Рішення

від 16.02.2009 по справі 36/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/19

16.02.09

За позовом          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

До                                    Приватного  підприємства «Дольче Віта»

про                          стягнення  1 433,56 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача            Мошенець Д.М. по довіреності № 196-254/КР від 19.01.2009р. Від відповідача            не з'явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення з Приватного  підприємства «Дольче Віта»1 433 грн. 56 коп., із яких 900 грн.  основного боргу, 464 грн. 40 коп.  витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 69 грн. 16 коп. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №1407 від 02.04.2004р. на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. порушено провадження у справі № 36/24, розгляд справи призначено на 02.02.2009р.

В судовому засіданні 02.02.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 18.12.2008р., не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 16.02.2009р.

В судовому засіданні представником позивача  наданий уточнений розрахунок суми позовних вимог. відповідно до якого позивача просить стягнути з відповідача 900 грн. основного боргу, , 464 грн. 40 коп.  витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 66 грн. 87 коп. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 16.02.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 18.12.2008р. та 02.02.2009р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та в витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/7168 від 15.12.2008р., доданому до матеріалів справи.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(далі позивач) та Приватним підприємством «Дольче Віта»(далі відповідач) 02.04.2004р. було укладено договір №1407 на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу право на тимчасове користування місцем за адресою згідно додатку, який є невід'ємною частиною договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач –використовувати надане місце за цільовим призначенням, здійснювати оплату за право користування місцем.

Як вбачається з додатку № 1 до договору №1407 від 02.04.2004р., позивач надав відповідачу право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами –рекламною вивіскою, написом на будинку загальною площею 4,52 кв.м., розміщеною за адресою: м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 15-23.

В п 4.3 договору сторони передбачили, що плата за право тимчасового користування місцем сплачується розповсюджувачем реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, попереднього за розрахунковим, на розрахунковий  рахунок позивача, на підставі рахунку –фактури останнього.

На виконання умов договору позивачем були виставлений  відповідачу рахунок - фактура №47114 від 04 травня 2006 р., копія якого додана до матеріалів справи,  на оплату за використання місця для розміщення ОЗР за період з 01.07.2006р. по 30.09.2006р.

Відповідач кошти за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами сплатив не в повному обсязі, і на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 900 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору №1407 від 02.04.2004р., не здійснив своєчасне перерахування обумовлених договором платежів, чим порушив свої зобов'язання. На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить  900  грн.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Це стосується відповідача, який належними засобами доказування повинен був довести, що ним умови договору в частині сплати коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами виконані належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 900 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28.07.2008р. надіслав на адресу відповідача лист, в якому вимагав сплатити заборгованість. Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора   зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 66 грн. 87 коп. та витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 464 грн. 40 коп. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Дільче Віта»(м. Київ,  проспект Перемоги, 136, код 32251636) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ. вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 900 грн. Основного боргу,  66 грн. 87 коп. трьох відсотків річних, 464 грн. 40 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.