Постанова

від 19.11.2013 по справі 925/375/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 925/375/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Про-Пре", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року у справі № 925/375/13-г господарського суду Черкаської області за позовом приватного підприємства "Про-Пре", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Еконія", Черкаська обл., м. Золотоноша простягнення 1 242 189, 36 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Спіріна О.Ю. - директор (наказ №1к від 11.02.2000 року);

Качуєвський М.О. (дов.№01/0113 від 03.01.2013 року);

від відповідача: Скляренко О.О. (дов.№0110/08 від 20.09.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 925/375/13-г від 07.05.2013р. позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача стягнуто 1 117 253,50 грн. основного боргу, 22 345,07 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; в частині відмови у задоволені позовних вимог, щодо стягнення інфляційних, 3% річних та пені, рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для їх задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року по справі №925/375/13-г (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Про-Пре" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ТОВ "Еконія" задоволено, рішення господарського суду Черкаської області № 925/375/13-г від 07.05.2013року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Пре" про стягнення 1 242 189,36грн. відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Пре" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконія" судовий збір в розмірі 11 173 грн.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки відсутній договір на поставку, зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару витікають з накладних, в яких не вказано строк його виконання, з вимогою про сплату товару, поставленого за зазначеними накладними позивач до відповідача не звертався, строк виконання зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача не настав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, приватне підприємство "Про-Пре" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року по справі №925/375/13-г, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 року у справі №925/375/13-г змінити та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еконія" на користь приватного підприємства "Про-Пре" 5 586,27 грн. інфляційних, 23 232,75 грн. - 3% річних, 22 921,45 грн. судового збору.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу, відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.04.2010р. сторонами укладено договір №15/10 постачання, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити корок Спорт виробництва "Аффаба" (Affaba) згідно креслень, викладених у вигляді додатків до цього договору і які є його невід'ємною частиною, у кількості, по цінам згідно видаткової накладної.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що зобов'язання за договором №15/10 від 14.04.2010р. щодо оплати корок Спорт виробництва "Аффаба", з боку відповідача виконані в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачання корку "Портола" не охоплюється положеннями договору №15/10, договір на постачання корок виробництва "Портола" сторонами не укладався, зміни до укладеного сторонами договору № 15/10 від 14.04.2010р. відносно продукції іншого виробництва, а отже і специфікації не вносились, накладні не містять посилань на договір № 15/10.

Поставка товару відбувалась за наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

З вимогою про сплату товару, поставленого за зазначеними накладними, позивач до відповідача не звертався.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; в частині відмови у задоволені позовних вимог, щодо стягнення інфляційних, 3% річних та пені, рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для їх задоволення, оскільки враховуючи відсутність договору на поставку корок виробництва "Портола" не можливо визначити строк виконання зобов'язання, забезпечення виконання зобов'язання по розрахунках за корок "Портола" у виді неустойки в письмовому виді не оформлялось.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару витікають з накладних, в яких не визначено строк його виконання; з вимогою про сплату товару, поставленого за зазначеними накладними, позивач до відповідача не звертався, у зв'язку з чим, на момент звернення до господарського суду, відсутнє порушення або оспорювання прав позивача, за захистом якого він міг би звернутися до суду, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача не настав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - приватного підприємства "Про-Пре", м. Київ.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу приватного підприємства "Про-Пре", м. Київ залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року у справі №925/375/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко