Постанова

від 17.07.2013 по справі 57/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 57/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача-1 позивача-2Сьомочкіна О.С. (дов. від 03.01.2013 р.) Гончарук І.І. (дов. від 05.10.2012 р. № 001-1137) відповідача-1 відповідача-2Глобенко Л.В. (дов. від 04.06.2013 р. № 225-КР-714) Верховський О.В. (дов. від 28.01.2013 р.) прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р.) третьої особи-1 третьої особи-2Нікіфорова І.А. (дов. від 04.02.2013 р.), Невмержицька І.М. (дов. від 04.02.2013 р.) Кокольський С.І. (дов. від 13.07.2010 р.), Соловйова М.М. (дов. від 04.02.2013 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. у справі № 57/4 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Державного агентства земельних ресурсів України; 2. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); до 1. Київської міської ради; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група"; 3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 21" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15"; 2. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" провизнання протиправними та скасування рішень; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнання недійсним державного акта на право власності; визнання відсутності права власності

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2013 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р., Воліка І.М. розгляд касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва відкладено на 05.07.2013 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/727 від 04.07.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 57/4, за результатами якого для її розгляду визначено суддю-доповідача Данилову М.В.

09.07.2013 р. ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.07.2013 р.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара 21" про:

- визнання недійсним та скасування пункту 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею";

- визнання недійсним рішення Київської міської ради № 1269/4102 від 22.11.2007 р. "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21",

- визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки № 91-6-00354 та №91-6-00355 від 22.10.2004 р.;

- визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 91-6-00354 від 22.10.2004 р.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2008 р.;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку;

- визнання відсутності у ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" права власності та користування земельними ділянками.

Також у позовній заяві Заступник прокурора міста Києва просив суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме: накласти арешт на спірні земельні ділянки та заборонити ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з вказаними земельними ділянками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 65 рішення Київською міською радою від 15.07.2004 р. № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" прийнято із порушенням приписів частини 2 статті 150 Земельного кодексу України та підлягає визнанню недійсним на підставі пункту "а" статті 21 Земельного кодексу України, оскільки спірні земельні ділянки, які були передані ТОВ "Інвестиційно-будівельна група", знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, який Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1761 "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" включений до реєстру пам'яток археології національного значення, при цьому, органом місцевого самоврядування в порушення приписів частини 2 статті 20 Земельного кодексу України рішення щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалося.

З цих підстав Заступник прокурора міста Києва зазначав, що укладені на підставі пункту 65 вказаного Рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. договори оренди земельної ділянки № 91-6-00354 та № 91-6-00355 від 22.10.2004 р. та угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №91-6-00354 від 22.10.2004 р. мають бути визнані недійсними.

Крім того, на думку Заступника прокурора міста Києва також має бути визнане недійсним рішення Київської міської ради від 22.11.2007 р. № 1269/4102 "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", оскільки Рада передала у власність ОСББ в тому числі частину земель, відведених відповідно до пункту 65 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. №419/1829, а також виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030095 та укладений з ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2008 р.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.12.2011 р. за заявою Заступника прокурора міста Києва забезпечив позов у справі № 57/4.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів було залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15", а також до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" було залучено Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р., яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 р., позов Заступника прокурора міста Києва задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2013 р. вищезазначені судові акти скасовано, а справу № 57/4 направлено до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи № 57/4 господарським судом міста Києва рішенням від 20.03.2013 р. (колегія суддів: головуючий Балац С.В., судді Баранов Д.О., Босий В.П.) у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що передані в 2004 та 2007 роках Київською міською радою в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" земельні ділянки, не відносились до земель історико-культурного призначення, а отже, не відносились до особливо цінних земель, вилучення яких, згідно з приписами статті 150 Земельного кодексу України, потребує погодження із Верховною Радою України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 15.12.2011 р.

За наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р. в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р. вказану ухвалу суду було залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. (колегія суддів: головуючий Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. залишено без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р., в якій скаржник просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Як на правову підставу своїх вимог Заступник прокурора міста Києва посилається, зокрема, на приписи статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 53 Земельного кодексу України, підтримуючи доводи своєї позовної заяви.

Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15" у своїх відзивах на касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва просять її задовольнити, погоджуючись з доводами скаржника стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та невірного застосування та порушення норм матеріального права при вирішенні спору по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" та Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" у своїх відзивах на касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва просять залишити рішення та постанову у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, заперечуючи проти доводів касаційної скарги та зазначаючи, що оскаржувані судові рішення законні, обґрунтовані та такі, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник Київської міської ради в своїх поясненнях у судовому засіданні проти касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва заперечувала та зазначала про те, що Рада, приймаючи оскаржувані рішення № 419/1829 від 15.07.2004 р. та №1269/4102 від 22.11.2007 р., діяла у відповідності до чинного на час прийняття рішень законодавства та в межах своїх повноважень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 65 Рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва та передано земельну ділянку загальною площею 0,32 га для зазначених цілей, в тому числі:

- ділянку № 1 площею 0,07 га, в межах червоних ліній - у короткострокову оренду на 2 роки для влаштування будівельних робіт за рахунок земель міської забудови,

- ділянку № 2 площею 0,25 га - у довгострокову оренду на 15 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 0,02 га) та земель міської забудови (площею 0,23 га).

20.10.2004 р. на виконання пункту 65 рішення Київської міської ради №419/1829 від 15.07.2004 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" укладено:

- договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" надано в оренду строком на 2 роки земельну ділянку площею 0,0691 га, кадастровий номер 8000000000:91:173:0012, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 17- 23, цільове призначення якої - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщенням громадського призначення та вбудованим паркінгом;

- договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 0,2454 га, кадастровий номер 8000000000:91:173:0011, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 17-23, цільове призначення якої - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщенням громадського призначення та вбудованим паркінгом.

Вказані договори зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено записи від 22.10.2004 р. за № 91-6-00354 та № 91-6-00355 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

06.11.2008 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2004 р. за № 91-6-00354 (про поновлення), на підставі якої договір оренди земельної ділянки площею 0,0691 га, кадастровий номер 8000000000:91:173:0012, що розташована на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, поновлено на 3 роки. Вказана угода зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 06.11.2008 р. за № 91-6-00821 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, цільовим та функціональним призначенням вищезазначених спірних земельних ділянок по вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва на час винесення рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та укладення договорів оренди земельної ділянки від 20.10.2004 р. на підставі пункту 65 цього рішення, було - громадська та житлова забудова, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-4883 від 14.06.2004 р., що базується на Генеральному плані розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 р. № 370/1804, листом Управління охорони навколишнього природного середовища № 071/04-4-19/1194 від 24.06.2004 р., а також висновком Головного управління земельних ресурсів, яким, зрештою, було підтверджено можливість передання Tовариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" у користування земельні ділянки площею 0,32 га по вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва.

Судами встановлено, що Рішенням Київської міської ради № 1269/4102 від 22.11.2007 р. "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва" було передано у власність ОСББ "Гончара, 21" земельну ділянку площею 0,13 га для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва в тому числі: 0,11 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; 0,02 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до пункту 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р., право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 22.10.2004 р. № 91-6-00355.

На підставі рішення Київської міської ради № 1269/4102 від 22.11.2007 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030095, який був зареєстрований 02.04.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 01-8-00155.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.06.2008 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСББ "Гончара, 21" передало у власність ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" земельну ділянку площею 0,1272 м 2 , що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 21, кадастровий номер 8000000000:91:173:0016, цільове призначення якої: для обслуговування та реконструкції житлового будинку, про що зроблено відмітку в державному акті серії ЯЖ № 030095 на право власності на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка по вул. Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва на час винесення рішення Київської міської ради № 1269/4102 від 22.11.2007 р. "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", отримання ОСББ "Гончара, 21" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030095 та укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2008 р., належала до категорії землі житлової та громадської забудови, код цільового використання землі (УКЦВЗ) - 1.9 (землі житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів), що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи висновком Головного управління земельних ресурсів у м. Києві № 04-03-5/740 від 06.11.2007 р., висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві № 05-08/7072 від 10.10.2007 р., висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-9044 від 31.08.2007 р.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, пункт 65 Рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва та передано земельну ділянку загальною площею 0,32 га, а також рішення Київської міської ради від 22.11.2007 р. № 1269/4102 "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин, (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки), вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Заступник прокурора в обґрунтування своєї правової позиції посилається на приписи статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 53 Земельного кодексу України, та зазначає, що відведені Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" та Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" земельні ділянки по вул. О. Гончара у м. Києві, є землями історико-культурного призначення, та як наслідок, особливо-цінними землями, порядок вилучення яких у відповідності до статті 150 Земельного кодексу України потребує погодження Верховної Ради України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передані у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" на підставі пункту 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 р. земельні ділянки по вул. О. Гончара, 17-23 у м. Києві, та передана у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" на підставі рішення Київської міської ради № 1269/4102 від 22.11.2007 р. земельна ділянка по вул. О. Гончара, 21 у м. Києві, знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору.

У відповідності до положень статті 53 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату відведення земельних ділянок), до земель історико-культурного призначення відносились землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

У відповідності до частини 2 статті 150 Земельного кодексу України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Разом з тим, з урахуванням приписів норми статті 53 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату відведення земельних ділянок), вбачається, що землі охоронних зон архітектурних пам'яток та землі, на яких розташовані пам'ятки археології, не відносяться до земель історико-культурного призначення.

Стосовно статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", на яку Заступник прокурора м. Києва посилається як на підставу своїх вимог та відповідно до приписів частини 1 якої території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що, враховуючи набрання Законом України "Про охорону культурної спадщини" чинності (з 12.07.2000 р.) раніше ніж Земельним кодексом України (з 01.01.2002 р.), положення статті 34 вказаного Закону з 01.01.2002 р., з огляду на пункт третій Розділу IX "Перехідні положення" Земельного кодексу України, застосовуватись до спірних відносин не можуть, оскільки суперечать статті 53 Земельного кодексу України.

До того ж, відповідно до частини 2 вказаної статті встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Отже, вбачається, що законодавство, чинне на дату прийняття Київською міською радою рішень про відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" та про передачу земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", не відносило до складу земель історико-культурного призначення землі охоронних зон та території пам'яток археології.

При цьому, слід зазначити, що Заступник прокурора м. Києва як на доказ історико-культурного призначення спірних земельних ділянок посилається лише на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 р. у справі №2а-8698/10/2670, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 р., якою було зобов'язано Головне управління земельних ресурсів КМДА внести до Державного земельного кадастру всі земельні ділянки, які знаходяться в межах охоронної зони споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та особливо цінні.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, вбачається з матеріалів справи та не спростовано Заступником прокурора м. Києва, вищезазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 р. виконана не була, оскільки станом на 21.02.2013 р., у відповідності до витягів з Державного земельного кадастру, наданих Державним агентством земельних ресурсів України та наявних в матеріалах справи (а.с. 68-71 т. 7), у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про цільове призначення та категорію земельних ділянок по вул. О. Гончара, 17-23 та 21 у м. Києві, що дає підстави вважати, що спірні земельні ділянки були вилучені із категорії земель житлової та громадської забудови, проте, до будь-якої іншої категорії вказані земельні ділянки не включені та їх цільове призначення не визначено.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів має зазначити, що відповідно до матеріалів справи, досліджених судами попередніх інстанцій, вбачається, що відведені Київською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" земельні ділянки по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва площею 0,0691 га, кадастровий номер 8000000000:91:173:0012 та площею 0,2454 га, кадастровий номер 100000000:91:173:0011, а також передана Київською міською радою Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" земельна ділянка по вул. О. Гончара, 21 у Шевченківському м. Києва площею 0,1272 га, кадастровий номер 8000000000:91:173:0016, надавались за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, при цьому, як станом на час прийняття оспорюваних рішень Київської міської ради та укладення на виконання цих рішень відповідних договорів не відносились, так і на теперішній час, не відносяться до земель історико-культурного призначення, та як наслідок, не відносяться до особливо цінних земель, на відчуження яких повинна отримуватись згода Верховної ради України.

Відтак, колегія суддів вважає, що пункт 65 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради від 22.11.2007 р. №1269/4102 "Про передачу земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", були прийняті Радою у межах власної компетенції та у повній відповідності до вимог земельного законодавства України, чинного на момент його прийняття.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку Заступником прокурора м. Києва не було враховано, що рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 419/1829, відповідно до пункту 65 якого було затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва та передано земельну ділянку загальною площею 0,32 га для зазначених цілей, а також рішення Київської міської ради від 22.11.2007 р. №1269/4102, відповідно до якого у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21" було передано земельну ділянку площею 0,13 га для обслуговування та реконструкції житлового будинку на вул. Олеся Гончара, 21 у Шевченківському районі м. Києва, реалізовані та повністю виконані. За таких обставин, вимога про визнання недійсними зазначених рішень Київської міської ради не може бути підставою для відновлення порушених, на думку Заступника прокурора м. Києва, прав позивачів.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки № 91-6-00354 та № 91-6-00355 від 22.10.2004 р., визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 91-6-00354 від 22.10.2004 р., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2008 р., визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030095, визнання відсутності у ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" права власності та користування земельними ділянками, слід зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи статті 124 Земельного кодексу України відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад, лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відповідність пункту 65 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а також рішення Київської міської ради від 22.11.2007 р. № 1269/4102 "Про передачу земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гончара, 21", вимогам законодавства чинного на момент їх прийняття, підстав для визнання, укладених на виконання вказаних рішень, договорів оренди землі та, відповідно, договору купівлі-продажу, недійсними у відповідності до приписів чинного законодавства не вбачається.

Враховуючи викладене, підстави для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання відсутності у ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" права власності та користування земельними ділянками, також відсутні.

Стосовно доводів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15", викладених у відзиві на касаційну скаргу та підтриманих представником ОСББ у судовому засіданні, щодо незаконності будівництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" на земельних ділянках по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, слід зазначити, що позовні вимоги саме про незаконність будівництва на вказаних спірних земельних ділянках у даній справі заступником прокурора м. Києва заявлені не були та не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, що унеможливлює прийняття вказаних доводів до уваги судом касаційної інстанції в силу обмежень, встановлених для перегляду справи в касаційній інстанції статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Заступника прокурора м. Києва, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. у справі № 57/4 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова