Постанова

від 15.10.2013 по справі 5011-71/14846-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 5011-71/14846-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі№5011-71/14846-2012 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №451" провідшкодування шкоди в розмірі 474000 доларів США, що еквівалентно 3788682грн,

За участю представників:

- позивача: Храновський В.М., дов. б/н від 22.03.2013р.;

- відповідача: Шевчук А.С., дов. б/н від 01.04.2013р.; Коваль О.В., дов. б/н від 01.04.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №451" про відшкодування шкоди в розмірі 474000 доларів США, що еквівалентно 3788682грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі №5011-71/14846-2012 (суддя Нечай О.В) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 451" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" шкоду в розмірі 474000 доларів США, що станом на 08.10.2012р. за курсом Національного банку України складає 3788682грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64380грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №5011-71/14846-2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Рєпіної Л.О., Суліма В.В.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №451" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі №5011-71/14846-2012 скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №5011-71/14846-2012 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі №5011-71/14846-2012.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №5011-71/14846-2012 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі №5011-71/14846-2012.

Відповідачем подано пояснення на касаційну скаргу з проханням оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, пояснення на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 23.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", після зміни найменування Публічне акціонере товариство "ОТП Банк", (банк) та громадянкою України Буленок Тетяною Михайлівною (позичальник) було укладено Кредитний договір №CV-SME 001/022/2008 (кредитний договір), за умовами п.2 якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту: 474000 доларів США; розмір та кількість траншів: не зазначено; цільове використання кредиту: перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги, наступні транші - на споживчі цілі; річна база нарахування процентів: 360 днів у році; дата остаточного повернення кредиту: 23.01.2018р.

За умовами п.1.5.1 ч.2 Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту (додається до Кредитного договору в якості Додатку) та сплати процентів шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

З метою забезпечення зобов'язань позичальника за договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №451" (іпотекодавець) було укладено договір наступної іпотеки (майнова порука) №РС-SME 001/022/2008 від 23.01.2008р.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, але позичальник Буленок Т.М., яка була директором відповідача, умови Кредитного договору в частині оплати не виконав, в результаті чого позивачу було завдано шкоду на суму 474000 доларів США, яка, на думку позивача, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суд першої інстанції, пославшись на те, що засуджена за вироками Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2010р. та Апеляційного суду міста Києва від 19.10.2010р. Буленок Т.М. отримала кредит, перебуваючи в цей час на посаді директора відповідача, і шляхом обману та підробки підписів передала в іпотеку позивачу в якості забезпечення кредиту належне відповідачу нерухоме майно, не встановив наявності усіх елементів складу правопорушення для застосування такої відповідальності, як відшкодування шкоди, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.1166, 1172 Цивільного кодексу України, задовольнив заявлені позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь позивача шкоду на суму 474000 доларів США, що еквівалентно 3788682грн.

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи прийняте у даній справі рішення, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2010р. у справі №45/68, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010р., між тими ж сторонами, було визнано недійсним договір наступної іпотеки (майнова порука) №РС-SME 001/022/2008 від 23.01.2008р. Водночас судом апеляційної інстанції було враховано приписи ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені у справі №45/68 факти про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2009р. у справі №32/571 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009р.; ухвалою Верховного Суду України від 24.09.2009р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2009р.) визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Магазин №451" від 22.01.2008р., оформлене Протоколом №12, та рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.10.2009р. у цивільній справі №2-4557/09 за позовом Коваленка О.І. до ТОВ "Магазин №451", за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. про визнання недійсним одностороннього правочину, задоволено позовні вимоги та визнано недійсним з дати посвідчення односторонній правочин - довіреність від 23.01.2008р., посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстровану в реєстрі №481. Врахував встановлені у справі №45/68 факти, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Буленок Т.М., вчиняючи дії по отриманню коштів за Кредитним договором, діяла в особистих інтересах.

Водночас, керуючись ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції враховано, що Буленок Т., маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, 23.01.2008р. знаходячись в приміщенні ЗАТ "ОТП Банк", заволоділа шляхом обману 474000 доларами США, належними ЗАТ "ОТП Банк", про що зазначено у вироку Апеляційного суду міста Києва від 19.10.2010р.

Поряд з цим, апеляційним господарським судом з'ясовано, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.05.2009р. у цивільній справі №2-4348/09 за позовом ЗАТ "ОТП Банк" до Буленок Тетяни Михайлівни про стягнення заборгованості, стягнуто з останньої на користь ЗАТ "ОТП Банк" 683418 доларів США, що становить 5262325,84грн., заборгованості за Кредитним договором.

Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані з аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.ст.43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, приписи ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, ненадання позивачем належних та допустимих доказів виконання Буленок Т.М. своїх трудових обов'язків, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №451", що спричинили заявлену до стягнення у даній справі шкоду, включення до суми стягнення з Буленок Т.М. за рішенням у справі №2-4348/09 заявлену у даній справі шкоду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, та відповідно, підстав для задоволення позовних вимог, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення і прийняв нове рішення про відмову в позові.

Згідно зі ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №5011-71/14846-2012 - без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко