Рішення

від 23.03.2009 по справі 38/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/42

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.03.09 р.                                                                                                       Справа № 38/42                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвої Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Промислова Компанія” м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства „Квант-7”  м. Донецьк

про стягнення 57 962грн.10коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Конопленко О.В.- представник за дов. №409 від 20.03.2009р.

від відповідача: не з'явився  

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Південна Промислова Компанія” м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства    „Квант-7”  м. Донецьк про стягнення вартості товару  у  розмірі                                50 829грн.57коп., пені  у розмірі 2 049грн.57грн., штрафу у розмірі 5 082грн.96коп., а всього 57 962грн.10коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу  від 20.06.2008р. № 200608.

05.03.2009р. на адресу господарського  суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 26.02.2009р. № 14/4-20/828, відповідно до якого           Приватне підприємство „КВАНТ-7” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 35655981) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83017, м. Донецьк, Калінінський район, вул.Овнатаняна,28/43, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач до судового засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але 02.03.2009р. на адресу господарського суду повернувся поштовий конверт з повідомленням № 10932528 з відміткою “вручено особисто уповноваженій особі”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні 23.03.2009р. надав суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі                      58 797,66грн., у тому числі: вартість товару у сумі 50 829,57грн., пеню у сумі                                   2 885,13грн., штраф у сумі 5 082,96грн., яке судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.

До клопотання про збільшення розміру позовних вимог позивач надав суду докази направлення клопотання про збільшення розміру позовних вимог відповідачу (квитанцію та опис вкладення).

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

20.06.2008р. між Приватним  підприємством    „Квант-7”  м. Донецьк  (за договором – покупець, далі – відповідач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Південна Промислова Компанія” м. Запоріжжя (за договором – продавець, далі – позивач)  було укладено договір купівлі-продажу №200608, згідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити кабельно – провідникову і електротехнічну продукцію (далі-товар), окремими партіями в кількості і асортименті, вказаному у узгоджених заявках, рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

Умови оплати сторони  передбачили розділом 5 договору, а саме: оплата за відвантажений продавцем товар здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю (п.5.1 договору).

Розділом 7 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми не оплаченого товару за кожен день прострочення.

У випадку, якщо затримка в оплаті поставленого товару перевищить 30 днів, покупець зобов”язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не сплаченого товару (п.7.3).

На виконання вимог договору відповідачу було зроблено поставку продукції згідно накладних, які містяться в матеріалах  справи  на суму 126 428грн.31коп., яка була частково сплачена в сумі 75 598грн.74коп., що підтверджено реєстром платежів, які містяться у матеріалах справи.

          До теперішнього часу за  відповідачем рахується заборгованість за поставлену продукцію за договором купівлі-продажу №200608 від 20.06.2008р.  у розмірі                     50 829грн.57коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач порушив умови оплати за поставлену продукцію, тому позивач, остаточно визначившись, просить суд  стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань у розмірі 2 885,13грн. згідно розрахунку.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача  штрафу у розмірі                            10% від суми поставленого, але несплаченого товару у розмірі 5 082,96грн. (на підставі п.7.3 договору).

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу №200608 від 20.06.2008р.,   видаткові накладні, довіреності на отримання товару, рахунки-фактури, клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 23.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.  ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений йому товар у розмірі  50 829грн.57коп., то вимога позивача щодо стягнення заборгованості є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

          Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Отже, відповідачу  обґрунтовано нарахована пеня  у розмірі 2885грн.13коп., за період з 22.10.2008р. по 02.02.2009р.. згідно розрахунку,  яку суд вважає доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, пунктом 7.3 договору, сторони передбачили, що у випадку, якщо затримка в оплаті поставленого товару перевищить 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не сплаченого товару.

Таким чином, відповідачу обґрунтовано нарахований штраф 10%  від суми поставленого, але не сплаченого товару у розмірі 5 082грн.96коп., який підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.174, 193, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 549, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Промислова Компанія” м. Запоріжжя до Приватного підприємства    „Квант-7”  м. Донецьк про стягнення вартості товару  у  розмірі  50 829грн.57коп., пені  у розмірі 2 885грн.13грн., штрафу у розмірі 5 082грн.96коп., а всього 58 797грн.66коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства    „Квант-7”  м. Донецьк (83017, м.Донецьк, вул.Овнатаняна,28/43, р/р 26006003329001 в ВАТ “КБ Надра”,  МФО 334862, ЄДРПОУ 35655981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Промислова Компанія” м. Запоріжжя  (юридична адреса: 69035, м.Запоріжжя, вул.Мікояна,22/6, поштова адреса: 69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, 26/61, р/р 26004976712782 в ЗФ ПУМБ м.Запоріжжя, МФО 313623, ЄДРПОУ 31507980) вартість товару  у  розмірі                   50 829грн.57коп., пеню  у розмірі  2 885грн.13грн., штраф у розмірі 5 082грн.96коп., а всього 58 797грн.66коп.,  держмито у сумі  587грн.98коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

        Рішення оголошено у судовому засіданні 23.03.2009року.

        Видати накази після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Радіонова О.О.                               

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3—сторонам у справі