Рішення

від 17.07.2013 по справі 5006/37/94пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 5006/37/94пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Малого приватного підприємства «СМЄС», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 20339462

до Відповідача: Приватного підприємства «Агропромислова фірма «НЕРІС», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 20342725

про: визнання недійсними договору купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р. та реєстраційного свідоцтва на будівлю А-1 та металевий забір за адресою: м. Металургів, вул. Халтурина, 8г.

Із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Маріупольська універсальна товарна біржа ім. П.Ф. Дейнеки, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 31317567

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи - не з'явився

Відповідно до вимог ст.4-4, 81-1 ГПК України, судовий розгляд за клопотанням сторін здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 20.08.2012р. на 04.09.2012р., з 04.09.2012р. на 17.09.2012р., з 17.09.2012р. на 02.10.2012р., з 02.10.2012р. на 22.10.2012р., , коли провадження у справі було зупинено та поновлено 20.06.2013р. з призначенням до розгляду на 17.07.2013р.

У судовому засіданні 17.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство «СМЄС», м. Маріуполь (далі - Позивач) звернулось до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «НЕРІС», м. Маріуполь (далі - Відповідач ) про визнання недійсними договору купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р. та реєстраційного свідоцтва на будівлю А-1 та металевий забір за адресою: м. Металургів, вул. Халтурина, 8г.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що: договір купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р. було укладено та підписано неуповноваженою на вчинення таких дій особою, яка не є співробітником Позивача та без його згоди і подальшого виконання розрахунку з боку покупця; за відсутністю у Позивача статусу члена біржі спірний договір був зареєстрований біржею і відносно нього не було здійснено нотаріального посвідчення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, рішення засновника про призначення директора, договір купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р., довідку №374 від 22.06.2012р., трудову книжку Глотова В.А., трудову книжку Колесникової А.І., нормативно обґрунтувавши вимоги ст.ст. 42, 45, 47, 48, 50, 57, 59, 60, 227 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 388, 1212 Цивільного кодексу України, п.27 Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст.14, 16 Закону України «Про підприємства в Україні».

Разом із позовною заявою Позивачем надано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності (а.с.а.с.27-35), вмотивовану отриманням спірного договору лише у 2010 році.

В обґрунтування своєї позиції Позивачем надані документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.44, 45-55, 67-68, 135).

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.36-38), станом на 12.06.2013р., достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно правової позиції, викладеної в п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним, тим більше, що обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвали суду (а.с.132).

Ухвалою від 31.07.2013р. судом в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі було залучено у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Маріупольську універсальну товарну біржу ім. П.Ф. Дейнеки, м. Маріуполь.

Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась і, попри належне повідомлення про судовий розгляд за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.136-138), своєї позиції по суті спору до відома суду не довела.

Ухвалою від 22.10.2012р. суд зупинив провадження у справі у зв'язку із направленням повідомлення до органів прокуратури для проведення перевірки через виявлену наявність ознак злочину, в межах якої необхідно було встановити наступні обставини:

- особу, яка фактично від імені Малого приватного підприємства «СМЄС» підписала договір купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р. з Приватним підприємством «Агропромислова фірма «НЕРІС», м. Маріуполь - наявності/відсутності підстав та яких саме (довіреність, наказ тощо) для здійснення такою особою повноважень на укладання з Приватним підприємством «Агропромислова фірма «НЕРІС» спірного договору купівлі-продажу (біржового контракту №9489) від 26.06.1996р.

- наявність/відсутність у Глотова В.О. будь-якої посади у Малому приватному підприємстві «СМЄС» станом на момент укладання спірного договору купівлі-продажу (біржового контракту №9489) від 26.06.1996р та коло повноважень на такій посаді;

- наявність/відсутність у Малого приватного підприємства «СМЄС» та Приватним підприємством «Агропромислова фірма «НЕРІС» статусу членів біржі на момент вчинення спірного договору купівлі-продажу (біржового контракту №9489) від 26.06.1996р. статусу членів Маріупольської універсальної товарної біржі ім. П.Ф. Дейниги;

- здійснення з боку Приватного підприємства «Агропромислова фірма «НЕРІС» розрахунків на користь Малого приватного підприємства «СМЄС» за умовами спірного договору купівлі-продажу (біржового контракту №9489) від 26.06.1996р.,

У судове засідання 17.07.2013р. представники сторін, незважаючи на вжиті судом заходи з належного повідомлення, без пояснення причин не з'явились та жодних документів не представили, зважаючи на що суд розглядає спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом засновника Позивача від 30.01.1991р. (а.с.6) на підставі рішення від 30.01.1991р. (а.с.16) призначено директором МП «СМЕС» Колесникову Антонину Іванівну. За змістом розділу ІІІ Статуту Позивача (а.с.а.с.7-12) саме директор здійснює керівництво господарською діяльністю підприємства і вирішую питання, пов'язані з укладання договорів, діючи без довіреності у відносинах з іншими особами (п.3.4.).

Відповідно до реєстраційного свідоцтва від 13.06.1996р. (а.с.89) Маріупольське бюро технічної інвентаризації засвідчило, що склад, який розташований в м. Маріуполі по вул. Халтурина за №б/н, зареєстровано за МПП «СМЕС» на праві приватної власності на підставі рішення Маріупольської міської ради №401/1 від 19.08.1992р. (а.с.87), про що вчинено запис до реєстрової книги №1 за реєстраційним номером 334. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи (а.с.а.с.76-83) площа будівлі становить 38,1кв.м., а земельна ділянка, на якій вона розміщена, належить Позивачеві на праві постійного користування землею згідно із відповідним державним актом від 29.04.1996р. (а.с.а.с.50-55).

Рішенням Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради №270/3 від 27.08.2008р. (а.с.32) на підставі подання КП «Міське архітектурне бюро» №6/206 від 30.07.2008р. (а.с.33) відносно приналежного Позивачеві об'єкту нерухомості визначено поштову адресу - м. Маріуполь, вул. Халтуріна, 8-г. 11.08.2008р. Маріупольське бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт відносно вказано об'єкту нерухомості (а.с.а.с.28-31), за яким власником майна було вказано Позивача.

24.09.2009р. Позивач, сплативши відповідні послуги (а.с.а.с.35), звернувся до Маріупольського БТІ із замовленням №1630 (а.с.34) на виготовлення свідоцтва про право власності відносно майна, розташованого по вул. Халтуріна, 8-г, яке виготовлено не було з мотивів продажу будівлі, через що Позивач звернувся до керівника Маріупольського БТІ із відповідним запитом (а.с.95). У відповідь в листі №459 від 16.10.2009р. (а.с.96) керівником Маріупольського БТІ було вказано про здійснення продажу майна на користь ПП «Агропромислова фірма «Неріс» і підписання відповідного договору з боку Позивача директором Глотовим Володимиром Олексійовичем.

Адвокат Позивача 02.11.2009р. звернувся із запитом №173-р (а.с.99) до БТІ м. Маріуполя про надання відомостей щодо юридичної історії нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Халтурина, 8г, починаючи з 1996р. та по теперішній час, за ким та на яких підставах зареєстровано право власності на даний об'єкт, чи є у правовій справі БТІ відомості про виділення земельної дільниці за вул. Халтурина, 8г в м. Маріуполі, у відповідь №6400 від 04.11.2009р. (а.с.100) було повідомлено, що нежитлова будівля за адресою вул. Халтурина, 8-г на підставі біржового контракту №9489 від 26.06.1996р. належить ПП «Агропромислова фірма «Неріс».

На запит Позивача від 18.02.2010р. (а.с.124) Маріупольським БТІ разом із супровідним листом №1055 від 19.02.2010р. (а.с.125) був наданий копію спірного договору (біржового контракту)

03.03.2010р. Маріупольське БТІ листом №70 (а.с.104) повідомило директора Позивача Колесникову А.І. на її запит про укладання 26.06.1996р. біржового контракту (договору купівлі-продажу) №9489, що нежитлова будівля, розташована за адресою: вул. Халтурина, б/н у м. Маріуполі була продана Приватному підприємству «Агропромислова фірма «НЕРІС» Малим приватним підприємством «СМЄС», від імені директора якого виступав Глотов Володимир Олексійович.

З листа Управління міського майна Маріупольської міської ради №09/4-2968 від 18.11.2010р. (а.с.130) та Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 25.11.2010р. (а.с.129) вбачається, що свідоцтво на право власності на ім'я Глотова Володимира Олексійовича на будівлю №18 по вул. Халтурина, м. Маріуполя ніколи не видавалось.

Як вбачається із змісту спірного договору (а.с.94), 26.06.1996р. Третьою особою було зареєстровано підписаний від імені Позивача (Продавець) та Відповідача (Покупець) біржовий контракт (договір купівлі-продажу) №9489, відповідно до п.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець сплатити та прийняти у власність основну будівлю А-1 з залізобетону та металевий забір площею 38,10кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 3000кв.м., з ціною договору 657587 000 крб. з ПДВ.

Підписантом означеного договору від імені Позивача вказаний Глотов Володимиром Олексійовичем як директором, проте у його трудовій книжці (а.с.а.с.20-24) відсутні записи щодо прийняття на роботу Малим приватним підприємством «СМЄС» на будь-яку з посад. Поряд із цим, згідно довідки №374 від 22.06.2012р. (а.с.19) та трудової книжки Колесникової Антоніни Іванівні (а.с.25) вона є беззмінним директором Малого приватного підприємства «СМЕС» з 1991р. і до сьогодні, що також підтверджується відомостями Управління статистики у м. Маріуполі (а.с.68).

З урахуванням викладеного Позивач наполягає на задоволені позовних вимог, заперечуючи факт підписання спірної угоди та надання повноважень на її підписання іншій особі.

Відповідно до довідки Позивача №374 від 22.06.2012р. (а.с.19), Глотов Володимир Олексійович ніколи не був директором Позивача та Позивач ніколи йому ненадана доручень про відчуження будівлі, що знаходиться за адресою: вул.Халтурина,8, м. Маріуполь.

Відповідач та Третя особа своєї позиції по суті спору до відома суду не довели.

Водночас, як вбачається із постанови слідчого відділу Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України про закриття кримінального провадження від 21.05.2013р. (а.с.153), в ході досудового розслідування, ініційованого повідомленням Господарського суду Донецької області, було, зокрема, встановлено, що:

- Глотов Володимир Олексійович - чоловік Колеснікової А.І. (одружені 19.07.1991р.), яка є засновником і директором Позивача, ніколи офіційно не працював у МПП «СМЄС» та помер 17.02.2003р.

- директор ПП «Неріс» Алтухов В.С підтвердив факт придбання будівлі, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Халтурина 8г за спірним біржовим контрактом у Глотова В.О., який нібито діяв на підставі довіреності від імені директора МПП «Смес» Колесникової А.І.; та здійснення розрахунку за придбане майно з шляхом переведення грошових коштів у сумі 657587000 карб. на рахунок МПП «Смес» через відділення банку «Укрсоцбанк». Проте ані зазначеної довіреності, ані доказів перерахування коштів Відповідачем надані не були, так само, як із згадуваний у поставної наказ №3-к від 02.01.1995р. про призначення Глотова В.О. директором Позивача з 03.01.1995р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсним спірного договору купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р. та реєстраційного свідоцтва на будівлю А-1 та металевий забір за адресою: м. Металургів, вул. Халтурина, 8г.

Як зазначено в абз.4 п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічне рекомендація була сформульована і в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними» від 12.03.1999р. №02-5/111.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Беручи до уваги дату вчинення спірного договору (26.06.1996р.) підстави для кваліфікації його як недійсного містилися у ст.ст. 45-60 Глави 3 Цивільного кодексу УРСР.

Статтею 71 Цивільного кодекс УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки. При цьому, діюче на момент укладання спірного договору законодавство не передбачало виключення щодо означеного правила про строк позовної давності до вимог про визнання договору недійсним, висновок про що відповідає правовій позиції, приведеній в п. 3.3 Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» 12.03.99 р. N 02-5/111

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов - коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем, що вбачається із абз. 1 п. 4. Роз'яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України.

Отже, строк позовної давності, застосування якого судом за змістом ст. 75 вказаного Кодексу є обов'язковим незалежно від заяви сторін, має відліковуватися з моменту обізнаності Позивача про існування спірного договору. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач дізнався про існування спірного договору під час листування з Маріупольським бюро технічної інвентаризації, яке відбувалось з 2009р., а сам примірник договору отримав лише разом із листом №1055 від 19.02.2010р. І хоча Позивач як юридична особа у світлі положень Законів України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мало бути обізнане про приналежність/неприналежність конкретного об'єкту нерухомості, викладені у клопотання про поновлення строку позовної давності обставини, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, та відсутність будь-яких заперечень інших учасників справи відносно такого клопотання зумовлює висновок суду про можливість його задоволення.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.12. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 26.12.2011р. № 18, останній стверджує, що спірна угода є недійсною, оскільки:

- особа, яка підписала договір, не мала статусу директора та повноважень на продаж майна за спірним договором;

- за відсутністю у Позивача статусу члена біржі, спірний договір не є біржовою операцією та не був посвідчений нотаріально;

- Покупець не здійснив розрахунку за придбане на підставі спірного договору майно.

Відносно останніх дох підстав суд наголошує на їх юридичній неспроможності обґрунтовувати заявлені позовні вимоги, адже:

- обставини виконання/невиконання спірного договору в розглядуваному випадку не впливає на оцінку його законності, що у повній мірі узгоджується із правовою позицією, викладеною в п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 28 квітня 1978 року N 3 (саме відносно договорів, укладених в період чинності ЦК УРСР). Аналогічна позиція найвищого судового органу збережена і після вступу в законну силу ЦК України - абз. 4 п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9;

- хоча до матеріалів справи не надано доказів наявності у сторін спірного договору статусу членів біржі задля забезпечення її відповідності вимогам до біржових операцій, встановленим ст.15 Закону України «Про товарну біржу», віднесення до яких, в свою чергу, звільняло від потреби здійснювати нотаріальне посвідчення, відсутність такого посвідчення мало наслідком не дійсність договору лише у разі, коли необхідність посвідчення була встановлена законом (ст.47 ЦК УРСР). Наразі, положення ст.22? ЦК УРСР не встановлювали вимоги про обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту нерухомості між юридичними особами, а посилання Позивача в цій частині на п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції 1994р.) судом відхиляється, оскільки ця інструкція є не законом, а підзаконним нормативним актом.

Водночас, першу підставу розглядуваного позову суд розцінює як доказово і юридично обґрунтовану з огляду на таке:

За змістом ст. 48 Цивільного кодексу УРСР підставою недійсності правочину є та угода, що не відповідає вимогам закону. Так, відповідно до ст. 225 цього Кодексу, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові, в розглядуваному випадку - Позивачеві. В свою чергу, за змістом ст.29 ЦК УРСР юридичні особи здійснюють свої через свої органи, які діють в межах прав, передбачених законом і статутом. В даному випадку таким одноособовим органом управління згідно положень статуту Позивача виступає його директор. Як було встановлено судом, цю посаду і повноваження з моменту створення Малого приватного підприємства «СМЄС» і на момент вирішення цієї справи безперервно займала та здійснювала відповідно Колеснікова А.І.

Таким чином, укладання Відповідачем спірного договору з Позивачем, від імені якого діяв у якості директора Глотов В.О., який не мав відповідних повноважень (жодних доказів протилежного - правомірності перебування на посаді директора чи наявності довіреності на представництво - до матеріалів справи не надано, а можливість їх існування не узгоджується із встановленими судом обставинами та змістом спірного договору), дає підстави для висновку про фактичне вчинення відчуження майна Позивача особою, яка не була її власником, адже за відсутністю доказів подальшого схвалення договору з боку Позивача у розумінні приписів ст.63 ЦК УРСР, укладання такої угоди не призвело до відповідних правових наслідків для Малого приватного підприємства «СМЄС» - у вигляді відчуження об'єкту продажу на користь Відповідача.

Невідповідність спірного договору приписам ст.225 ЦК УРСР та фактична відчутність належного волевиявлення Позивача на його вчинення є достатньою підставою для визначення його у повному обсягу недійсним відповідно до ст.48 цього Кодексу та з моменту підписання - згідно ч.1 ст.59 ЦК УРСР.

Разом із тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Позивача про скасування реєстраційного свідоцтво на будівлю А-1 та металевий забір за адресою: м. Металургів, вул. Халтурина, 8г, виданого Відповідачу з огляду на те, документ такого роду (якого до матеріалів справи навіть не надано) за своєю правовою природою не є осопрюваним у господарському суді актом індивідуального характеру чи правоустановчим документом, який би опосередковував би виникнення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. За змістом Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 р., видача реєстраційного свідоцтва являє собою лише підтвердженням державної реєстрації на підставі відповідного право установчого документу, яким в даному випадку виступає визначений недійсним судом біржовий контракт.

Таким чином, недоведена Позивачем ймовірність видачі на ім'я Відповідача реєстраційного свідоцтва сама по собі не може призвести до порушення захищуваних розглядуваним позовом прав, тим більше, що таке свідоцтво оформлюється і видається не Приватним підприємства «Агропромислова фірма «НЕРІС», через що воно і не може виступати належним відповідачем за такою вимогою.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Позивачем, підлягають стягненню з Відповідача, оскільки розглядуваний спір виник внаслідок безпідставного укладання його керівником спірного договору з неналежною особою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства «СМЄС», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 20339462) до Приватного підприємства «Агропромислова фірма «НЕРІС», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 20342725) про визнання недійсними договору купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р. та реєстраційного свідоцтва на будівлю А-1 та металевий забір за адресою: м. Металургів, вул. Халтурина, 8г задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір біржовий контракт №9489 (договір купівлі-продажу) від 26.06.1996р, укладений між Малим приватним підприємством «СМЄС», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 20339462) та Приватним підприємством «Агропромислова фірма «НЕРІС», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 20342725)

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Агропромислова фірма «НЕРІС», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 20342725) на користь Малого приватного підприємства «СМЄС», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 20339462) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2013р.

Суддя Д.О. Попков