Постанова

від 19.07.2013 по справі 816/2353/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/2353/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оптио" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оптио" (далі по тексту - позивач, ТОВ "НВП "Оптио", платник податків) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 лютого 2013 року №0000822301/191, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 86 866 грн., №0000852301/190, відповідно до якого ТОВ "НВП "Оптио" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 74 336 грн.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "НВП "Оптио" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. Стверджував, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанбуд" (далі по тексту - ТОВ "Лантанбуд"), Приватним підприємством "Оріон" (далі по тексту - ПП "Оріон") підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких надавалися на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ та долучено до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов, в яких, посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "НВП "Оптио" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Лантанбуд" за період з 01 жовтня 2010 року по 31 серпня 2011 року, ПП "Оріон" за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "Економ-Ресурс" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, викладені в акті перевірки від 18 січня 2013 року №352/22.5-12/23811037, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 15 липня 2013 року належним чином повідомленого представника відповідача, суд, враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "НВП "Оптио" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 38, 40-41/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оброблення металів та нанесення покриття на метали (основний, 25.61), ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (33.12), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), технічні випробування та дослідження (71.20).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 04 січня 2013 року по 11 січня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "НВП "Оптио" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Лантанбуд" (код ЄДРПОУ 37224664) за період з 01 жовтня 2010 року по 31 серпня 2011 року, ПП "Оріон" (код ЄДРПОУ 30692772) за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "Економ-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36581701) за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 січня 2013 року №352/22.5-12/23811037 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток загалом в розмірі 73 427 грн. (в т.ч., за IV квартал 2010 року - 53 755 грн., за ІІ квартал 2011 року - 11 008 грн., за IV квартал 2011 року - 8 664 грн.);

- пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі по тексту також ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету загалом в розмірі 61 288 грн. (в т.ч., за жовтень 2009 року - 950 грн., за листопад 2010 року - 19 547 грн., за травень 2011 року - 4 350 грн., за липень 2011 року - 19 743 грн., за серпень 2011 року - 5 332 грн., за вересень 2011 року - 8 040 грн., за листопад 2011 року - 3 425 грн.) /т. І, а.с. 10-33/.

Вказані висновки відповідач мотивував відомостями, викладеними в актах ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 07 листопада 2011 року №2827/23-5/37224664 "Про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Лантанбуд", код ЄДРПОУ 37224664, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з жовтня 2010 року по серпень 2011 року", від 29 травня 2012 року №2112/22-204/30692772 "про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Оріон", код ЄДРПОУ 30692772 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Юкмас", код ЄДРПОУ 37009873 їх реальності та повноти відображення в обліку за період 2011 рік". Зокрема, посилаючись на викладені у зазначених актах перевірок факти порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, відповідач стверджував про безтоварний характер господарських операцій із вказаними юридичними особами, у зв'язку з чим дійшов висновку про їх нікчемність.

У свою чергу, доводи контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2009 року з огляду на відображення у податковій звітності відомостей про господарські операції з ТОВ "Економ-Ресурс" мотивовано ненаданням на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б реальність здійснення господарських операцій з даним контрагентом.

На підставі висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 01 лютого 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000822301/191, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємства, 3011021000" загалом в розмірі 86 866 грн. (в т.ч., 73 427 грн. - основний платіж, 13 439 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 34-35/;

- №0000852301/190, відповідно до якого ТОВ "НВП "Оптио" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах), 3014010100" загалом в розмірі 74 336 грн. (в т.ч., 60 338 грн. - основний платіж, 13 998 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 36-37/.

При цьому, грошове зобов'язання зі сплати ПДВ за результатами визнання нікчемними господарських операцій позивача з ТОВ "Економ-Ресурс" у жовтні 2009 року не донараховувалося з огляду на строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат до 01 квітня 2011 року та податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР відповідно.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток з 01 квітня 2011 року врегульовано статтями 138 - 139 Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначалося, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У свою чергу, як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так само, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "НВП "Оптио" протягом листопада 2010 року, травня 2011 року, липня 2011 року, серпня 2011 року відображено у податковому та бухгалтерському обліку господарські правовідносини з ТОВ "Лантанбуд".

Крім того, у податковому та бухгалтерському обліку за листопад 2011 року позивачем відображено господарські правовідносини з ПП "Оріон".

Так, за результатами здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивачем віднесено до складу валових витрат (витрат) суму коштів, сплачених за придбані товарно-матеріальні цінності, загалом в розмірі 301 688 грн., а до складу податкового кредиту - суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних товарів, загалом в розмірі 60 338 грн.

Матеріалами справи підтвердженого, що господарські правовідносини позивача з ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" ґрунтувалися на договірних відносинах з поставки (купівлі-продажу) товарно-матеріальних цінностей.

Зокрема, до матеріалів справи долучено копію договору від 28 квітня 2011 року №280411 /т. І, а.с. 44/, за умовами якого ТОВ "Лантанбуд" (продавець) зобов'язувалося передати у власність ТОВ "НВП "Оптио" (покупець), а покупець - прийняти та оплатити, товар.

Вартість кожної партії товару, що поставляється за даним договором, визначається згідно рахунка-фактури та видаткової накладної /пункт 2.1 Договору/.

Продавець бере на себе зобов'язання після підписання договору передати покупцеві товар з відповідними документами: видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою /пункт 5.1 Договору/.

Також, до матеріалів справи долучено копію договору від 15 листопада 2011 року №75 /т. І, а.с. 100/, за умовами якого ПП "Оріон" (продавець) зобов'язувалося передати у власність ТОВ "НВП "Оптио" (покупець), а покупець - прийняти та оплатити, товар (фарбу).

Вартість кожної партії товару, що поставляється за даним договором, визначається згідно рахунка-фактури та видаткової накладної /пункт 2.1 Договору/.

Продавець бере на себе зобов'язання після підписання договору передати покупцеві товар з відповідними документами: видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою /пункт 5.1 Договору/.

У ході виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" виписано і передано позивачу податкові накладні: від 09 листопада 2010 року №09111 /т. І, а.с. 244/, від 22 листопада 2010 року №12211 /т. І, а.с. 248/, від 06 травня 2011 року №106052 /т. І, а.с. 48/, від 19 травня 2011 року №119052 /т. І, а.с. 56/, від 08 липня 2011 року №108071 /т. І, а.с. 66/, від 25 липня 2011 року №125072 /т. І, а.с. 75/, від 05 серпня 2011 року №11 /т. І, а.с. 75/, від 16 листопада 2011 року №5 /т. І, а.с. 106/, копії яких долучено до матеріалів справи.

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на дату їх складення (підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України відповідно).

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищенаведених податкових накладних ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законом порядку /т. І, а.с. 45, 101-103/.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товарно-матеріальних цінностей (фарби, розчинника) загальною вартістю 362 026 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 337 грн. 60 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належними доказами у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи копії:

- видаткових накладних: від 09 листопада 2010 року №10911 /т. І, а.с. 243/, від 22 листопада 2011 року №12211 /т. І, а.с. 247/, від 06 травня 2011 року №20605 /т. І, а.с. 47/, від 19 травня 2011 року №21905 /т. І, а.с. 55/, від 08 липня 2011 року №10807 /т. І, а.с. 65/, від 25 липня 2011 року №12507 /т. І, а.с. 74/, від 05 серпня 2011 року №05081 /т. І, а.с. 84/, від 16 листопада 2011 року №57 /т. І, а.с. 105/;

- рахунків-фактур: від 21 вересня 2010 року №12109 /т. І, а.с. 242/, від 22 листопада 2010 року №12211 /т. І, а.с. 246/, від 06 травня 2011 року №40605 /т. І, а.с. 46/, від 19 травня 2011 року №11905 /т. І, а.с. 54/, від 07 липня 2011 року №10707 /т. І, а.с. 64/, від 11 липня 2011 року №11107 /т. І, а.с. 73/, від 05 серпня 2011 року №10508 /т. І, а.с. 83/, від 16 листопада 2011 року №1129 /т. І, а.с. 104/.

Дослідивши вищезазначені копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Копії вищенаведених первинних документів бухгалтерського обліку надавалися позивачем на письмові запити Кременчуцької ОДПІ від 12 березня 2012 року №1209/10/22-112 та від 13 серпня 2012 року №22883/10/22-112 /т. І, а.с. 128-129, 136-137/, зауваження щодо їх змісту та форми в Акті перевірки, а також, письмових запереченнях відповідача на позов, відсутні.

Оплату придбаних у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" послуг позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів в установах банків, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень: від 19 листопада 2010 року №627 /т. І, а.с. 241/, від 24 листопада 2010 року №635 /т. І, а.с. 245/, від 16 червня 2011 року №73 /т. І, а.с. 53/, від 30 червня 2011 року №74 /т. І, а.с. 63/, від 29 липня 2011 року №203 /т. І, а.с. 72/, від 08 серпня 2011 року №222 /т. І, а.с. 82/, від 29 серпня 2011 року №252 /т. І, а.с. 92/, від 12 вересня 2011 року №271 /т. І, а.с. 80/, від 13 вересня 2011 року №276 /т. І, а.с. 88/, від 11 жовтня 2011 року №325 /т. І, а.с. 86/, від 15 грудня 2011 року №418 /т. І, а.с. 111/; копії виписок установи банку /т. І, а.с. 52, 62, 71, 79, 81, 85, 87, 91, 110, 240/.

З огляду на положення пункту 3.1 договорів від 28 квітня 2011 року №280411 /т. І, а.с. 44/, від 15 листопада 2011 року №75 /т. І, а.с. 100/, транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося зі складу продавців власними силами ТОВ "НВП "Оптио", а також службами експрес-доставки на підтвердження чого позивачем надано, а судом долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, рахунків, актів приймання наданих послуг, податкових накладних, платіжних доручень, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчень про відрядження, подорожніх листів вантажного автомобіля /т. І, а.с. 49-51, 57-62, 67-70, 76-80, 94-98, 107-110, 251/.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків, а також доставки товарно-матеріальних цінностей від продавців до покупця в Акті перевірки і письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Придбані у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товари (фарба, розчинник) позивачем оприбутковано по рахунку 201 "Сировина й матеріали", що підтверджується журналом ордером і відомістю по рахунку 201 "Сировина й матеріали", а також не заперечується відповідачем.

Вказані товарно-матеріальні цінності ТОВ "НВП "Оптио" використано у власній господарській діяльності в ході виконання зобов'язань субпідрядника на об'єктах ПАТ "Укртатнафта", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, довідок про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, актів фактично використаних матеріалів підрядника при виконанні робіт /т. ІІ, а.с. 1-57/.

Крім того, судом досліджено надані представником позивача в судовому засіданні 15 липня 2013 року оригінали первинних документів бухгалтерського обліку щодо надання ТОВ "НВП "Оптио" послуг субпідряду за 2010 -2011 роки, на підставі чого встановлено факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товарів (фарби, розчинника).

Відповідачем, в ході проведення перевірки, зазначене питання не досліджувалося.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товарів, встановлено факт понесення ТОВ "НВП "Оптио" витрат на придбання таких товарів в розмірі 301 688 грн. та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 60 337 грн. 60 коп., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Суд також зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основними видами діяльності ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" за КВЕД є оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі.

Таким чином, проведені господарські операції узгоджуються з основними видами господарської діяльності позивача та його контрагентів, здійснені з метою отримання економічної вигоди (прибутку), відповідають діловій меті діяльності даних суб'єктів господарювання та не суперечать вимогам чинного законодавства України і договірним зобов'язанням сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що висновки про завищення ТОВ "НВП "Оптио" валових витрат (витрат) та податкового кредиту відповідач мотивував відомостями, викладеними в актах перевірок контрагентів позивача.

Разом з тим, зазначені мотиви є безпідставними з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно тверджень відповідача про те, що договори від 28 квітня 2011 року №280411 та від 15 листопада 2011 року №75 є нікчемним, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що вищезазначені договори суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення даних правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Судом встановлено, що ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2013 року, постановленою за результатами розгляду кримінальної справи (провадження №1/537/8/2013, справа №1615/931/2012) за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, працюючого директором ТОВ "НВП "Оптио", у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 212, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

При цьому, у мотивувальній частині судового рішення судом зазначено про складення директором ТОВ "НВП "Оптио" ОСОБА_1 завідомо неправдивих документів податкової та бухгалтерської звітності за період господарської діяльності позивача з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Однак, оскільки спірні господарські правовідносини сторін в даній справі стосуються періодів: листопад 2010 року, травень 21011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, листопад 2011 року, суд не приймає дану ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в якості належного доказу.

Інших доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо відповідачем не надано.

За таких обставин, доводи Кременчуцької ОДПІ про нікчемність вищезазначених договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон", є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім того, виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "НВП "Оптио" штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 27 437 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товарів, встановлено факт понесення ТОВ "НВП "Оптио" витрат на придбання таких товарів в розмірі 301 688 грн. та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 60 337 грн. 60 коп., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01 лютого 2013 року №0000822301/191, №0000852301/190 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позов ТОВ "НВП "Оптио" - задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 1612 грн. 02 коп., сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 23 квітня 2013 року №40 /т. І, а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оптио" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 01 лютого 2013 року №0000822301/191, №0000852301/190.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оптио" (код ЄДРПОУ 23811037) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) гривень 02 (дві) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба