Постанова

від 24.07.2013 по справі 925/375/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 925/375/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув матеріали апеляційних скарг ПП «Про-Пре» та ТОВ «Еконія» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2013р. № 925/375/13-г (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Приватного підприємства «Про-Пре»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконія"

про стягнення 1 242 189,36грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 925/375/13-г 3 від 07.05.2013р. частково задоволений позов ПП «Про-Пре» до ТОВ "Еконія" про стягнення коштів, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 117 253,50грн. основного боргу, 22 345,07 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням в частині незадоволених вимог (інфляції та річних) позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду змінити.

В свою чергу відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на його необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі позивача заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився,з клопотання про відкладення випливає, що директор та представник за довіреністю з 20.07.13 по 11.08.13р. будуть перебувати у Латвії.

Клопотання про відкладення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Враховуючи що, провадження за апеляційними скаргами порушено 25.06.2013р. та призначена дата розгляду справи, про що сторони повідомлені 08.07.2013 та 09.07.2013р. відповідно (поштові повідомлення), відсутність наказу про відрядження працівників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 14.04.2010р. сторонами укладено договір №15/10 постачання, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити корок Спорт виробництва "Аффаба" (Affaba) за ціною вказаною в спеціфикації до договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що за видатковими накладними був поставлений товар, проте відповідач розрахувався частково, в зв'язку з чим відповідно до умов договору повинен сплатити пеню в розмірі 942,50грн., а також суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що виходячи з положень ст. 692 ЦК України про обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, вважає доведеним право позивача на стягнення вартості корку "Портола" на суму 1 117 253,50 грн.

Щодо санкцій, то суд вказав, що позивачем використано неналежний спосіб захисту порушеного права при нарахуванні відповідачу пені, 3% річних та інфляційних, оскільки корок "Портола" постачався поза умовами договору №15/10 від 14.04.2010р., забезпечення виконання зобов'язання по розрахунках за корок "Портола" у виді неустойки в письмовому виді не оформлялось, тому вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Частково заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на тому, що визначивши, що строк оплати за поставлений товар настав, суд не обґрунтував відмову у задоволенні інфляції та річних; не враховано того, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо виконання обов'язку стосовно здійснення оплати за отриманий товар, отже вимоги про стягнення боргу з урахуванням інфляції та річних є такими що підлягають задоволенню.

Відповідач, заперечуючи проти рішення вказує на те, що постачання корок виробництва «Портола» не охоплюється специфікацією до договору, договір на постачання даного виду продукції в письмовому вигляді не оформлювався. В судовому засіданні позивач не заперечував, що вимогу в порядку ст.530 ЦК України не направляв, тому строк оплати за поставлений товар за накладними не настав, отже не має підстав для стягнення коштів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст 655 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором № 15/10 від 14.04.2010р. щодо оплати корок Спорт виробництва "Аффаба", з боку відповідача виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, та не оспорюється сторонами, що договір на постачання корок виробництва «Портола» не укладався, зміни до укладеного сторонами договору № 15/10 від 14.04.2010р. відносно продукції іншого виробництва, а отже і специфікації не вносились, накладні не містять посилань на договір № 15/10.

Поставка відбувалась за видатковими накладними, що є у матеріалах справи.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Між тим, враховуючи відсутність договору на поставку корок виробництва «Портола», визначення строку виконання зобов'язання, вимоги позивача про зміну рішення господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені не підлягають задоволенню.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару витікають з накладних, в яких не визначено строк його виконання, а тому у позивача є право вимоги відповідно до приписів вказаної вище статті.

З вимогою про сплату товару, поставленого за зазначеними накладними, позивач до відповідача не звертався, у зв'язку у позивача відсутній, на момент його звернення до господарського суду порушеного або оспорюваного права, за захистом якого він міг би звернулися до суду, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача не настав.

Не може вважатись вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України звернення позивача з позовом у даній справі, оскільки останнє є адресованою господарському суду заявою про захист порушеного права в примусовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 11 173грн., які в свою чергу при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «Про-Пре» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ «Еконія» задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області № 925/375/13-г від 07.05.2013року- скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Пре» про стягнення 1 242 189,36грн. -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Пре»(ЄДРПОУ 30679531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконія»(35233190) судовий збір в розмірі 11 173грн. (одинадцять тисяч сто сімдесят три грн.. 00коп.)

Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тищенко А.І.