Постанова

від 22.07.2013 по справі 5011-35/5450-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 5011-35/5450-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Пашкіної С.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Куракін Ю.В., представник за довіреністю № б/н від 02.07.2013;

від відповідача - Швидкий О.О., представник за довіреністю № Д-05-21 від 21.05.2013,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "БІЛЬШОВИК" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі № 5011-35/5450-2012 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "ПРОМГАЗ УКРАЇНИ" до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "БІЛЬШОВИК" про стягнення 1 141 190 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "ПРОМГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "БІЛЬШОВИК" про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу №73/10 від 20.04.2010 в сумі 1 141 190 грн. 19 коп., з яких: основний борг - 1 069 535 грн. 82 коп., пеня - 53 088 грн. 31 коп., збитки від інфляції - 8 093 грн. 11 коп. та 3% річних - 10 472 грн. 95 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі №5011-35/5450-2012 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 069 535 грн. 82 коп. - основного боргу, 53 088 грн. 31 коп. - пені, 8 093 грн. 11 коп. - інфляційних втрат, 10 472 грн. 95 коп. - процентів річних, 22 823 грн. 80 коп. - судового збору.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому природного газу договором на постачання природного газу №73/10 від 20.04.2010 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі №5011-35/5450-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, порушенням позивачем умов договору в частині перевищення останнім обсягів, встановлених Додатковою угодою від 17.10.2011 № 8 поставки природного газу відповідачу.

В судовому засіданні 22.07.2013 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Промгаз України", як постачальником та публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", як покупцем, 20.04.2010 року укладено договір на постачання природного газу №73/10.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору фактична кількість поставленого по цьому договору природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому - передачі природного газу між постачальником та покупцем, складених згідно реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією.

Загальна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору, визначається на підставі щомісячних актів прийому-передачі газу (пункт 5.5 договору).

Згідно з п. 6.1 договору розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплати 100% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 29 числа місяця, що передує місяцю поставки газу.

У випадку перевищення фактичного споживання газу в порівнянні з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок проводиться покупцем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, у відповідності до умов даного договору на підставі акту, оформленого газорозподільним підприємством, що підтверджує обсяг фактично протранспортованого (отриманого) природного газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

До даного договору сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 01.05.2010; № 2 від 02.08.2010; № 3 від 01.11.2010; № 4 від 10.01.2011; № 5 від 31.03.2011; № 6 від 30.06.2011; № 7 від 30.09.2011; № 8 від 17.10.2011; № 9 від 30.12.2011;

Так, згідно Додаткової угоди №9 ціна на природний газ, який буде постачатись з 01.01.2012, становить 4 295,02 за 1 000 куб.м.

На виконання умов договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв природний газ в кількості 465,550 тис. куб.м. на загальну суму 1 999 544 грн. 70 коп.

Факт поставки природного газу відповідачу в зазначеній кількості та на зазначену суму підтверджується оформленим належним чином та підписаним обома сторонами Актом прийому-передачі природного газу від 29.02.2012 №180 (т.1, а.с. 27).

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого газу виконав частково, сплативши на рахунок позивача 880 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.1, а.с. 30-35).

Оскільки, відповідачем оплата за поставлений природний газ була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 1 119 544 грн. 70 коп.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за поставлений газ на суму 50 000 грн. 00 коп.

Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем вже після подачі позову, позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Дана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Отже, предметом спору у даній справі була вимога про стягнення 1 069 535 грн. 82 коп. в межах якої судом і було вирішено спір.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення місцевим господарським судом рішення по даній справі складала 1 069 535 грн. 82 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1 договору розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплати 100% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 29 числа місяця, що передує місяцю поставки газу.

У випадку перевищення фактичного споживання газу в порівнянні з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок проводиться покупцем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, у відповідності до умов даного договору на підставі акту, оформленого газорозподільним підприємством, що підтверджує обсяг фактично протранспортованого (отриманого) природного газу.

Відповідачем грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого газу в обумовлені строки та в повному обсязі виконано не було.

Як вже зазначалось вище, відповідач до подачі позивачем даного позову до суду перерахував на його рахунок 880 000 грн. 00 коп.

Частина заборгованості в сумі 50 000 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем позивачу після порушення провадження у даній справі.

Решта заборгованості в сумі 1 069 535 грн. 82 коп. оплачена так і не була.

Отже, враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт отримання відповідачем природного газу та наявності заявленого до стягнення боргу станом на день прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків (т.1, а.с. 29), який підписаний обопільно сторонами та скріплений їх печатками.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 069 535 грн. 82 коп.

Доводи апелянта про порушення позивачем умов договору в частині перевищення останнім обсягів, встановлених Додатковою угодою від 17.10.2011 № 8, поставки природного газу відповідачу, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3.4 договору фактична кількість поставленого по цьому договору природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому - передачі природного газу між постачальником та покупцем, складених згідно реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією.

Згідно з п. 4.4 договору кількість газу, яка подається покупцеві визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, що встановлені у покупця.

Показники цих контрольно-вимірювальних приладів є відправними для оформлення газорозподільною організацією актів про обсяги фактично спожитого природного газу.

Загальна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору, визначається на підставі щомісячних актів прийому-передачі газу (пункт 5.5 договору).

Крім цього, Правила обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами постачання та споживання, затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 встановлюють, що постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу.

Визначення кількості протранспортованого газу розподільними мережами та обсягів його реалізації за актами звітності, визначається на підставі даних комерційних вузлів обліку газу, за даними яких, сторонами договору на постачання газу оформлюється акти приймання - передачі газу і здійснюються взаєморозрахунки.

Так, Додатковою угодою від 17.10.2011 № 8 встановлено плановий об'єм постачання природного газу у кількості 300, 00 тис.куб.м., проте, оскільки наперед неможливо визначити кількість газу, який буде спожито покупцем, п.6.1 договору встановлено, що у випадку перевищення фактичного споживання газу в порівнянні з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок проводиться покупцем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, у відповідності до умов даного договору на підставі акту, оформленого газорозподільним підприємством, що підтверджує обсяг фактично протранспортованого (отриманого) природного газу.

Таким чином, Акт прийому-передачі природного газу від 29.02.2012 №180 (т.1, а.с. 27) складено на підставі показників контрольно-вимірювальних приладів покупця (відповідача).

Отже, даним актом підтверджено, що відповідачем спожито природного газу в обсязі 465, 550 тис.куб.м.

За наведених обставин, враховуючи те, що саме відповідачем було перевищено фактичне споживання газу в порівнянні з узгодженим Додатковою угодою від 17.10.2011 № 8 плановим обсягом, останній повинен розрахуватись за таке перевищення на підставі Акту прийому-передачі природного газу від 29.02.2012 №180.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про те, що позивачем перевищено обсяги постачання газу, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 53 088 грн. 31 коп., збитки від інфляції в сумі 8 093 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 10 472 грн. 95 коп..

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.02.2012 № 01-06/2224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" викладена аналогічна позиція з приводу даного питання.

Так, зазначено, що у спорах, які виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, законодавством обмежений максимально граничний розмір пені.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, за змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені, проте її розмір, визначений в договорі перевищує граничний розмір установлений законом.

Разом з тим, позивачем було здійснено розрахунок пені відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з урахуванням положень закону щодо обмеження максимально граничного розміру пені.

Відповідно до даного розрахунку пеня за договором складає 53 088 грн. 31 коп.

Перевіривши даний розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його правомірності.

Крім цього, колегія суддів також погоджується з задоволенням вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 8 093 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 10 472 грн. 95 коп., з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором на постачання природного газу №73/10 від 20.04.2010 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 53 088 грн. 31 коп., збитків від інфляції в сумі 8 093 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 10 472 грн. 95 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі №5011-35/5450-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-35/5450-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Пашкіна С.А.

Руденко М.А.