Постанова

від 18.03.2009 по справі 50/144

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/144

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.03.2009                                                                                           № 50/144

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив"єра"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2008

 у справі № 50/144 (суддя  

 за позовом                               Київський природоохоронний прокурор

 до                                                   Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним ордеру на видалення зелених насаджень

ВСТАНОВИВ:

 Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування ордеру № 42 від 24.05.2007р. на видалення зелених насаджень, виданого директором Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний ордер суперечить вимогам ст. 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045, якою затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах України, оскільки єдиним компетентним органом, що приймає рішення про видалення зелених насаджень та видає відповідні ордери на території міста Києва є Київська міська державна адміністрація.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що станом на дату видачі ордеру не було визначено орган, який міг би видати (виписати) ордер на видалення зелених насаджень. Натомість, до врегулювання вищевказаного питання видачу відповідних ордерів здійснювали комунальні підприємства по утриманню зелених насаджень у районах міста Києва. Окрім того, на думку відповідача, ані позивачем, ані прокурором не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача державі було завдано шкоду, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2008 р. у справі №50/144 позов Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано ордер №42 на видалення зелених насаджень від 24.05.2007 р., що виданий директором Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва в доход Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпровська рив'єра”, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р. у справі №50/144 скасувати на підставі ч.3 ст.104 ГПК України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що у справі №50/144 порушені права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська рив'єра”, оскільки оскаржуваний позивачем ордер №42 на видалення зелених насаджень від 24.05.2007 р. було видано Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва саме Товариству з обмеженою відповідальністю „Дніпровська рив'єра”, таким чином оскаржуване рішення може вплинути на його права та інтереси.

Ухвалою від 26.02.2009 р. колегія суддів прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська рив'єра”, залучила його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначила розгляд справи на 18.03.2009 р. о 15. год. 35 хв.

В судовому засіданні 18.03.2009р. представник третьої особи надав суду пояснення, в яких просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №50/144 від 06.10.2008 р., прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача, відповідача та прокуратури у судове засідання 18.03.2009р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників позивача, відповідача та прокуратури про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача, відповідача та прокуратури за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як уже зазначалось вище, Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним та скасування ордеру № 42 від 24.05.2007р. на видалення зелених насаджень, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням процедури щодо видачі згаданого ордеру, визначеної діючим законодавством, зокрема, положеннями Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045.

01.08.2006р. Кабінетом Міністрів України було винесено Постанову №1045, якою затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах (далі за текстом – Порядок). Зокрема, згідно з пунктами 3-5 Порядку, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється після складання акту обстеження зелених насаджень за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (компетентного органу) на підставі ордеру, що видається цим органом.

Як було встановлено судом, на момент видачі оспорюваного ордеру в місті Києві діяло Положення про порядок оформлення і погодження документів на знесення чи пересаджування зелених насаджень у м. Києві та відшкодування коштів їх відновлюючої вартості, затверджене Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1158 від 13.07.2000р. «Про порядок відшкодування втрат зеленого господарства міста від знесення зелених насаджень та їх пересаджування у м. Києві» (Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації №811 від 27.06.2007р.), згідно з п.2 якого ордери видаються комунальними підприємствами по утриманню зелених насаджень, що входять до складу ДКО «Київзеленбуд», по території відповідного району, де знаходяться ці зелені насадження, на підставі актів їх обстеження, погоджених з управлінням екологічної безпеки в м. Києві та ДКО «Київзеленбуд» у встановленому порядку, на підставі розпоряджень районних у м. Києві державних адміністрацій.

15.05.2007р. Київською міською державною адміністрацією було видано Розпорядження №557 «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровська рив'єра» дозволу на видалення зелених насаджень в урочищі Оболонь на вул. Богатирській, на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі міста Києва», у відповідності до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровська рив'єра» дозволено видалити зелені насадження згідно з актом обстеження зелених насаджень від 17.02.2005р. №36, за умови сплати відповідної вартості зелених насаджень та отримання ордера на видалення зелених насаджень. 24.05.2007 р. на підставі даного Розпорядження Київської міської державної адміністрації Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (далі за текстом - відповідач) було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровська рив'єра» ордер №42 на видалення зелених насаджень в урочищі Оболонь на вул. Богатирській, на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва.

За результатами розгляду даної справи місцевим господарським судом було прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Виходячи з положень ч.3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якою місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності,  та ст. ст. 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини,  з яких виник спір, мають господарський характер. При цьому, у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б  вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також  спори, пов'язані з:

- утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації;

- захистом права власності, в тому числі  з визнанням цього права;

- з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

У господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.

В ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату звернення прокуратури до господарського суду) встановлено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

В пункті 1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на  виконання делегованих повноважень.

При цьому необхідно зазначити, що адміністративні справи відрізняються від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Компетенція адміністративних судів визначена в ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з п.1 ч.1 якої компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному конкретному випадку ордер на видалення зелених насаджень за своєю суттю є дозволом на вчинення певних дій, тобто є актом індивідуальної дії. Положеннями Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, що діяв на момент видачі оспорюваного ордеру, не визначено, який саме компетентний орган повинен був здійснювати видачу ордерів на видалення зелених насаджень. Тобто, фактично відповідачу були делеговані владні управлінські функції згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1158 від 13.07.2000р. «Про порядок відшкодування втрат зеленого господарства міста від знесення зелених насаджень та їх пересаджування у м. Києві».

Таким чином, з урахуванням підстав та предмету позову вбачається, що спір у справі за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва про визнання недійсним ордеру на видалення зелених насаджень не підпадає під категорії справ, визначених в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а отже, не підлягає вирішенню в господарському суді.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, підлягає  задоволенню частково, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р. у справі №50/144 має бути скасовано, а провадження у справі припинено з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 75, п.1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська рив'єра” задовольнити частково.  

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р. у справі №50/144 скасувати.

3. Провадження у справі припинити.

4. Матеріали справи №50/144 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді