Постанова

від 14.11.2013 по справі 5011-13/414-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 5011-13/414-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Глобенко Л.В.;

відповідача: Пакшин А.С., Дядюк О.В.;

прокуратури: Янківський С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2013р.

у справі №5011-13/414-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Київський транспортний прокурор (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" (далі - відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 34 294,88 кв. м., розташовану у м. Києві по вул. Деревообробній, 1, за відсутності у нього необхідних правовстановлюючих документів.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- відповідач не порушував інтересів держави в особі позивача;

- Акт перевірки від 12.09.2011р. та припис №П-566/17 від 12.09.2011р., на які міститься посилання в позовній заяві, не можуть вважатись належними доказами самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р. у справі №2а-3226/12/2670, було визнано неправомірними дії по проведенню 12.09.2011р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використання Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" земельної ділянки по вул. Деревообробній, 1 у м. Києві, а також скасовано припис Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Києві від 12.09.2011р. №П-566/17;

- на спірній земельній ділянці розташовано належне відповідачу на праві власності нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №5011-13/414-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №5011-13/414-2012 та прийняти нове рішення, яким позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились прокуратурою під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2013р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли: 14.10.2013р. - відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану та непідтверджену належними доказами; 15.10.2013р. - клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку єдиного юриста Товариства з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" в судове засідання, призначене на 17.10.2013р.

В судове засідання 17.10.2013р. з'явились представники сторін.

Відповідач в судовому засіданні 17.10.2013р. підтримав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, а також просив суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р., на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, було задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Також колегією суддів було задоволено клопотання відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату і в судовому засіданні 17.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.11.2013р.

В судовому засіданні 14.11.2013р. представники позивача і прокуратури підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №5011-13/414-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 14.11.2013р. представники відповідача заперечували проти доводів прокуратури, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 14.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.09.2011р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві було проведено перевірку з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва, про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-566/17 від 12.09.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 20-21).

За результатами перевірки було встановлено, що станом на 12.09.2011р. земельну ділянку орієнтовною площею 1,64 га, що розташована за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва, використовує відповідач, який створений внаслідок реорганізації шляхом перетворення Малого орендного підприємства „РВП-4" у Товариство з обмеженою відповідальністю та є його правонаступником. На земельній ділянці розміщений цілісний майновий комплекс, який на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2001р. придбало Мале орендне підприємство „РВП-4" у Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва. Документи на земельну ділянку, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, у відповідача відсутні.

12.09.2011р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві відповідачу було видано припис №П-566/17 від 12.09.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 22-23), яким відповідача зобов'язано усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства (оформити документи на земельну ділянку, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України) у 30-денний термін.

12.10.2011р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві було проведено повторну перевірку з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва, про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-654/17 від 12.10.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 24-25). В ході вказаної перевірки були встановлені обставини аналогічні тим, які вказані в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-566/17 від 12.09.2011р.

12.10.2011р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві відповідачу було видано припис №П-654/17 від 12.10.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 26-27), яким відповідача зобов'язано усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства (оформити документи на земельну ділянку, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України) у 30-денний термін.

У зв'язку з невиконанням відповідачем припису №П-566/17 від 12.09.2011р., Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення №00654 від 25.10.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 28-29), а також винесено постанову №93 від 25.10.2011р. про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою директора відповідача (Пакшина А.С.) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 30-31).

10.02.2012р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві було проведено перевірку з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва, про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №81 від 10.02.2012р. (том справи - 2, аркуш справи - 11). В ході вказаної перевірки було встановлено, що земельна ділянка є самовільно зайнятою відповідачем.

Позивач і прокуратура просили суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, розташовану на вул. Деревообробній, 1 у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на те, що у відповідача відсутні необхідні документи на право користування вказаною ділянкою, що в свою чергу свідчить про те, що земельна ділянка використовується відповідачем без достатніх правових підстав і є самовільно зайнятою. На думку прокуратури та позивача, безпідставне утримання земельної ділянки відповідачем порушує права та інтереси територіальної громади міста Києва, яку представляє позивач.

Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно необґрунтованими та документально не підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Як з'ясовано в процесі судового розгляду, підставою для використання спірної земельної ділянки відповідача є рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №888 від 23.06.1964р. "Про закріплення існуючих та відвод додаткових земельних ділянок Київській міській водно-моторній пристані Управління побутового обслуговування і гребних човнів індивідуального користування та човнів держустанов, які не мають своїх причалів і порядок користування ними" (том справи - 1, аркуші справи - 40-41) та рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №620 від 24.04.1973р. "Про відведення території і акваторії на річці Дніпро під ремонтно-відстійні пункти і прокату човнів водно-моторної пристані управління побутового обслуговування населення" (том справи - 1, аркуші справи - 42-43).

01.07.1993р. Київською міською радою народних депутатів було прийнято рішення №7 „Про надання та вилучення земельних ділянок та погодження місця розташування об'єктів" (том справи - 1, аркуші справи - 44-45), згідно з пунктом 15 якого було припинено право користування земельною ділянкою підприємства РОП-2, наданою йому рішенням виконкому міськради від 23.06.1964р. №888, на підставі ст. 27 п.3 Земельного кодексу України.

Рішення Київської міської ради №434/3268 від 01.10.2007р. „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва" було, зокрема, визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.04.1973р. №620 „Про відведення території і акваторії на р. Дніпро під ремонтно-відстійні пункти і станції прокату човнів водно-моторної пристані управління побутового обслуговування населення" (том справи - 1, аркуші справи - 46-47).

15.10.2001р. між Представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва, як продавцем, та Малим орендним підприємством "РВП-4", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ремонтно-відстійного пункту №4, орендованого малим орендним підприємством "РВП-4" (м. Київ, вул. Деревообробна, 1), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) продавець продав у власність покупця цілісний майновий комплекс РВП-4, а покупець купив вказаний цілісний майновий комплекс і зобов'язується сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Відчужується майно згідно додатку, який є невід'ємною частиною цього договору. Право власності на цілісний майновий комплекс переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору (том справи - 1, аркуші справи - 32-35).

В Додатку до вказаного договору купівлі-продажу наведено перелік майна, що приватизується, а саме: нестаціонарний будинок (2х3,5 м), нестаціонарна блок-кімната, бони пристанні, паркан металевий, стелаж (135 м), понтон пристанний, плавмайданчик (том справи - 1, аркуш справи - 36).

Відповідач був створений шляхом перетворення Малого орендного підприємства „РВП-4" у Товариство з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" внаслідок приватизації держмайна. Відповідач є правонаступником Малого орендного підприємства „РВП-4" (п.1.1 статуту відповідача - том справи - 1, аркуші справи - 56-66).

Як уже зазначалось вище, позивач та прокуратура вважають, що відповідач не має належних документів, які б посвідчували його право користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим він повинен повернути вказану земельну ділянку відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, як самовільно ним зайняту.

При цьому, як на доказ відсутності у відповідача необхідної документації, позивачем та прокуратурою надано суду Акти перевірки №А-566/17 від 12.09.2011р. та №А-654/17 від 12.10.2011р. з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю „СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва, складені Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві, а також приписи №П-566/17 від 12.09.2011р. та №П-654/17 від 12.10.2011р., видані відповідачу на підставі вищевказаних Актів перевірки. Окрім того, суду було надано Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №81 від 10.02.2012р.

Однак в матеріалах справи наявна копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012р. та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р. у справі №2а-3226/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СВЛ-П" до Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування акту перевірки від 12.09.2011р. №566/17 та припису від 12.09.2011р. №П-566/17, згідно з якими позовні вимоги було задоволено, визнано неправомірними дії Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Мацюпи Дмитра Володимировича щодо проведення 12.09.2011р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1, м. Київ, та скасовано припис Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Києві від 12.09.2011р. №П-566/17 (том справи - 2, аркуші справи - 126-129).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2012р. у справі №2а-2021/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СВЛ-П" до Головного управління державної інспекції з контролю за охороною та використанням земель Головного управління Держкомзему у місті Києві, Державної інспекції сільського господарства у місті Києві про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування акту і припису, позовні вимоги було задоволено, визнано протиправними дії Головного управління державної інспекції з контролю за охороною та використанням земель Головного управління Держкомзему у місті Києві щодо проведення 12.10.2011р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва. Окрім того, було визнано протиправним та скасовано припис Головного управління державної інспекції з контролю за охороною та використанням земель Головного управління Держкомзему у місті Києві про усунення порушень №П-654/17 від 12.10.2011р. (том справи - 2, аркуші справи - 130-132).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013р. у справі №2а-11074/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СВЛ-П" до Державної інспекції сільського господарства в м. Києві про визнання протиправними дій та скасування припису, позов було задоволено, визнано неправомірними дії Головного управління Держкомзему у місті Києві по проведенню 10.02.2012р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" земельної ділянки за адресою: вул. Деревообробна, 1 у Голосіївському районі м. Києва. Окрім того, було визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень №П-81/17 від 20.02.2012р. (том справи - 2, аркуші справи - 187-190).

Вказані судові рішення набрали законної сили. Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Згідно з ч.5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Таким чином, вищезгадані Акти перевірок, в яких було встановлено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, не можуть вважатись належними доказами у дані справі, оскільки дії по проведенню цих перевірок визнані неправомірними у судовому порядку.

В ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При цьому необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного, в таких випадках положення ст. 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають (аналогічна правова позиція наведена розділі 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач придбав цілісний майновий комплекс ремонтно-відстійного пункту №4. При оцінці цілісного майнового комплексу підприємство розглядається як єдине ціле, до складу якого входять всі види майна і права на нього. Підприємство, як майновий комплекс, включає всі види майна, призначеного для його діяльності: земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і устаткування, сировину і продукцію, нематеріальні активи, у тому числі гудвілл (у вітчизняній практиці - ділова репутація), права на товарний знак, фірмове найменування і інші виняткові права. Використання цілісного майнового комплексу ремонтно-відстійного пункту №4 з відповідною метою без земельної ділянки та акваторії неможливе.

Окрім того, відповідачем надано документи, які свідчать про те, що відповідач вживає всі залежні від нього заходи для оформлення права користування спірною земельною ділянкою (том справи - 2, аркуші справи - 166-171).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем та прокуратурою не надано доказів, які б свідчили про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Прокуратурою та позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №5011-13/414-2012 прокуратурою судові витрати понесені не були.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №5011-13/414-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-13/414-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков