмірі 582 311, 76 грн., яка у добровільному порядку погашена не була, що й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 18.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Також позивачем надано клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме довідки щодо суми боргу відповідача станом на 18.07.2013 та клопотання, у якому позивач пояснив про допущення ним помилки в переліку додатку до позовної заяви щодо зазначення реквізитів копії податкової накладної.

Дані документи оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач у судове засідання 18.07.2013 надав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме відзиву на позов, копії рахунку-фактури, акт здачі-прийняття робіт, копії протоколів випробування, копії актів відбору проб, копія запиту.

Надані відповідачем клопотання разом з документами оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Згідно наданого відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд в їх задоволенні позивачу відмовити, мотивуючи тим, що по-перше позовну заяву у справі подано представником за довіреністю, право підпису якою представнику не надано, по-друге, відповідач наполягає на завищенні суми заборгованості, оскільки при розрахунку суми боргу, не враховано положень п. 5.2 договору, де при ненаданні продавцем сертифікату на продукцію, він зобов'язаний відшкодувати витрати покупця, згідно виставлених рахунків наданих лабораторією. Оскільки позивач такі сертифікати не надав, відповідач самостійно провів лабораторні дослідження, сума яких склала 671,75грн., тому на цю суму має бути зменшено суму основного боргу і, відповідно, зменшено суму нарахувань 3% та пені.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Орхідея» (продавець) та Державним підприємством «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (покупець) укладено договір купівлі-продажу зерна пшениці №2/10 (а.с. 10-13).

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання зі строком дії до 31.12.2013, але до повного його виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 9.1 договору).

Сторонами під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку.

Предметом договору є те, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю зерно пшениці 2-го класу врожаю 2012 року, яке пройшло первинну очистку, однорідне за якістю (далі товар), а покупець прийняти і оплатити його за фактичною вагою, яка надійшла на склад покупця (п.1.1. договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Пунктами 1.3, 1.4 договору сторони обумовили кількість товару: - пшениця 2 класу, врожаю 2012 року - 300,00 тон, та ціну: ціна за одну тону пшениці з ПДВ - пшениця 2 класу, врожаю 2012 року - 2720,00грн.

Сума договору з ПДВ 816000,00грн. (п. 1.5 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили строк та порядок поставки, так поставка здійснюється в строк до 08.02.2013, умови поставки і адреса поставки: автотранспортом продавця на склад покупця за адресою: Вокзальне шосе, 32, м. Керч, АР Крим.

Згідно пункту 3.1 договору, розрахунок покупця з продавцем відбувається протягом п'яти банківських днів з моменту надходження товару на склад покупця.

У виконання умов договору, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, поставивши відповідачу в період з 02.02.2013 по 07.02.2013 товар на загальну суму 826064,00грн., що підтверджується видатковими накладними №80 від 02.02.2013 на суму 295990,40грн., №88 від 05.02.2013 на суму 324931,20грн., №95 від 06.02.2013 на суму 205142,40грн., товарно-транспортними накладними №56, №57, №58 від 01.02.2013, №59, №60, №61 від 04.02.2013, №62, №63 від 06.02.2013 ( а.с. 14-31).

Товар одержаний повноважним представником покупця, на підставі довіреності №21 від 01.02.2013, виданої на ім'я Іонової Жанни Миколаївни (а.с.15), без будь-яких зауважень та заперечень, про що свідчить підпис та печатка підприємства.

В свою чергу відповідач, взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачеві в період з 14.02.2013 по 05.04.2013 - 243752,24грн., що підтверджується банківськими витягами (а.с. 32-38).

Таким чином, решта товару в сумі 582311,76грн. залишилась не сплаченою.

Претензією вих. №42/ю від 17.04.2013 ТОВ «Союз-Орхідея» вимагав від відповідача виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару (а.с.39-40).

Дана претензія одержана відповідачем 24.04.2013, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с. 43), проте вимоги претензії останнім не виконані, акт звірки взаємних розрахунків не проведений (а.с. 41).

Оскільки відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, вимоги претензії не виконав, заборгованість в розмірі 582311,76грн. не погасив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором визначено, що розрахунок покупця з продавцем відбувається протягом п'яти банківських днів з моменту надходження товару на склад покупця (п. 3.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема товарно-транспортних та видаткових накладних, поставка товару відбувалась в період з 02.02.2013 по 07.02.2013, тобто строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив, однак відповідачем сума бору в розмірі 582311,76грн. залишилась не сплачена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 582311,76грн.

При цьому заперечення відповідача, щодо необхідності зменшення суми заборгованості на 671,75грн, у зв'язку з тим, що при розрахунку суми боргу, не враховано положень п. 5.2 договору, де при ненаданні продавцем сертифікату на продукцію, він зобов'язаний відшкодувати витрати покупця, згідно виставлених рахунків наданих лабораторією, а оскільки позивач такі сертифікати не надав, відповідач самостійно провів лабораторні дослідження, сума яких склала 671,75грн., тому на цю суму має бути зменшено суму основного боргу, судом не приймаються до уваги, у зв'язку з наступним.

Так, дійсно, умовами договору купівлі-продажу зерна пшениці №2/10 від 31.01.2013, а саме розділом «Додаткові умови» сторони передбачили, що продавець при поставці товару зобов'язаний надати: сертифікати уповноважених лабораторій на склад: ГМО, токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів, радіонуклідів і інших елементів, у відповідності до ЗУ «Про безпеку і якість харчових продуктів». У випадку невиконання вимог п. 5.2 , покупець проводить відбір зразків і здає на аналіз товар, що постачається за рахунок продавця. Продавець зобов'язаний компенсувати витрати покупця за проведені аналізи.

Проте, матеріали справи, будь-яких звернень відповідача до позивача щодо оплати проведених лабораторних досліджень, не містить, умов щодо взаємозаліку, договір не передбачає, тобто, мова не йде, взагалі, про обізнаність продавця щодо існування таких досліджень.

Більш того, суд критично оцінює надані відповідачем докази, зокрема рахунок-фактуру №КХ-019062 від 01.03.2013 на суму 671,75грн., оскільки він є фотокопією, яка містить мокрий підпис особи, що його виписала. Доказів надсилання цього рахунку, так само як і акту здачі-прийняття робіт на адресу позивача, суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5310,42грн. за період з 14.02.2013 по 31.05.2013, суд зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу зерна пшениці №2/10 від 31.01.2013 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5310,42грн. за загальний період з 14.02.2013 по 31.05.2013 (а.с. 44), теж підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 26552,11грн. за загальний період з 14.02.2013 по 31.05.2013.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4 договору, у разі порушення покупцем умов розрахунків за цим договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки, від суми простроченого платежу за весь період прострочки.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені за належний період, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, із дотриманням шестимісячного терміну, у відповідності до частини 4 статті 232 ГК України, тому вимоги позивача про стягнення 26552,11грн. пені теж підлягають задоволенню, як такі що засновані на законі.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що позовну заяву у справі подано представником за довіреністю, право підпису якою представнику не надано, спростовуються матеріалами справи.

Так, дослідивши довіреність №1 від 02.01.2013, виданої на ім'я юрисконсульта Ростомської Олени Костянтинівни, судом встановлено, що від імені ТОВ «Союз-Орхідея» Ростомській О.К. надано право, зокрема, бути представником підприємства у всіх судах, по всім видам судочинства, з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надано законом позивачу, у тому числі з правом пред'явлення позову.

За таких обставин, доводи відповідача є безпідставними, спростованими матеріалами справи.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 23.07.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2 Стягнути з Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (Вокзальне шасе, 32, м. Керч, АР Крим, 98302, ЄДРПОУ 00951994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Орхідея» (вул. Кубанська, 23-а, м. Сімферополь, АР Крим, 95022, ЄДРПОУ 32681249) 582 311,76 грн. основного боргу, 5 310,42 грн. - 3% річних, 26 552,11 грн. пені, 12283,49грн. судового збору.

3 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі