Рішення

від 19.03.2009 по справі 7/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/257

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.03.09 р.                                                                                                       Справа № 7/257                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”м. Київ

До відповідача: Товариста з обмеженою відповідальністю „Даком” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення штрафних санкцій в сумі 47 778, 90 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Добровольский О.Д. - директор (протокол №3 від 22.11.2002р., наказ №13к від 14.11.2002р., паспорт серія ВВ 363997).

У судовому засіданні 03.03.2009р. оголошувалась перерва до 19.03.2009р. на підставі ст.77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариста з обмеженою відповідальністю „Даком” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій в сумі 47 778, 90 грн.  

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції №512 від 04.02.2008р. з додатками; акти приймання – передавання вугільної продукції за договором постачання №512 від 04.02.2008р. від 29.02.2008р., від 07.03.2008р.,  від 17.03.2008р.; претензію №08/1792 від 23.04.2008р. з додатком; повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.06.2008р.

У судовому засіданні відповідач підтвердив факт недопостачання, вважає, що вини ТОВ „Даком” в недопоставці не має, у зв'язку з чим заперечив позовні вимоги.

Листом №11 від 19.01.2009р. та відзивом № 24 від 02.03.2009р. відповідач повідомив суд про готовність поставлення на адресу позивача кількості недопоставленого раніше вугілля (2 450, 20 тн) за цінами ВАТ „ДЕК „Центренерго” замість сплати штрафу у розмірі 5% від вартості недопотсавки.

Сторони неодноразово у судових засіданнях повідомляли суд про можливість укладення мирової угоди. На теперішній час згоди стосовно врегулювання спору по цій справі сторонами не досягнуто, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються судом по суті.

У судовому засіданні 19.03.2009р.відповідач надав відзив  на позов від 18.03.2009р. № 38, в якому просить зменшити розмір штрафних санкцій до 2000 грн., посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Позивач проти зменшення розміру штрафу заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладений договір постачання вугільної продукції №512 від 04.02.2008р. (далі по тексту – договір). Договір укладено з додатками до нього.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір підписується та скріплюється  печатками обох сторін та, відповідно до ч.1 ст.212 та ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України, вступає в силу з моменту його погодження із Наглядовою радою ВАТ „Центренерго”, але не раніше 21.01.2008р. і діє до 15 березня 2008р.включно, а в частині розрахунків – до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.8 договору, постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власінсть покупця (позивачя) вугільну продукцію (далі вугілля) в кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугілля, що поставляється, відповідно до умов договору. Загальна кількість вугілля, що має бути поставлена до 15 березня 2008р. за умовами цього договору становить 10 000 тн +/- 5%.

Ціна договору орієнтовно складає 3 900 000, 00 грн.. у тому числі ПДВ – 650 000, 00 грн., а ціна 1 тн вугілля з базовими показниками якості, зазначеними в п.2.3 договору, становить 390, 00 грн., у тому числі ПДВ – 65, 00 грн. (пункти 2.1, 2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору, фактична ціна вугілля визначається з урахуванням знижок/ надбавок на підставі фактичних показників відносно показників базової якості вугілля з показниками, передбаченими умовами цього договору.

Ціна вугілля, що зазначена в п.2.2 та п.2.3 договору, включає всі витрати, які покладаються на постачальника згідно з умовами постачання, передбаченими розділом 3 договору (пункт 2.4 договору).

Пунктами 3.1 договору передбачено, що вугілля постачається партіями (мінімальна партія – 4напіввагони) залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах FCA (залізнична станція вантажовідправника за реквізтами, вказаними в додатку №1 до цього договору).

Якість вугільної продукції повинна відповідати вимогам, зазначеним самим договором (розділ 4 договору).

Умови постачання та приймання вугілля за кількістю та якістю  і в асортименті узгоджені сторонами у розділах 4 та 5 договору.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділом 6 договору сторони передбачили відповідальність сторін, зокоема у випадку непостачання або неповного постачання вугілля в строки, пердбачені договором, постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 5% від вартості непоставленого вугілля та відшкодовує всі понесені покупцем збитки, завдані затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором.

Відповідно до матеріалів справи, у тому числі до зазначених вище актів приймання – передачі партії вугільної продукції від 29.02.2008р., від 07.03.2008р.,  від 17.03.2008р., в період з лютого по березень 2008р. відповідач поставив позивачу 7 549, 800 тн вугілля.

У зв'язку з недопоставкою вугілля у кількості 2 450, 2 тн, позивач звернувся до відповідача з претензією №08/1792 від 23.04.2008р. про сплату штрафних санкцій у розмірі 5 % від вартості непоставленого вугілля у сумі 47 778, 90 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання претензії та факт недопоставки вугілля у зазначеній вище кількості, проте суму позову не визнав, посилаючись на відсутнісь своєї вини.

До теперішнього часу сума штрафних санкцій у розмірі 47 778, 90 грн. відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути її в примусовому порядку.

Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем умов Договору щодо кількості вугілля, яке має бути поставлено позивачеві, обгрутовано матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У частині 1 статті 218 Господарського кодексу України зазначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку щодо правомірності заявлення позивачем вимоги про стягнення штрафу з відповідача та обґрунтованості позовних вимог.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу, в обґрунтування якого він посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, тривалість добропорядних господарських відносин з позивачем, незначну кількість недопоставленого товару та неодноразову спробу поставити позивачу недопоставлене вугілля.  

Позивач проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обставини справи, а також враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної суми штрафної санкції до 2500 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 551, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, п.3 ст.83, ст.ст. 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу  України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” м. Київ до Товариста з обмеженою відповідальністю „Даком” м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій в сумі 47 778, 90 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариста з обмеженою відповідальністю „Даком” (83000, м.Донецьк, вул.Універсітетська, 2а, р/р 26004003477100 в ДФ АБ „Брокбізнесбанк” м.Донецьк, МФО 335678, ЄДРПОУ 30415647) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” (02660, м.Київ, МСП, вул.Магнітогорська, 1; р/р 26008302827 в ГОУ „Ощадного банку” України в м.Києві, МФО 300465, ЄДРПОУ 22927045) штрафні санкції у сумі 2500 грн., 477 грн. 79 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 45278 грн. 90 коп. штрафу відмовити у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми судом.  

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

               Суддя