Рішення

від 03.03.2009 по справі 9/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09                                                                                           Справа№ 9/6

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі  Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Львів,

До відповідача: Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Перемишляни, Львівська обл.,

Про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 1 920 грн. 60 коп., в т.ч. 291 грн. 33 коп. –основного боргу, 1 386 грн. 90 коп. –по угоді на розтермінування боргу, 214 грн. 94 коп. –інфляційні витрати, 27 грн. 43 коп. –3 % річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від  позивача: Жулкевська Л.О., представник за довіреністю від 22.07.2008р.,

Від відповідача: Кікілашвілі В.Р. - посвідчення № 050764,

Представникам  роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22, 29 ГПК України, зокрема право відводу судді (ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді –не подано.

Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання - в матеріалах справи.

Суть спору: розглядається  справа за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Львів, до відповідача: Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Перемишляни, Львівська обл., про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 1 920 грн. 60 коп., в т.ч. 291 грн. 33 коп. –основного боргу, 1 386 грн. 90 коп. –по угоді на розтермінування боргу, 214 грн. 94 коп. –інфляційні витрати, 27 грн. 43 коп. –3 % річних та стягнення судових витрат.

         Ухвалою суду від 14.01.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.02.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач –19.01.09р., а Відповідач –20.01.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 3934618, № 3934600 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

          У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 03.02.2009р. розгляд справи відкладався на 03.03.2009р.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі),  просить позов задовільнити в повному обсязі.

                  Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив.

          Сторони подали акт звірки розрахунків за послуги зв'язку.

        Справа розглядається за правилами статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

         В ході розгляду справи судом ВСТАНОВЛЕНО.

          Між позивачем та відповідачем, 03.01.2001 р. був укладений договір № 630023 про надання послуг електрозв'язку.

          Згідно п. 4.3 вищевказаного договору, споживач (Перемишлянський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) повинен своєчасно оплачувати надані йому послуги  (Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, м. Київ в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”).

          Як зазначено у позовній заяві відповідач постійно порушував цю умову договору.

          Позивач з відповідачем 30 вересня 2005 року уклали мирову угоду про розтермінування боргу.

        Станом на 01.07.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 6 681 грн. 00 коп.

        Згідно п. 3 даної мирової угоди відповідач зобов'язувався проводити погашення суми боргу в розмірі 186 грн. 00 коп. не пізніше 25 числа місяця на протязі з вересня 2005 року по липень 2008р.

          Станом на 24.12.2008 року заборгованість по даній угоді становить 1 386 грн. 90 коп., що підтверджується обґрунтованим помісячним розрахунком суми заборгованості боржника та актом звірки розрахунків поданого сторонами.

          За надані телекомунікаційні послуги за період з вересня 2007 року по листопад 2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 291 грн. 33 коп., що підтверджується Розрахунком заборгованості за надані послуги зв'язку цеху електрозв'язку № 4 м. Перемишляни по Перемишлянському РВ УМВС України.

          В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами даної справи, основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду даної справи, складає 1 678 грн. 23 коп., що визнано відповідачем.

          Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 678 грн. 23 коп. підлягає задоволенню.

         Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

         Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

        Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

        Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

        Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

        Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

         Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

             потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

             сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

             у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

            Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

            Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

            Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

           Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

           Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

            Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

            Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Статтею 629 ЦК України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання,  а частиною 7 статті 193 ГПК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, в також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

            Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати  в сумі 214 грн. 94 коп. та 3% річних у сумі 27 грн. 43 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

           Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів з жовтня 2007р. по листопад 2008р. складає 214 грн. 94 коп.

          Розрахунок 3% річних від суми простроченого платежу з жовтня 2007р. по листопад 2008р. складає 27 грн. 43 коп.

         Суд заслухав пояснення  представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем в судовому засіданні визнаний, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення суду  покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України та стягнути в дохід державного бюджету України.

  Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.  4-3, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                               ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити  повністю.

2.          Стягнути з Перемишлянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (п. і. 81200, Львівська область, місто Перемишляни, вулиця Галицька, 29, код ЗКПО 08674057) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (п. і. 79000, місто Львів, вулиця Словацького, 1, код ЗКПО 01186030) заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 291 грн. 33 коп. - основного боргу, 1 386 грн. 90 коп. - по угоді на розтермінування боргу, 214 грн. 94 коп. - інфляційних витрат,  27 грн. 43 коп. –3 % річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

Суддя                                                                                             Данко Л.С.