Ухвала

від 01.10.2013 по справі 816/2353/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р.Справа № 816/2353/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2013р. по справі № 816/2353/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Оптио"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. позов ТОВ "НВП «Оптио» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 01.02.2013 р. №0000822301/191, №0000852301/190.

Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, що є правонаступником відповідача, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої не взято до уваги доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Лантанбуд", ПП "Оріон", ТОВ "Економ-Ресурс", акти позапланових перевірок вказаних по контрагентах позивача, дані інформаційних систем співставлення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що призвело до невірного вирішення справи.

ТОВ "НВП «Оптио» (далі-позивач) подано заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Сторони, повідомлені належним чином у судове засідання не прибули, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України колегія вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "НВП "Оптио" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Лантанбуд" за період з 01 жовтня 2010 року по 31 серпня 2011 року, ПП "Оріон" за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "Економ-Ресурс" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.01.2013 р. №352/22.5-12/23811037.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок заниження позивачем податку на прибуток в сумі 73 427,00 грн. (IV квартал 2010 року - 53 755,-- грн., ІІ квартал 2011 року - 11 008,00 грн., за IV квартал 2011 року - 8 664,00 грн.);

- п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 61 288 грн. (за жовтень 2009 року - 950,00 грн., за листопад 2010 року - 19 547,00 грн., за травень 2011 року - 4 350,00 грн., за липень 2011 року - 19 743,00 грн., за серпень 2011 року - 5 332,00 грн., за вересень 2011 року - 8 040,00 грн., за листопад 2011 року - 3 425,00 грн.) (т. 1, а.с. 10-33).

01.02.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000822301/191, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємства на суму 86 866,00 грн. (73 427,00 грн. - основний платіж, 13 439,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 34-35);

- №0000852301/190, яким ТОВ "НВП "Оптио" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ сумою у 74 336,00 грн. (60 338,00 грн. - основний платіж, 13 998,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1, а.с. 36-37).

Підставою донарахування позивачу зобов'язань ПДВ та податку на прибуток є висновок відповідача про нереальність господарських операцій позивача по угодам поставки з ТОВ "Лантанбуд", ПП "Оріон", та як наслідок неправомірне формування податкового кредиту, валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні зобов'язання з прибуткового податку підприємства.

В якості доказу безтоварності операції відповідач посилається на акт про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лантанбуд» від 07 листопада 2011 року №2827/23-5/37224664, акт про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Оріон" від 29 травня 2012 року №2112/22-204/30692772, дані системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів.

На думку відповідача, оскільки по вказаним контрагентам позивачем не підтверджено факту придбання ТМЦ, однак вказані товари позивачем оприбутковано по бухгалтерському обліку підприємства і в подальшому використано, поставлені позивачу ТМЦ є безоплатно отриманими.

Судом встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань (штрафних санкцій) за наслідками перевірки господарських операцій позивача з ТОВ "Економ-Ресурс" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року не донараховано. Предмету спору та позовних вимог по даній справі вказані обставини не стосуються, тому судом не досліджуються.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового закону, не підтверджені доказами, тому податкові повідомлення-рішення, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 28.04.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Лантанбуд" (постачальник) укладено договір №280411 за умовами якого позивач придбав фарбу Permakor в асортименті, розтворювач (т. 1, а.с. 44).

15.11.2011 р. між позивачем (покупець) та ПП "Оріон" (постачальник) укладено договір №75 за умовами якого позивач придбав фарбу Permakor в асортименті (т.1, а.с. 100).

На підтвердження реальності поставок за угодами, позивачем надано копії податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур (т. 1, а.с. 244, 248, 48, 56, 66, 75, 106, 243, 247, 47, 55, 65, 74, 84, 105, 242, 246, 46, 54, 73, 83, 104).

Фізичне переміщення товару від складу постачальника до покупця здійснено власними силами ТОВ "НВП "Оптио", а також шляхом залучення перевізника ПП «Нічний експрес», реальність перевозки підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, рахунків, актів приймання наданих послуг, податкових накладних, платіжних доручень, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчень про відрядження, подорожніх листів вантажного автомобіля. Відвантаження товару та передача вантажоотримувачу підтверджується вантажною декларацією ТТН, актом-реєстром наданих послуг транспортування (т. 1, а.с. 49-51, 57-62, 67-70, 76-80, 94-98, 107-110, 251).

Оплата ТМЦ проведена позивачем у безготівковий спосіб, що підтверджено платіжними дорученнями та виписками по банківському рахунку позивача (т. 1, а.с. 241, 245, 53, 63, 72, 82, 92, 80, 88, 86, 111, 52, 62, 71, 79, 81, 85, 87, 91, 110, 240).

Придбані у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товари позивачем оприбутковано по рахунку 201, що підтверджується журналом ордером і відомістю по рахунку.

У подальшому позивачем використано вказані ТМЦ використано у власній господарській діяльності в ході виконання зобов'язань субпідрядника на об'єктах ПАТ "Укртатнафта", що підтверджується копіями актів приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в, довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3, актів фактично використаних матеріалів підрядника при виконанні робіт (т. 2, а.с. 1-57).

На момент укладення договорів та проведення операцій поставки позивач та його контрагенти ТОВ "Лантанбуд", ПП "Оріон" мали повний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб, були платниками податків (т. 1, а.с. 45, 101-103).

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оброблення металів та нанесення покриття на метали (основний, 25.61), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), технічні випробування та дослідження (71.20).

Позивачем до податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток за листопад 2010 року, травень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року включено податкові зобов'язання за результатами господарських операцій за договорами поставок з ТОВ "Лантанбуд", за листопад 2011 року - з ПП "Оріон".

До складу валових витрат (витрат) позивачем включено вартість ТМЦ, придбаних у зазначених контрагентів, на суму 301 688,00 грн., до складу податкового кредиту позивачем віднесено ПДВ з ціни придбаних товарів сумою в 60 338,00 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Аналогічні за змістом вимоги до формування платником податків податкового кредиту з ПДВ містяться в ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає аналогічні вимоги до платника податків при визначенні ним витрат підприємства, розміру податкового зобов'язання по відповідному платежу.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств (валових витрат) є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що надані позивачем первинні документи як до перевірки, так і до суду не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України, будь-яких зауважень до наданих документів в акті перевірки не міститься.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди підставою для її отримання.

Формування платником податків податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі документів, що відображають операції (об'єкт оподаткування), є правомірним, якщо податковий орган не доведе неправдивість, неналежність, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Висновок суду першої інстанції факт придбання позивачем у ТОВ "Лантанбуд" та ПП "Оріон" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 362 026,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 337, 60 грн.) позивачем підтверджено і в межах перевірки відповідача і при судовому розгляді даної справи.

Доказів фізичної відсутності товарів за договорами поставки від 28.04.2011 р. №280411 з ТОВ "Лантанбуд", а також від 15.11.2011 р. №75 з ПП "Оріон" у натурі, використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності позивача суду не надано.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з ПДВ, або підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства.

Як встановлено судом, єдиною підставою висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ, податку на прибуток по угодам поставки з ТОВ "Лантанбуд", ПП "Оріон", є акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лантанбуд» від 07.11.2011 р. №2827/23-5/37224664, в якому зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність матеріальних та інших ресурсів, необхідних для господарської діяльності, а також, акт про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Оріон" від 29.05.2012 р. №2112/22-204/30692772, яким контрагенту позивача не підтверджено задекларовані розміри податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з ТОВ "НВП «Оптио» у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження факту відвантаження, транспортування та оплати ТМЦ,

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування зазначених актів перевірок судом першої інстанції як належних доказів безтоварності господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів вважає помилковими.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані акти перевірок не є достатніми (належними) доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акт про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки контрагента позивача не є належним доказом безтоварності господарської операції, оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних та інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою станом на час проведення позапланової перевірки не свідчить про безтоварність угоди з позивачем, яка укладалася та виконувалася у часі раніше.

Відповідачем не спростовано в межах перевірки позивача можливість залучення ТОВ "Лантанбуд" матеріально-технічних, майнових, трудових, виробничих та інших ресурсів у період виконання угоди від 28.04.2011 р. №280411 шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Виконання поставок на користь позивача підтверджено належними первинними документами.

Акт про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Оріон" від 29.05.2012 р. №2112/22-204/30692772 не спростовує висновки суду про підтвердження позивачем первинними документами реальність здійснених господарських операцій.

Доводи податкового органу щодо не підтвердження задекларованих контрагентом позивача зобов'язань з ПДВ у зв'язку з неподанням до перевірки вказаним підприємством документів на підтвердження факту відвантаження, транспортування та оплати ТМЦ за угодою від 15.11.2011 р. №75, не звітування (неналежне звітування) контрагентами позивача по податках з посиланням на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Позивач , як до податкової перевірки відповідача, так і до суду надав первинні документи в підтвердження поставок, зауважень до яких відповідач не має.

Податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки по рахунку, ТТН, інші документи по угодам поставок від 28.04.2011 р. №280411 та від 15.11.2011 р. №75, що наявні у справі, спростовують доводи відповідача про не підтвердження позивачем факту придбання ТМЦ, оскільки дають можливість ідентифікувати постачальника, вантажоодержувача, перевізника, доводять факт витрат позивача з оплати ТМЦ.

Передбачена податковим законом відповідальність настає у випадку порушення платником податків правил формування податкових зобов'язань, звітування по податках. Таке порушення має бути доведене контролюючим органом. При цьому, негативні наслідки можуть бути застосовані лише до порушника, однак не до його контрагента, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Податковий кодекс України не ставить право на законну податкову вигоду в залежність від отримання документального підтвердження реальності господарських операцій, податкових зобов'язань в межах податкових перевірок контрагентів платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договорів, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку господарського правочину на відповідність вимогам ЦК, ГК України (фіктивність, удаваність, нікчемність) та пов'язувати з такою оцінкою податкову (фінансову) відповідальність платника податків, оскільки вказане належить до виключеної компетенції суду відповідної юрисдикції.

Доказів наявності умислу на вчинення порушення податкового законодавства, з метою безпідставного отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів позивача, або самого позивача при укладенні та/або виконанні угод від 28.04.2011 р. №280411 та від 15.11.2011 р. №75 відповідачем не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій, зменшення розміру податкового кредиту з ПДВ та донарахування податку на прибуток підприємств є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2013р. по справі № 816/2353/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.