Рішення

від 20.05.2008 по справі 10/022-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/022-08

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" травня 2008 р.                                                                             Справа № 10/022-08

Господарський суд Київської області у складі судді Тищенко О.В., розглянувши справу

за позовом  Чорнобильського міжрайонного природоохоронного прокурора Київської           області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київська лісова науково - дослідна станція", с. Лютіж, Вишгородський район

до                 Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна", м. Сквира

про               повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі

Представники:

від прокуратури: Федіна В.С. (посвідчення №60)

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився  

Обставини справи:

В грудні 2007 року до господарського суду Київської області звернувся з позовом Чорнобильський міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»до Дочірнього підприємства «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2007р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 18.02.2008 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що Чорнобильською міжрайонною природоохоронною прокуратурою було проведено перевірку щодо самовільного зайняття та вирубки дерев в кварталі № 159 виділ №10-11 на площі 0,50 га земель лісового фонду Першотравневого лісництва державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»на території м. Вишгорода.

За результатами перевірки прокуратурою було встановлено, що 04.01.2007 р. за вказівкою директора ДП «Антикор»Сподіна С.Ю. невідомими особами в кварталі № 159 виділ № 10-11 Першотравневого лісництва державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»було незаконно вирубано 41 дерево (порода сосна та береза) та самовільно зайнято земельну ділянку загальною площею 0,50 га лісового фонду.

Згідно розрахунку проведеного лісничим Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.1996 року № 1464 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконною рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», шкода завдана незаконною порубкою дерев становить 4411,5 грн. Збитки в сумі 4 411,5 грн. були сплачені, проте земельна ділянка не була повернута землекористувачу.

Також, прокурор в позові посилається на ст. 116 Земельного кодексу України, де зазначено, що самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, проведених за час незаконного користування.

Таким чином, прокурор вважає, що відмова  відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку обмежує законного власника в праві використовувати її за своїм призначенням, чим завдається істотна шкода державним інтересам та просить суд зобов'язати ДП «Антикор»привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю Державному підприємству «Київська лісова науково-дослідна станція».

В судовому засіданні 18.02.2008 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову з наступних підстав.

Прокурор не надав до суду доказів, які б підтверджували приналежність спірної земельної ділянки Державному підприємству «Київська лісова науково-дослідна станція»та порушення відповідачем інтересів держави.

Також, відповідач посилається на ст. 125 Земельного кодексу України, якою передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Також, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а з матеріалів справи не вбачається, що земельна ділянка яку просить звільнити позивач, передана у власність, користування або оренду Державному підприємству «Київська лісова науково-дослідна станція».

Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що на спірній земельній ділянці частково розташований майновий комплекс, який належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69-г.

За заявою сторін продовжений строк розгляду справи №10/022-08 понад встановлений термін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2008 р. розгляд справи було відкладено на 13.03.2008 р..

Крім того, вищевказаною ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2008р. з метою повного та всебічного розгляду справи  до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено  Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі.

Ухвалою  господарського суду Київської області від 13.03.2008р. у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався на 10.04.2008р.

13.03.2008р. з метою з'ясування питання чи має місце факт самовільного зайняття  спірної земельної ділянки площею 0,50 га в кварталі № 159 виділ №10-11 земель лісового фонду Першотравневого лісництва державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»на території м. Вишгорода,  судом на підставі ст..38 ГПК України було надіслано запити до Управління земельних ресурсів в м. Вишгороді та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель.

Станом на день винесення рішення по справі від Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області надійшли Листи від 10.04.2008р. №083032/1000 та від 23.04.2008р.№083715/1000, в яких останнє повідомило суд про те, що з метою проведення перевірки стосовно дотримання відповідачем вимог земельного законодавства Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області направлено запит до Управління земельних ресурсів у Вишгородському району; після отримання відповіді на зазначений запит та  проведення перевірки в повному обсязі про прийняте рішення суд буде повідомлено додатково.

В судовому засіданні 10.04.2008р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 24.04.2008р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання 24.04.2008р. прокурора та сторін, ухвалою  господарського суду Київської області від 24.04.2008р. розгляд справи відкладався на 20.05.2008р. о 09:30год.

В судовому засіданні 20.05.2008р. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання 20.05.2008р. без поважних причин не з'явилися, хоча про час, дату, та місце слухання справи були повідомлені  належним чином відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах  України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду  України № 75 від 10.12.2002р.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора такими, що не підлягають  задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок –це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Як вбачається з п. 1.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. N 312 державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальні органи.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі в роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1958 4. Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань зокрема організує і здійснює державний контроль за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства;  вживає в межах своєї компетенції заходів до усунення порушень земельного законодавства, в тому числі щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

Згідно п. 5. вказаного Положення, Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право зокрема : складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства;  звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Як вбачається з п. 5.1  Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення. З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку. (п.6.1, 6.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель).

Як вже зазначалося вище, Чорнобильський міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю Державному підприємству «Київська лісова науково-дослідна станція».

В обґрунтування позовних вимог прокурор, як на докази,  посилається на Протокол № 1 про адміністративне порушення вимог лісового господарства від 04.12.2007р., Постанову № 1 про адміністративне правопорушення від 05.01.2007 р., Припис Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»№2 від 05.01.2007р., Постанову Вишгородського районного відділу земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2007р. №4 та Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.01.2007р.

Згідно Протоколу № 1 про адміністративне порушення вимог лісового господарства, Постанови № 1 про адміністративне правопорушення від 05.01.2007 р., які складені  Державним підприємством «Київська лісова науково-дослідна станція»та відповідно до     Постанови помічника Чорнобильського міжрайонного природоохоронного прокурора від 29.01.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, 04.01.2007 р. за вказівкою директора Дочірнього підприємства «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»Сподіна С.Ю. в кварталі № 159 виділ № 10-11 Першотравневого лісництва державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»невідомими особи було незаконно вирубано 41 дерево (порода сосна та береза)

Відповідно до розрахунку, проведеного лісничим Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.1996 року № 1464 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконною рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», шкода завдана незаконною порубкою дерев склала 4411,5 грн., що підтверджується Протоколом № 1 про адміністративне порушення вимог лісового господарства від 04.12.2007р.

Постановою № 1 про адміністративне правопорушення від 05.01.2007 р., яка складена  Державним підприємством «Київська лісова науково-дослідна станція», директора Дочірнього підприємства «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»Сподіна С.Ю. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 85грн. та запропоновано відшкодувати заподіяну шкоду лісовому господарству в сумі 4411,50грн.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 3597716 від 05.01.2007 р. та платіжного доручення № 3597717 від 05.01.2007 р., директором Дочірнього підприємства «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»Сподіним С.Ю. було сплачено адміністративний штраф в розмірі 85грн. та шкода в розмірі 4411,50грн., що також не заперечується сторонами.

Відповідно до Припису Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»№2 від 05.01.2007р. під час перевірки Державного лісового фонду Державне підприємство «Київська лісова науково-дослідна станція»встановила, що в кварталі № 159 виділ № 10-11 Першотравневого лісництва виявлено, що частину лісу загорожено металевим парканом, площа близько 0,5 га; приписано ДП „Антикор” терміново звільнити земельну ділянку лісу від металевого паркану; термін демонтажу паркану 5 днів.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.01.2007р. відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту вирубки дерев директором ДП „Антикор” Сподіним С.Ю. за ст..6 п.2 КПК України за відсутністю ознак злочину передбаченого ст..246 КК України.

Постановою Вишгородського районного відділу земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2007р. №4 на директора Дочірнього підприємства «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»Сподіна С.Ю. накладено штраф в розмірі 1700грн. у зв'язку із порушенням останнім вимог ст. 125, 211 ЗК України  тим що зайняв земельну ділянку площею 0,50 га за рахунок лісового фонду.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.09.2003р., власником  виробничої бази по ізолюванню труб, яка  знаходиться за адресою: Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69, є Дочірнє підприємство «Антикор»ВАТ Київспецсільгоспмонтаж».  

16.10.2003р. Вишгородським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності Дочірнього підприємства «Антикор»ВАТ Київспецсільгоспмонтаж»на виробничу базу по ізолюванню труб, яка  знаходиться за адресою: Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69, (реєстраційний номер 2680598), що підтверджується Витягом   Вишгородського бюро технічної інвентаризації №1742464.

Судом критично оцінені подані прокурором докази (Протокол № 1 про адміністративне порушення вимог лісового господарства від 04.12.2007р., Постанова № 1 про адміністративне правопорушення від 05.01.2007 р., Припис Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»№2 від 05.01.2007р., Постанова Вишгородського районного відділу земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2007р. №4 та Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.01.2007р.), оскільки вони не підтверджують вчинення Дочірнім підприємством «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»дій, які б свідчили про фактичне використання не наданої йому земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Прокурором не подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту самовільного  зайняття Дочірнім підприємством «Антикор»ТОВ «Аларіт Україна»спірної земельної ділянки (Актів перевірки, протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства, складених Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель).

Таким чином, з огляду на викладене суд вважає позовні вимоги Чорнобильського  міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області щодо зобов'язання  Дочірнього підприємства «Антикор» ТОВ «Аларіт Україна» привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю Державному підприємству «Київська лісова науково-дослідна станція»неправомірними, необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.