Рішення

від 26.03.2009 по справі 6/64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

23 березня 2009 року                                                                                     Справа № 6/64

За позовом:  приватного підприємства фірма „Санта-ОДА”,

вул. Івана Франка, 1, смт. Козелець, 17000

до відповідача: державного підприємства дослідного господарства „Прогрес”,

вул. Гедройца, 4, с. Прогрес, Козелецький район, 17035,

про  стягнення  10572,08 грн.

                                                                                                                   Суддя        Ж.В. Блохіна

Представники сторін:

від позивача: Іванець В.А. –уповноважений представник, довіреність б/н від 30.09.2008р.,

від відповідача:  не з'явився.

СУТЬ  СПОРУ:

Приватним підприємством фірма „Санта-ОДА” подано позов до Державного підприємства дослідного господарства “Прогрес” про стягнення 10572,08 грн. боргу, в тому числі 9174,00 грн. основного боргу за договором поставки від 17.07.2007р., 547,31 грн. –пені, 144,54 грн. –3% річних, 706,23 грн. –суму індексу інфляції.

Свої вимоги в позовній заяві позивач обґрунтовував тим, що відповідач згідно договору поставки №88 від 01.07.2007р. по дорученню №1222502 від 27.08.2007р. за накладною №230 від 27.08.2007р. отримав дизпаливо в кількості 2000 літрів та бензин марки А-76 - 500 літрів на загальну суму 9625,00 грн. За отриманий товар відповідач вчасно не розрахувався і тому виникла заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначено, що позивач помилково посилався на отримання товару відповідачем по дорученню №1222502 від 27.08.2007р. згідно накладної №230 від 27.08.2007р. Фактично відповідач згідно договору поставки №88 від 01.07.2007р. отримав по накладній №201 від 18.07.2007р. та довіреності №122464 дизпаливо на загальну суму 5700,00 грн., по накладній №242 від 31.08.2007р. та довіреності №122504 –дизпаливо на суму 11550,00 грн. Заборгованість відповідача станом на 23.03.2009р. не сплачена, тому позивач просить задовольнити позовні вимоги. Також в даній заяві позивачем уточнено суму пені, яка становить 546,67 грн., про що надано відповідний розрахунок.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, заяв та клопотань не надсилав, причини неявки суду не повідомляв.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки про дату час та місце проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

                        Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2007 року між приватним підприємством фірма „Санта-ОДА” та Державним підприємством дослідне господарство “Прогрес” було  укладено договір поставки №88.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії цього договору - до кінця поточного року, тобто до 31 грудня 2007 р. (п. 7 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець протягом дії цього договору зобов'язується на замовлення покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти, надалі „товар”, належної якості, що відповідає державним стандартам, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору продавець зобов'язаний поставити покупцю товар в обсягах, визначених у замовленнях (за наявності такого товару), за цінами, визначеними в рахунку-фактурі продавця.

У відповідності з п. 4.1. вищезазначеного Договору кількість товару, що постачається, визначається в рахунках-фактурах, виписаних продавцем відповідно до замовлень покупця та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору визначається шляхом складання всіх рахунків-фактур, виписаних продавцем протягом строку дії цього договору. (п. 4.2.).

Згідно п. 6.1. договору покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість товару, в строк трьох календарних днів з моменту отримання товару (з дати виписки накладної) продавцем.

Оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати на банківський рахунок продавця. (п. 6.2.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору №88 від 01.07.2007р. приватним підприємством фірмою „Санта-ОДА” було поставлено ДПДГ “Прогрес”  по накладній №201 від 18.07.2007 р. товар на суму 5700,00 грн.; по накладній №242 від 30.08.2007р. –на суму 8470,00 грн.; по накладній №243 від 31.08.2007р. –на суму 11550,00 грн. Всього було поставлено товару на суму 25720,00 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом  уповноваженої особи та печаткою відповідача на вищевказаних накладних, а також довіреностями №122464 від 18.07.2007р. та №122504 від 30.08.2007р., виданими ДПДГ “Прогрес”  на ім'я Тарана Василя Дмитровича на право отримання від ПП фірма „Санта-ОДА” товару за відповідними накладними.

Державне підприємство дослідне господарство “Прогрес” свої зобов'язання за договором № 88 від 01.07.2007р. виконало частково, а саме: сплатило на користь приватного підприємства фірми „Санта-ОДА” 19296,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Позивачем заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 9174,00 грн., оскільки на момент подання позовної заяви (19.01.2009р.) ціна на дизпаливо складала 5,50 грн. за літр.

Позивач обґрунтовує дану вимогу наступним. Згідно п.11.3. договору всі додатки і всі додаткові угоди, складені в період виконання цього договору, є його невід'ємними частинами.

У даний період, а саме 17.07.2007р., між приватним підприємством фірма „Санта-ОДА” та Державним підприємством дослідне господарство “Прогрес” було  додатково укладено договір, згідно п. 3.3 якого покупець зобов'язується сплатити за отримані ПММ по цінам діючим на момент проплати.

Посилаючись на умови договору позивач просить стягнути 9174,00 грн. боргу.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків між ПП фірмою „Санта-ОДА” та ДПДГ „Прогрес” сума боргу відповідача станом на 08.12.2008р. становить 6424,00 грн. З урахуванням п.3.3 додаткового договору від 17.07.2007р. сума боргу відповідача станом на 08.12.2008р. становить 9174,00 грн. Даний акт підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.

Суд встановив, що різниця між сумою боргу 9174,00 грн., за ціною на дизпаливо 5,50 грн. за літр і сумою боргу 6424,00 грн., за ціною на дизпаливо 3,208 грн. за літр., становить 2750,00 грн. Суд вважає, що за своїм змістом дана сума (2750,00 грн.) по суті є збитками, хоча і передбачена договором; дана сума пов'язана з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.

Позивачем в позові заявлено про стягнення суму боргу з урахуванням цієї різниці, проте про стягнення збитків в позовних вимогах позивачем не заявлено, доказів, які підтверджують їх виникнення не надано, а тому суд відмовляє в позові в частині стягнення  2750,00 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений згідно Договору № 88 від 01.07.2007р. товар становить 6424,00 грн. (25720,00 грн. –19296,00 грн.).

17.03.2008 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 14 від 17.03.2008р. про сплату боргу за поставлений товар на суму 9092,80 грн., яка була отримана відповідачем 20.03.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 347790. Відповідач відповіді на претензію не надіслав, суму заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 265  Господарського кодексу України за договором поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України  одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

    Відповідно до умов п. 8.2 Договору за неналежне виконання грошових зобов'язань покупець, крім відшкодування збитків, також сплачує покупцю 5% річних від сум заборгованості, а також пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання, а продавець в такому випадку має можливість відмовитись від виконання договору в односторонньому порядку.

Згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення: 706,23 грн. інфляційних нарахувань; 144,54 грн., що становить 3% річних за період з 01 квітня по 31 грудня 2008р. та пеню в сумі 546,67 грн. за шість місяців у період з 04.09.2007р. по 04.03.2008р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної та повної оплати товару по договору поставки № 88 від 01.07.2007 р., як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов'язання за договором поставки № 88 від 01.07.2007р., за поставлений товар не розрахувався, з нього підлягає стягненню 6424,00 грн. основного боргу, 706,23 грн. інфляційних нарахувань, 144,54 грн., що становить 3% річних та 546,67 грн. пені.

В решті позовних вимог в частині стягнення 2750,00 грн. основного боргу  слід відмовити.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

          2.          Стягнути з Державного підприємства дослідне господарство “Прогрес” (вул. Гедройца, 4, с. Прогрес, Козелецький район, 17035, р/р 35220012000649 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 00724979)  на користь Приватного підприємства фірма „Санта-ОДА” (вул. Івана Франка, 1, смт. Козелець, 17000, р/р 2600469695 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805, ід. код 14230330) 6424,00 грн. основного боргу, 706,23 грн. інфляційних нарахувань, 144,54 грн. 3% річних, 546,67 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                         Ж.В. Блохіна

26.03.09