Постанова

від 16.07.2013 по справі 5011-71/14846-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 5011-71/14846-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

За участі представників:

від позивача: Куцький Д.В. - представник

від відповідача: Шевчук А.С. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» на рішення господарського суду міста Києва по справі № 5011-71/14846-2012 від 12.12.2012 року (Повний текст рішення складено і підписано 14.12.2012) (суддя - Нечай О.В)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451»

про відшкодування шкоди в розмірі 474 000 доларів США, що еквівалентно 3 788 682,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» про відшкодування шкоди в розмірі 474 000 доларів США, що еквівалентно 3 788 682,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-71/14846-2012 позов задоволено повністю. На підставі рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» підлягає стягненню шкода в розмірі 474 000 доларів США, що станом на 08.10.2012 р. за курсом Національного банку України складає 3 788 682,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-71/14846-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що позовна заява на адресу відповідача не надходила, а справа розглянута за відсутності представників відповідача, а тому відповідач був позбавлений права надати свої заперечення щодо позовної заяви, що обумовило неповне дослідження обставин справи.

Відповідач посилається на те, що Договір іпотеки № РС SME 001/022/2008 від 23.01.2008 укладений між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» визнано недійсним рішенням господарського суду м. Києва по справі № 45/68 від 26.05.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010, а інших договірних відносин між сторонами не існує.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 шкода позивачу була заподіяна громадянкою Буленок Т.М. яка діяла у своїх інтересах, а не Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451».

Крім того, відповідач наголошує, що будь-яких доказів, що підтверджують ті обставини, що позивачу заподіяна шкода Буленок Т.М. під час виконання нею своїх трудових обов'язків матеріали справи не містять.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України № 5011-71/14846-2012 від 28.05.2013 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 скасовано, матеріали справи скеровано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та розгляд справи № 5011-71/14846-2012 призначено на 02.07.2013 року.

21.06.2013 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

У судовому засіданні 02.07.2013 розгляд справи відкладено на 16.07.2013.

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом при поданні відповідачем касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги відповідачем до суду касаційної інстанції не було додано оригіналу апеляційної скарги з додатками.

У судовому засіданні 16.07.2013 представник відповідача повідомив, що апеляційна скарга з додатками та ухвалою про повернення апеляційної скарги від 28.03.2013 на адресу відповідача не надійшла, а тому не може бути повторно подана.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи апеляційної скарги відповідача з відміткою господарського суду міста Києва про отримання, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження за підписом повноважного представника відповідача, а також копії квитанції про сплату судового збору.

Дослідивши надані відповідачем документи, колегія суддів вважає за можливе прийняти наданий екземпляр апеляційної скарги до розгляду та перейти до розгляду вимог апеляційної скарги по-суті.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав:

23.01.2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», після зміни найменування Публічне акціонере товариство «ОТП Банк», (банк) та громадянкою України Буленок Тетяною Михайлівною (позичальник) було укладено Кредитний договір № CV-SME 001/022/2008 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2. Кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:

- розмір та валюта кредиту: 474 000,00 доларів США;

- розмір та кількість траншів: не зазначено;

- цільове використання кредиту: перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги, наступні транші - на споживчі цілі;

- річна база нарахування процентів: 360 днів у році;

- дата остаточного повернення кредиту: 23.01.2018 року.

Згідно з п. 1.5.1. частини № 2 Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту (додається до Кредитного договору в якості Додатку) та сплати процентів шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

З метою забезпечення зобов'язань позичальника за Договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» (іпотекодавець) було укладено Договір наступної іпотеки № РС-SME/001/022/2008 від 23.01.2008

Однак зазначений Договір було скасовано рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2010 по справі № 45/68, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами позивач зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, натомість позичальник положення Кредитного договору в частині сплати за послуги не виконав, в результаті чого позивачу було завдано збитків на суму 474 000,00 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Буленок Т.М. не виконавши умови Кредитного договору завдала збитки позивачу, а відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду, оскільки позичальник була директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451».

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Нормами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу дійсно були завдані збитки неправомірними діями позичальника в сумі 474 000,00 доларів США, однак підстави для задоволення позову відсутні з наступних підстав.

Як закріплено нормами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням: господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 у справі № 45/68 встановлено, рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2009 р. у справі № 32/571 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р.; ухвалою Верховного Суду України від 24.09.2009 р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р.) позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення загальних зборів відповідача від 22.01.2008 р., оформленого Протоколом № 12.

Крім того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.10.2009 р. у цивільній справі № 2-4557/09 за позовом Коваленка О.І. до ТОВ «Магазин № 451», за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. про визнання недійсним одностороннього правочину, задоволено позовні вимоги та визнано недійсним з дати посвідчення односторонній правочин - довіреність від 23.01.2008 р., посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстровану в реєстрі № 481.

З аналізу зазначених рішень випливає, що Буленок Т.М. вчиняючи дії по отриманню коштів за Кредитним договором діяла у своїх інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Так вироком Апеляційного суду міста Києва від 19.10.2010 зазначено, що Буленок Т. маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману 23.01.2008 знаходячись в приміщенні ЗАТ «ОТП Банк», заволоділа шляхом обману 474 000 доларами США належними ЗАТ «ОТП Банк».

Для застосування положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України необхідно встановити, чи виконувала Буленок Т.М. свої трудові (службові) обов'язки при вчинені дій, що спричинили шкоду позивачу.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання Буленок Т.М. своїх трудових обов'язків, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №451», а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Крім того, Шевченківським районним судом прийнято заочне рішення від 07.05.2009 по цивільній справі № 2-4348/09 за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до Буленок Тетяни Михайлівни про стягнення заборгованості, відповідно до якого з позичальника стягнуто 683 418 доларів США, що становить 5 262 325,84 грн., заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи, що сума збитків заявлена до стягнення позивачем включена до суми стягнення з Буленок Т.М. за рішенням по справі № 2-4348/09, колегія суддів зазначає про неможливість стягнення з різних осіб суми грошових зобов'язань які виникли за одним правочином.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-71/14846-2012 підлягає скасуванню у зв'язку з неповним дослідженням обставин справи та, як наслідок, прийняття незаконного рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 по справі № 5011-71/14846-2012 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 43; ідентифікаційний код: 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 451» (03127, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 55; ідентифікаційний код: 19479666) 34 410,00 (тридцять чотири тисячі чотириста десять грн. 00 коп.) грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 573,50 (п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) грн. витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 5011-71/14846-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.