Постанова

від 05.12.2006 по справі 9/208/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

05 грудня 2006 р.                                                                                  

№ 9/208/06 

      Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого     

Овечкіна В.Е.,

суддів :

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача

- Васильєв А.О., Грінченко В.В.,

відповідача

- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 ВАТ “Варварівський елеватор”

на  постанову

від  28.09.2006 Одеського апеляційного

господарського  суду

у справі

№9/208/06

за позовом

ТОВ “Нібулон”

до

ВАТ “Варварівський елеватор”

про

визнання недійсними рішень

загальних зборів  акціонерів та спостережної

ради відповідача

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 17.08.2006, залишеним без змін постановою Одеського

апеляційного господарського суду від 28.09.2006, позов задоволено -на підставі

ч.1 ст.16, ч.5 ст.98 ЦК України визнано недійсними з моменту прийняття рішення

загальних зборів акціонерів ВАТ “Варварівський елеватор” від 14.02.2003р.,

оформлене протоколом №6 від 14.02.2003р., 

та рішення спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор”, оформлені

протоколами засідання спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор” №2 від

19.02.2003, №3 від 25.04.2003, №4 від 11.07.2003, №5 від 03.10.2003, №6 від

24.10.2003, №7 від 23.12.2003, №6 від 24.10.2005 у зв'язку з їх невідповідністю

вимогам ст.ст.10, 41, 46 Закону України “Про господарські товариства” та ст.5

Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та з посиланням на  прийняття оспорюваних рішень з порушенням

прав позивача, як акціонера на участь в управлінні товариством.

ВАТ “Варварівський елеватор” в

поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, в позові

відмовити повністю, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій

неправильно застосували ст.71 ЦК УРСР та ч.4 ст.267 ЦК України, відповідно до

яких пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Причини, на які посилається позивач, об'єктивно не позбавляли його можливості

звернутися до суду в межах строку або з клопотанням про витребування рішення

від 14.02.2003, або відразу після його отримання у 2004 році. Спостережна рада

товариства, склад якої у 2003 році утворено з формальним порушенням ст.46

Закону України “Про господарські товариства”, тривалий час виконувала покладені

на неї законом і статутом обов'язки, але позивач звернувся до суду лише у 2006

році, вимагаючи визнання недійсними з суто формальних підстав 8-ми рішень, які

прийняті у 2003-2006 роках. Скаржник також посилається на недоведеність

порушення оспорюваними рішеннями спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор”

прав та інтересів позивача і на неврахування судами приписів ст.ст.3, 13, 15,

16 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши

фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами

попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні

представників позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає

відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова -залишенню без змін з наступних

підстав.

Залишаючи без змін рішення про

задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що всупереч

імперативним вимогам ст.ст.41, 46 Закону України “Про господарські товариства”

у загальних зборах акціонерів, які відбулися 14.02.2003р. (протокол №6), та в

роботі спостережної ради (протоколи №№2, 3, 4, 5, 6, 7) незаконно приймала

участь фізична особа -громадянин ОСОБА_1 який станом на дату прийняття

оспорюваних рішень не був акціонером ВАТ “Варварівський елеватор” та був

обраний до складу спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор”, яка  (рада) може створюватися виключно з числа

акціонерів. Таким чином обрання громадянина ОСОБА_1, який не є акціонером,

членом спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор” та подальше виконання ним

посадових обов'язків згідно з ч.2 ст.23 Закону України “Про господарські

товариства” шляхом підписання всіх оспорюваних рішень, є неправомірним. Судом

відхилено доводи відповідача про початок відліку строку позовної давності з

дати проведення загальних зборів акціонерів ВАТ “Варварівський елеватор” і

обрання ОСОБА_1 до складу спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор”, а не

з моменту отримання копії протоколу загальних зборів від 14.02.2003 лише в 2004

році на виконання судового рішення від 21.04.2004 у справі №3/80, оскільки

виходячи з предмета позову за змістом ч.2 ст.57 ГПК України до заяви про

визнання акта недійсним обов'язково має додаватися копія оспорюваного акта або

засвідчений витяг з нього.

Колегія погоджується з висновками

апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України

“Про господарські товариства” в акціонерному товаристві з числа акціонерів

може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка

представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в

межах компетенції, визначеної статутом , контролює і регулює діяльність

правління. Тобто до складу спостережної ради акціонерного товариства повинні

входити виключно акціонери, а в разі порушення зазначених імперативних вимог

рішення спостережної ради є нелегітимними та не можуть породжувати юридичних

наслідків.

Судом на підставі ретельної

правової оцінки наявних у справі первинних документів в їх сукупності

встановлено та відповідачем не заперечується факт безпідставного обрання

14.02.2003 року загальними зборами акціонерів ВАТ “Варварівський елеватор” до

складу спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор” фізичної особи, яка не є

акціонером ВАТ “Варварівський елеватор” та не має права реалізовувати права та

нести обов'язки члена спостережної ради ВАТ “Варварівський елеватор”, чим

порушено при прийнятті оспорюваних рішень приписи ст.ст.10, 41, 46 Закону

України “Про господарські товариства”, 

ст.5 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, а також права та

охоронювані законом інтереси інших акціонерів ВАТ “Варварівський елеватор”, в

тому числі і позивача.

Колегія враховує, що відповідачем в

касаційній скарзі визнаються вищенаведені фактичні обставини (наявність

порушення ст.46 Закону України “Про господарські товариства”), які стали

підставою для задоволення позовних вимог.

Наявні ж заперечення скаржника щодо

законності та обгрунтованості постанови зводяться передусім до посилань на

сплив позовної давності у даній справі, проте, такі заперечення касаційна

інстанція не приймає до уваги з наступних підстав.

Судом першої інстанції з

врахуванням юридичних фактів запізнілої обізнаності позивача з порушенням своїх

прав оспорюваними рішеннями лише з липня 2004 року, встановлених рішенням

господарського суду Миколаївської області від 21.04.2004 у справі №3/80 між

тими ж сторонами, встановлено відсутність пропуску позивачем строку позовної

давності у справі №9/208/06. Адже, зміст оспорюваного рішення загальних зборів

акціонерів ВАТ “Варварівський елеватор” від 14.02.2003р. став відомий позивачу

з моменту отримання від відповідача копії протоколу №6 загальних зборів від

14.02.2003, яким відповідно до ч.9 ст.41 Закону України “Про господарські

товариства” юридично оформлено оспорюване рішення,  і такі дії відповідач здійснив в порядку

примусового виконання судового рішення від 21.04.2004 у справі №3/80. Зазначене

судове рішення набрало законної сили та не скасоване у встановленому порядку, а

тому встановлені ним факти в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягають

доведенню.

Окрім того, згідно імперативних

вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином в розрізі даного спору

касаційна інстанція не вправі встановлювати обставини початку перебігу строку

позовної давності та його закінчення, наявності чи відсутності поважних причин

пропуску цього як підстави для його відновлення.

Наведеної правової позиції

дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду

рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ

від 05.10.2004 у справі №6/195-03).

ЩО стосується тверджень відповідача

про недоведеність обставин порушення оспорюваними рішеннями спостережної ради

ВАТ “Варварівський елеватор” прав та охоронюваних законом інтересів позивача та

пов'язане з цим неврахування судами приписів ст.ст.3, 13, 15, 16 ЦК України, то

такі твердження скаржника є по суті посиланнями на недоведеність обставин

справи, однак, відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не

допускаються посилання на недоведеність обставин справи

Зважаючи на вищенаведене касаційна

інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 28.09.2006 у справі №9/208/06 залишити без змін, а

касаційну скаргу ВАТ “Варварівський елеватор” -без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                          

В.Овечкін

Судді:                                                                                                                        

Є. Чернов

               В. Цвігун