Рішення

від 23.07.2013 по справі 923/661/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 р. Справа №923/661/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Каховського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Каховської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Ковчег", м. Херсон

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності

за участю прокурора - Ахременко О.Д. посвідчення № 015600 від 14.03.2013р.

представників:

позивача - не прибув;

відповідача - Крижановський М.М. представник, дов. від 20.06.2013 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Каховської міської ради, якою просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, що підлягає приватизації шліхом викупу серії ВМІ №282750, укладений між Каховською міською радою та ТОВ "Новий Ковчег", посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Сушко С.В. 26.06.2009 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2390; зобов'язати ТОВ "Новий Ковчег" повернути Каховській міській раді нежитлову будівлю-гуртожиток казарму загальною площею 3529 м 2 фактичною вартістю 1497400 грн., що знаходиться у відповідача за адресою м. Каховка, вул. П. Морозова, 4а; зобов'язати Каховську міську раду повернути ТОВ "Новий Ковчег" 30146 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на не дотримання сторонами вимог ст. 10, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 2 ст. 10, ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.п. 17, 20 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, а саме зазначає, що не було опубліковано рішення щодо визначення переліку об'єктів комунального майна, що підлягає приватизації у 2009 році, не проведено обов'язкового конкурсу на визначення суб'єкта оціночної діяльності для встановлення вартості майна, що підлягає приватизації, не забезпечено укладення договору оцінки майна, не проведено рецензування звіту про оцінку майна. Також прокурор стверджує, що під час оцінки майна, що є предметом оспорюваного договору значно занижено його ціну. Так прокурор, зазначає, що майно за оспорюваним договором було продано за 30146 грн., тоді як його вартість згідно висновку експертно-будівельного дослідження №12/235 від 18.10.2012 року складає 1497400 грн.

Прокурором в позовній заяві заявлено про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що про порушення чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору йому стало відомо у березні 2013 року під час проведення відповідної перевірки.

Позивач підтримує позовні вимоги заявлені прокурором, просить справу розглядати без участі свого представника, у зв'язку з обмеженням фінансування відряджень у 2013 році.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на пропуск прокурором строку позовної давності, а також на те, що прокурором не зазначені норми законодавства, які визначають, що підставою недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна є непроведення конкурсу з відбору суб'єкта оціночної діяльності для оцінки саме цього майна та відсутність рецензії на акт оцінки. Також вказує, що прокурором не наведено фактів неправомірних дій чи порушення законодавства з боку "ТОВ "Новий ковчег". В доповненні до відзиву відповідач також зазначає, що вважає незаконним використання прокуратурою в якості доказу в господарському спорі результатів перевірки, оскільки, на його думку, вона проведена з перевищенням повноважень прокуратури, визначених Конституцією України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Каховською міською радою та ТОВ "Новий ковчег" укладений договір купівлі-продажу майна, що підлягає приватизації шляхом викупу від 26 червня 2009 року, відповідно до умов якого позивач (Каховська міська рада) передала у власність відповідача (ТОВ "Новий ковчег") нежиле приміщення - гуртожиток, казарма, розташоване за адресою: м. Каховка Херсонської області, вул. П.Морозова, буд. 4 "а" (далі - оспорюваний договір).

Вказане майно передане позивачем відповідачу за актом приймання-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу за №2390 від 26.06.2009 р.

Згідно статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Частиною 3 статті 7 цього ж Закону встановлено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом;

готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Згідно статті 10 зазначеного вище Закону відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.

Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Перелік об'єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації в 2009 році затверджений рішенням Каховської міської ради від 29.04.2009 р. №771/47, до якого внесено і гуртожиток, казарма за адресою: м. Каховка Херсонської області, вул. П.Морозова, буд. 4 "а".

В порушення вимог статей 8, 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вказаний перелік не був опублікований в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Також суд зазначає, що згідно статті 9 того ж Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 12 означеного Закону встановлені особливості визначення ціни продажу об'єкта, що підлягає продажу шляхом викупу, а саме - ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно статті 7 вказаного Закону оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 10 Закону встановлено, що у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

У статті 12 Закону визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Пунктом 15 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891 (далі за текстом - Методика) та в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, для проведення незалежної оцінки майна суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання визначаються державними органами приватизації у таких випадках: приватизації (корпоратизації); внесення державного або комунального майна до статутних фондів господарських товариств, у тому числі холдингових і державних акціонерних компаній; повернення об'єктів приватизації у державну власність.

Відбір суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання здійснюється на конкурсних засадах у порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

На підставі договору підряда на виконання робіт (послуг) №34 від 16.06.2009 р., укладеного між позивачем та КП Каховським бюро технічної інвентаризації, останнім за заявою позивача №02-12/1256 від 09.06.2009 р. здійснений звіт про оцінку будівлі гуртожитку казарми, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. П.Морозова, 4.

