Рішення

від 18.07.2013 по справі 5011-13/414-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/414-2012 18.07.13 За позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П", м. Київ

Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від прокуратури Карпенко Н.М. - посвідчення № 002740

Від позивача Телицька В.А. - пред. по довір.

Від відповідача Пакшин А.С., Дядюк О.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2012р. було порушено провадження у справі № 5011-13/414-2012 та призначено судовий розгляд на 02.02.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 16.02.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 13.03.2012р.

16.02.2012р. судом було направлено судовий запит до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо надання інформації про стан розгляду заяви ТОВ «СЛВ-П» про передачу в користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 1.

12.03.2012р. від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшла відповідь на судовий запит (с. 51 том ІІ справи).

13.03.2013р. від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаних з даною справ № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

13.03.2012р. судом було направлено судовий запит до Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Києві, з метою отримання інформації щодо цілісного майнового комплексуРВП-4 (Київ, вул. Деревообробна,1), що був предметом купівлі-продажу згідно до договору №70 від 15.10.2001 укладеного між Представництвом ФДМУ у Харківському районі міста Києва код 22920942 та Малим орендним підприємством "РВП-4" код 21589793. Так, суд просив проінформувати: чи була земельна ділянка на якій розміщено ЦМК, який був предметом купівлі-продажу частиною такого ЦМК і чи перейшло на неї право власності при переході права власності на цмк? чи була земельна ділянка на якій розміщено ЦМК, який був предметом купівлі-продажу власністю державною чи комунальною?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, зупинено провадження у справі, до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаних з даною справ № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

03.04.2012р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Києві надійшла відповідь на судовий запит, в якій повідомлено, що згідно даних, які містяться у Єдиній комп'ютерно-інформаційній системі органів приватизації інформаційно-пошукової системи „ЕТАП", об'єкт комунальної власності ЦМК РВГІ-4, ОРЕНДОВАНЕ МОП "РВП-4" (ЄДРПОУ 21589793) було приватизовано Представництвом ФДМ України у Харківському районі м. Києва. Оскільки, правонаступника Представництва - Фонд приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва з 01.01.2011р. ліквідовано, за наданням інформації, зазначеної у запиті від 13.03.2012р., фонд радив звернутися до архівного відділу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Також, фонд повідомив, що в регіональному відділенні ФДМ України по м. Києву інформації з питань, які поставлені у листі №5011-13/414-2012-2 немає.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. апеляційну скаргу Київського транспортного прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду від 13.03.2012р. - без змін.

01.04.2013р. судом було направлено учасникам процесу лист нагадування, з проханням повідомити щодо наявності чи відсутності обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі (адміністративні справи № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670).

19.04.2013р. від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшла відповідь на лист нагадування, в якому повідомлено про відсутність інформації, у зв'язку з тим, що Київська міська рада не є учасником адміністративних справ № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

23.04.2013р. судом було направлено лист до Окружного адміністративного суду міста Києва, з проханням повідомити про стан розгляду справ № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670, надати належним чином засвідчені копії рішень/постанов по цій справі, та відомості про набрання ними законної сили.

07.05.2013р. від Київської міської ради надійшла відповідь на лист суду від 01.04.2013р., в якій повідомлено, що у ради відсутня інформація стосовно розгляду адміністративних справ № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

07.05.2013р. від відповідача надійшла відповідь на судовий лист від 01.04.2013р. та копії рішень по справам № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

15.05.2013р. судом було направлено лист учасникам процесу щодо надання письмової відповіді щодо наявності чи відсутності обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі та повідомлення результатів розгляду Київським апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження по справі № 2а-11074/12/2670.

15.05.2013р. від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь на лист суду та копії рішень по справам № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

29.05.2013р. від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшла відповідь на лист нагадування, в якому повідомлено про відсутність інформації, у зв'язку з тим, що Київська міська рада не є учасником адміністративної справи № 2а-11074/12/2670.

03.06.2013р. від Київської міської ради надійшла відповідь на лист суду від 01.04.2013р., в якій повідомлено, що у ради відсутня інформація стосовно розгляду адміністративних справ № 2а-3225/12/2670, № 2а-3226/12/2670 та № 2а-11074/12/2670.

04.06.2013р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повідомив, що розгляд справи № 2а-11074/12/2670 не закінчено.

17.06.2013р. до Господарського суду міста Києва від Першого заступника прокурора міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку із закінченням розгляду справ № 2а-3225/12/2670 та № 2а-3226/12/2670.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 11.07.2013р.

11.07.2013р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 11.07.2013р. прокурор надав суду письмові пояснення, в яких повідомив, що Прокуратура міста Києва є правонаступником ліквідованої Київської транспортної прокуратури.

В судовому засіданні 11.07.2013р. було оголошено перерву до 17.07.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

17.07.2013р. від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи доказів та додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 17.07.2013р. прокурор подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням відповідей на запити.

В судовому засіданні 17.07.2013р. представник позивача надав письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 17.07.2013р. було оголошено перерву до 18.07.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Київською транспортною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства в діяльності відповідача.

Відповідно до Наказу № 77ш від 04.05.2012р. Генерального прокурора України було ліквідовано Київську транспортну прокуратуру, а її правонаступником є Прокуратура міста Києва.

Перевіркою встановлено, що юридична особа відповідача створена внаслідок реорганізації шляхом перетворення Малого орендного підприємства «РВП-4» внаслідок приватизації держмайна, і відповідач є правонаступником останнього.

Відповідно до Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ремонтно-відстійного пункту № 4 орендованого малим орендним підприємством «РВП-4» від 15.10.2001р., укладеного між представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі міста Києва та Малим орендним підприємством «РВП-4», останнє придбало у власність нестаціонарний будинок, нестаціонарну блок-кімнату, бони пристанні, паркан металевий, стелаж, понтон пристанний, плав майданчик.

Відповідно до листа Головного управління Держкомзему в м. Києві № 5065 від 17.11.2011р. документи, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України у відповідача відсутні, про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.09.2011р. №А-566/17 та з метою усунення виявленого порушення видано припис від 12.09.2011р. №П-566/17.

Відповідно до пояснень директора ТОВ «СЛВ-П» підставою для використання земельної ділянки є рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 888 від 23.06.1964р. «Про закріплення існуючих та відвод додаткових земельних ділянок Київській міській водно-моторній пристані Управління побутового обслуговування і гребних човнів індивідуального користування та човнів держустанов, які не мають своїх причалів і порядок користування ними» та рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 620 від 24.04.1973р. «Про відведення території і акваторії на річці Дніпро під ремонтно-відстійні пункти і прокату човнів водно-моторної пристані управління побутового обслуговування населення».

Відповідно до п. 15 рішення Київської міської ради народних депутатів № 7 від 01.07.1993р. рішення виконкому міськради № 888 від 23.06.1964р. «Про закріплення існуючих та відвод додаткових земельних ділянок Київській міській водно-моторній пристані Управління побутового обслуговування і гребних човнів індивідуального користування та човнів держустанов, які не мають своїх причалів і порядок користування ними» втратило чинність.

Крім того, відповідно до п. 3 рішення Київської міської ради № 434/3268 від 01.10.2007р. визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету київської міської ради депутатів трудящих № 620 від 24.04.1973р.

На думку прокурора та позивача, Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ремонтно-відстійного пункту № 4 орендованого малим орендним підприємством «РВП-4» від 15.10.2001р., укладеного між представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі міста Києва та малим орендним підприємством «РВП-4» не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку, передбаченим Земельним кодексом України, а тому, відповідач повинен повернути самовільно зайняту земельну ділянку, відповідно до ст. 212 ЦК України.

Суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність вимог прокурора та позивача, виходячи з наступного.

Прокурор та позивач посилаються на акт № А-566/17 від 12.09.2011р. та припис № П-566/17 від 12.09.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012р. та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-3226/12/2670 було задоволено позовні вимоги ТОВ «СВЛ-П», визнано неправомірними дії Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Мацюпи Дмитра Володимировича щодо проведення 12 вересня 2011 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використання ТОВ «СЛВ-П» земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1, м. Київ, та скасовано припис Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Києві від 12.09.2011р. № П-566/17. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Таким чином, доводи, викладені у позовній заяві, підтверджуються документами, які на даний час скасовані.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною 2 ст. 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.1. Постанови Пленуму № 6 від 17.05.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (абзац 2 п. 3.1. Постанови № 6 від 17.05.2011р.).

Як встановлено, відповідач придбав цілісний майновий комплекс ремонтно-відстійного пункту № 4.

При оцінці цілісного майнового комплексу підприємство розглядається як єдине ціле, до складу якого входять всі види майна і права на нього. Підприємство як майновий комплекс включає всі види майна, призначеного для його діяльності: земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і устаткування, сировину і продукцію, нематеріальні активи, у тому числі гудвілл (у вітчизняній практиці - ділова репутація), права на товарний знак, фірмове найменування і інші виняткові права.

Використання ЦМК ремонтно-відстійного пункту № 4 з відповідною метою без земельної ділянки та аквторії не можливе.

Відповідачем надано суду докази, що підтверджують вжиття заходів щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою. З наданого листування вбачається, що відповідач вживає всі залежні від нього заходи для отримання відповідних документів.

Таким чином, вимоги прокурора про зобов'язання звільнити земельну ділянку, є безпідставними, оскільки, не доведено факт використання спірної земельної ділянки відповідачем без наявності правових підстав, та не підтверджено самовільність її зайняття.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Прокурор та позивач не надали суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 22 липня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук