Рішення

від 17.07.2013 по справі 919/554/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа № 919/554/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Архитектурно Рекламні Технологии» (вул. Хрустальова, 169, кв. 63, м. Севастополь, 99055)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Пінопласту»

(Західний берег Камишової бухти, 7-Д, м. Севастополь, 99014)

про визнання права попереднього користування на торгівельну марку.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бодюк О.Є., довіреність від 23.04.2013;

від відповідача - Вертій Н.А., довіреність від 29.05.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архитектурно Рекламні Технологии» (далі - позивач, ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Пінопласту» (далі - відповідач, ТОВ «Світ Пінопласту») про визнання права попереднього користування на торговельну марку (логотип) «УТЕПЛЯЙка» на пакувальному полотні для пінополістирольних плит, що виробляються позивачем.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 492, 500 Цивільного кодексу України, статті 1, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обґрунтовані тим, що до дати подання відповідачем заявки на реєстрацію торговельної марки «Утепляйка» (19.11.2012) позивач в інтересах своєї діяльності добросовісно використовував на пакувальному полотні для пінополістирольних плит, що ним виробляються, логотип «УТЕПЛЯЙка», а відтак ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» має право на безоплатне продовження такого використання.

Ухвалою суду від 20.05.2013 позовна заява ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/554/13.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судових засіданнях, які відбулися 02.07.2013 та 16.07.2013, оголошувалась перерва відповідно до 16.07.2013 та 17.07.2013.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості, зокрема зазначивши, що: додаток №1 від 01.02.2012 до договору від 10.01.2011 №94/11, укладеного між ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім ЮРПАК» (далі - ТОВ «ТД ЮРПАК»), за яким позивач доручив ТОВ «ТД ЮРПАК» розробити логотип пакувального полотна для продукції з найменуванням «УТЕПЛЯЙка», є фіктивним, оскільки не пов'язаний за своєю правовою природою з основним договором; позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання до 19.11.2012 найменування товару «УТЕПЛЯЙка» у своїй господарській діяльності /арк.87-90/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні за відповідним клопотанням представника позивача судом досліджено речовий доказ - пакувальне полотно для пінополістирольних плит з позначенням «УТЕПЛЯЙка»

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Світ Пінопласту» є власником торговельної марки - позначення «Утепляйка», що засвідчено свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 10.04.2013 N 169285 (дата подання заявки - 19.11.2012) для товарів 17 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Статтею 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

За приписами статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Відповідно до частин першої та другої статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим законом.

Згідно зі статтею 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, що належать, зокрема, володільцю відповідного свідоцтва, є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом.

Частиною другою статті 157 ГК України встановлено, що використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Використанням знака за приписами частини четвертої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Частина п'ята статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлює, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Разом з тим, частиною шостою статті 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється, зокрема, на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.

Відповідно до статті 500 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Отже, у разі добросовісного користування торговельною маркою, фактичний користувач того чи іншого незареєстрованого позначення, має право в подальшому продовжувати використання свого позначення і після реєстрації такого торговельного позначення як торговельної марки іншою особою, без її дозволу і безоплатно.

Судом встановлено, що 10.01.2011 між ТОВ «ТД ЮРПАК» (Постачальник) та ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» (Покупець) було укладено договір поставки товару №94/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця, а останній зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Найменування товару - полотно /арк.с.26-28/.

Згідно з пунктом 8.1 вказаного договору він вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє протягом 3 років (до 31.12.2014) з моменту його укладення.

01.02.2012 між ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» (Замовник) та ТОВ «ТД ЮРПАК» (Виконавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки товару від 10.01.2011 №94/11, відповідно до якої Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці дизайну Логотипа пакувального полотна для продукції замовника з назвою - «УТЕПЛЯЙКА» /арк.с.29/.

За змістом цієї додаткової угоди, всі майнові права на Назву та Логотип передаються Замовнику після узгодження та затвердження технічної карти Логотипа. У свою чергу Замовник зобов'язується закупити у Виконавця пакувальне полотно в обсязі не менш 2500 кг у строк до 25.12.2012, у разі невиконання закупівлі у вказаному обсязі замовник зобов'язується оплатити послуги по розробці дизайну логотипа у сумі 500,00 грн з ПДВ.

За приписами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

З урахуванням наведених вимог цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що укладенням до договору поставки від 10.01.2011 додаткової угоди від 01.02.2012 сторони цих правочинів фактично уклали змішаний договір, в якому містяться елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність договору поставки від 10.01.2011 та додаткової угоди до нього від 01.02.2012, укладених між ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» та ТОВ «ТД ЮРПАК», або недодержання сторонами в момент вчинення цих правочинів вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, а відтак, в силу вимог статті 204 цього Кодексу, вказаний договір поставки з додатковою угодою до нього про надання послуг є правомірними, і такими, що породжують для сторін цих правочинів цивільні права та обов'язки.

13.03.2012 ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» та ТОВ «ТД ЮРПАК» погодили розроблений останнім макет (технічну карту) логотипа для пінополістирольних плит - «УТЕПЛЯЙка» /арк.с. 30/, майнові права на який, за умовами додаткової угоди від 01.02.2012 до договору поставки від 10.01.2011, повністю перейшли до позивача.

В якості доказів, що свідчать про виконання вищезазначених договору поставки та додаткової угоди до нього, позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують здійснення з липня 2012 року ТОВ «ТД ЮРПАК» поставки ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» пакувального полотна «УТЕПЛЯЙка» за договором №94/11 від 10.01.2011, а саме: видаткові накладні з найменуванням товару «Полотно ВТ 0,022х1 000 з ФД «УТЕПЛЯЙка» від 11.07.2012 №2636, від 17.07.2012 №2770, від 24.07.2012 №2865, від 25.07.2012 №2893, від 20.08.2012 №3299, від 24.10.2012 №4112, від 06.11.2012 №4263, від 22.11.2012 №4406, від 25.12.2012 №4723 /арк.с.70-78/; податкові накладні ТОВ «ТД ЮРПАК» /арк.с.79-82/; виписки з електронного реєстру отриманих у 2012 році ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» податкових накладних /арк.с.158-170/.

Також, в підтвердження добросовісного використання у своїй господарській діяльності спірної торговельної марки, позивач додав до матеріалів справи копії відповідей підприємств, яким ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» протягом 2012 року здійснювало поставку пінополістирольних плит марки «УТЕПЛЯЙка», а саме: приватного підприємства «Торгівельна компанія «Краска» (період поставки - з травня 2012 року); приватного підприємства «Центр Будівельних матеріалів» (період поставки - з серпня 2012 року); товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер Гіпс» (період поставки - з 26 червня 2012 року); товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Рокс» (період поставки - з 09 липня 2012 року); товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кредо Крим» (період поставки - з 20 червня 2012 року); товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Майстрів» (період поставки - з травня 2012 року); товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Краски» (період поставки - з 25 червня 2012 року) /арк.с. 37-64/.

Відповідно до пункту 2.2 статуту ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» предметом діяльності позивача, зокрема, є: виробництво, закупівля, зберігання, переробка, оптова і роздрібна торгівля продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання, сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування, алкогольними, безалкогольними і тютюновими виробами, витворами мистецтва, виробами народного промислу, товарами побутового призначення, столярними виробами, побутовою хімією, хімічною продукцією, парфумерними і косметичними товарами; інші види діяльності, прямо і у винятковій формі не заборонені чинним законодавством України.

В підтвердження здійснення господарської діяльності з виробництва пінополістирольних плит позивачем долучено до матеріалів справи: договір оренди обладнання від 01.08.2009 №1, укладений між ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ар-Тех», предметом якого є оренда позивачем виробничої лінії з випуску пінополістиролу /арк.с.177-181/; матеріали листування з державним підприємством «Севастопольстандартметрологія» з питань сертифікації пінополістиролу, який виробляється ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» /арк.с.184/; матеріали випробування з визначення групи горючості, згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95, зразків пінополістирольних плит ПСБ-С-25 виробництва ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» /арк.с.185-189/; фотознімки процесу виробництва пінополістирольних плит та їх упакування полотном з позначенням «УТЕПЛЯЙка».

Відповідно до вимог статей 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного вище, за оцінкою суду, позивачем доведено належними доказами добросовісне використання ним, до дня подання відповідачем заявки на торговельну марку «Утепляйка» (19.11.2012), схожого із цим знаком позначення на пакувальному полотні для пінополістирольних плит у вигляді застосування слова «УТЕПЛЯЙка».

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими та доведеними доводи позивача щодо наявності у нього права попереднього користувача на торговельну марку «Утепляйка», власником якої є ТОВ «Світ Пінопласту» на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг від 10.04.2013 N 169285, а відтак позов ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» є правомірним і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, заперечення відповідача щодо недійсності додаткової угоди від 01.02.2012 до договору поставки від 10.01.2011, укладеної між ТОВ «Архитектурно Рекламні Технологии» та ТОВ «ТД ЮРПАК», а також щодо відсутності належних доказів в підтвердження заявлених позивачем позовних вимог, спростовуються встановленими вище судом фактичними обставинами.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Архитектурно Рекламні Технологии» до товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Пінопласту» про визнання права попереднього користування на торговельну марку, - задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Архитектурно Рекламні Технологии» (вул. Хрустальова, 169, кв. 63, м. Севастополь, 99055; ідентифікаційний код 35884707) право попереднього користування торговельною маркою (логотипом) «УТЕПЛЯЙка» на пакувальному полотні для пінополістирольних плит, що виробляються товариством з обмеженою відповідальністю «Архитектурно Рекламні Технологии».

Повне рішення складено 22.07.2013.

Суддя О.М.Архипенко