При цьому, як повідомлено позивачем суду в листі №02-13/3301 від 09.07.2013 р. конкурс з відбору суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки нерухомого майна по вул. П.Морозова, 4-а не проводився, що підтверджується й листом начальника відділу контролю за використанням комунального майна та землі Каховської міської ради.

Рецензування звіту про оцінку майна також не здійснювалось.

Відповідно до п.п. 17, 18 Методики прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами.

Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

Оскільки, згідно Закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень міських рад не належить видання наказів, затвердження висновку про вартість майна мало бути здійснено шляхом скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

Згідно п. 20 Методики акти оцінки майна та висновки про вартість майна, складені під час приватизації комунального майна, затверджуються виконавчими органами органів місцевого самоврядування.

Проте, звіт про оцінку будівлі гуртожитку казарми, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. П.Морозова, 4 не затверджений виконавчим комітетом Каховської міської ради.

Розпорядження міського голови №108-р від 18.06.2009 року не може бути прийняте судом як доказ затвердження висновку про вартість майна, оскільки не відповідає вимогам зазначених вище норм.

Отже, під час укладення сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу порушено вимоги щодо проведення оцінки майна, яке підлягало приватизації, отже договір суперечить ст. 10, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 2 ст. 10, ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.п. 17, 20 Методики.

При цьому суд зазначає, що невідповідність вартості об'єкта приватизації встановленій у звіті від 17.06.2009 року вартості встановленій у висновку експерта №13/250 від 15.04.2013 р. не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу такого об'єкта при дотриманні порядку визначення вартості встановленого нормами Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики.

Заперечення відповідача з посиланням на незаконність використання прокуратурою в якості доказу в господарському спорі результатів перевірки, оскільки, на його думку, вона проведена з перевищенням повноважень прокуратури, визначених Конституцією України суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного суду України від 12.10.2011 р. №11-рп/2011 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Амальгама Люкс" щодо офіційного тлумачення положення ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів згідно з пунктом 9 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України виконує прокуратура України до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Оскільки відповідно до припису ч. 2 ст. 19 Основного Закону України орган державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то прокуратура України згідно зі ст. 123 Конституції України виконує вказану функцію через визначені в Законі правові механізми (способи, засоби).

Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів, прокурормає право опротестувати акти органів, рішення і дії посадових осіб (пункт 1, 2 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 21 Закону), а також звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян держави, підприємств та інших юридичних осіб (пункт 6 ч. 2 ст. 20, ч. 4 ст. 21 Закону). Одним із засобів реагування на порушення законів органом чи посадовою особою є звернення прокурора до суду, які конкретизуються в окремих видах судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону в редакції від 01.12.2012 р. при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

У даному випадку Каховським міжрайонним прокурором згідно ст. 21 Закону винесено постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Каховській міській раді з питань відчуження будівлі гуртожитку казарми, що знаходиться за адресою: м. Каховка, вул. П.Морозова, 4а. Постанова про проведення перевірки №43 від 11.03.2013 р. Каховською міською радою в передбаченому законом порядку оскаржена не була. За результатами перевірки Каховським міжрайонним прокурором в порядку ст.ст. 20, 36-1 Закону пред'явлено позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі гуртожитку казарми та застосування наслідків недійсності.

Отже, проведення перевірки та звернення до суду з даним позовом прокурором здійснено у відповідності до чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень.

Крім того, судом також встановлено наступне.

Оспорюваний договір укладений сторонами 26 червня 2009 року та посвідчений приватним нотаріусом Каховського міського нотаріального округу та зареєстрований в державному реєстрі правочинів того ж дня за №3506701.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. №10 зазначено, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Позивачем у даній справі є Каховська міська рада, якій було відомо про порушення прав з моменту укладення договору, оскільки саме на позивач чинним законодавством покладений обов'язок з проведення заходів щодо оцінки майна, а саме: конкурсу з відбору суб'єкта оціночної діяльності, рецензування звіту та його затвердження.

Таким чином перебіг строку позовної давності почався з дати укладення спірного договору, тобто з 26.06.2009 р. і, у відповідності до ст. 257 ЦК України, сплив 26 червня 2012 року.

Прокурор звернувся до суду за даним позовом 27 травня 2013 року, а отже після спливу строку позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в задоволенні позову має бути відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

При цьому, клопотання прокурора про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом судом відхиляється виходячи з наступного.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. №10 вказано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Ані прокурором, ані позивачем не доведено наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від Каховської міської ради підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Посилання прокурора, на те, що про порушення чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору йому стало відомо лише у березні 2013 року, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на правову позицію викладену у п 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. №10, згідно якої позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.07.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова