Ухвала

від 24.07.2013 по справі 812/2782/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа №812/2782/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Мосіна К.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Конкін В.В - за довір. від 03.01.2013 року

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство телеглядачів «Екран» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/2782/13-а за позовом Громадської організації «Товариство телеглядачів «Екран» до Прокуратури Луганської області про скасування припису від 25.04.2011 року № 07/1-41-11,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Товариство телеглядачів «Екран» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Луганської області про скасування припису від 25.04.2011 року № 07/1-41-11 «Про усунення порушень законодавства про телерадіомовлення».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/2782/13-а (суддя Твердохліб Р.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що ліцензії на володіння багатоканальною телемережею а ні Законом України «Про телебачення і радіомовлення», а ніяким іншим чинним законодавством України не передбачено.

Зазначає, що ліцензується не факт володіння майном, а ліцензується діяльність надання послуг з його використанням.

Також зазначає, що громадська організація «Товариство телеглядачів «Екран» скористалась лише правом прийому телеканалів, вона не передавала їх третім особам, тобто виступала як кінцевий споживач.

У судовому засіданні представники позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Громадська організація «Товариство телеглядачів «Екран» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 16 грудня 2000 року за № 13821050001007733, ідентифікаційний код 25938670, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 018036 (т.1 а.с.13).

Позивача внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як некомерційну організацію, що обслуговує домашні господарства, згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1076 (т.1 а.с. 16).

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Статуту позивача в новій редакції, громадська організація «Товариство телеглядачів «Екран» є некомерційною організацією, яка створена на базі наданих їй членами майна і коштів, не має мети одержання прибутку від своєї діяльності (т. 1 а.с.17-21).

Рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 28 грудня 2004 року № 610 громадську організацію «Товариство телеглядачів «Екран» внесено до Реєстру неприбуткових організацій (установ) (т.1 а.с. 24).

25 квітня 2011 року прокуратурою Луганської області винесено припис № 08/1-41-11 «Про усунення порушень законодавства про телерадіомовлення», яким зобов'язано позивача вжити заходи щодо усунення поршень вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про телебачення та радіомовлення», припинити діяльність з надання послуг у сфері телевізійного та радіомовлення, які згідно з законом підлягають ліцензуванню (т.1 а.с.9-10).

З оскаржуваного припису прокуратури вбачається порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. ст. 1, 39 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», у зв'язку з тим, що діяльність позивача охоплює більш ніж один будинок (що суперечить терміну «системи колективного прийому»).

Відповідно висновків Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України від 25 липня 2011 року № 126/388 Громадська організація «Товариство телеглядачів «Екран» має право без отримання спеціального дозволу (ліцензії) здійснювати вільний прийом будь-яких відкритих ефірних та супутникових телеканалі, доступних на території України для задоволення власних потреб (потреб членів організації) і розподіляти їх на свій розсуд за допомогою власного обладнання та іншого майна, зокрема телекомунікаційної багатоканальної мережі, між членами цієї громадської організації (т.1 а.с.65-75).

Згідно додаткових висновків Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України від 08 серпня 2011 року № 126/415 надання програмної послуги складається з формування пакетів програм, укладання угод з абонентами та надання можливості перегляду пакетів програм абонентам.

Зазначено, що якщо у діяльності громадської організації «Товариство телеглядачів «Екран» з прийому телевізійних програм відсутні усі складові, визначені чинним законодавством України, а саме: а) формування пакетів програм; б) укладання угод з абонентами; в) надання можливості перегляду пакетів програм абоненту; г) отримання абонентської плати, то вказана діяльність відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не підлягає ліцензуванню незалежно від кількості будинків (помешкань), які охоплює така діяльність. (т.1 а.с.76-77).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, апелянт вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

За приписами ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;

3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обов'язки щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16 червня 1992 року № 2460-XII «Про об'єднання громадян» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

За приписами статті 24 Закону України «Про об'єднання громадян» з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про об'єднання громадян» державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України.

Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводяться об'єднаннями громадян, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Нагляд за виконанням та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури.

Контроль за джерелами та розмірами надходжень, сплатою податків об'єднаннями громадян здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової інспекції.

Спеціальним Законом, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань є Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування.

Ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж.

Оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт господарювання (юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», без права надання програмної (інформаційної) послуги.

Провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Пакет програм - перелік телерадіопрограм, які провайдер програмної послуги пропонує абонентам на договірних засадах як цілісну інформаційну послугу.

Ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Система колективного прийому - комплекс обладнання, який забезпечує в межах одного будинку можливість прийому теле- чи радіопрограм за допомогою побутових приймальних засобів без обмеження можливості у виборі програм, без права наступного розповсюдження цих програм та отримання абонентної плати.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) система колективного приймання телерадіопрограм - комплекс обладнання для забезпечення приймання телерадіопрограм з ефіру та розповсюдження їх у багатоквартирному будинку до кінцевого обладнання споживача, яке не використовується для надання телекомунікаційних послуг.

Частинами 1-7, 10 ст. 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що багатоканальні телемережі як телекомунікаційні мережі створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації".

Для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради.

Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно:

а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону;

б) суб'єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги.

Телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Оператор багатоканальної телемережі може сам надавати програмну послугу за умови отримання ліцензії провайдера програмної послуги.

Надання програмної послуги абоненту здійснюється на підставі угоди між абонентом і ліцензіатом, укладеної відповідно до чинного законодавства. Угода обов'язково визначає: тип наданого пакета програм (пакет універсальної програмної послуги, стандартний пакет або індивідуальний пакет на замовлення); перелік телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов'язується надавати абоненту; абонентну плату за пакет і/або плату за надання окремих телерадіопрограм та передач.

Провайдер програмної послуги може розпочинати свою діяльність з моменту отримання ліцензії і затвердженого Національною радою складу пакета (пакетів) універсальної програмної послуги.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 40 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.

Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додаються:

а) загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції;

б) документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до Національної ради інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року.

Згідно ст. 41 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» системи колективного прийому теле- та/чи радіопрограм створюються з метою отримання споживачами можливості якісного приймання за допомогою побутових приймальних засобів телевізійних та/чи радіопрограм, які розповсюджуються в зоні дії системи колективного прийому.

Системи колективного прийому не кваліфікуються як багатоканальні телемережі. Діяльність їх операторів не підлягає ліцензуванню Національною радою. Розповсюдження програм споживачам за допомогою системи колективного прийому не потребує реєстрації суб'єкта інформаційної діяльності.

У складі багатоканальної мережі система колективного прийому може бути лише за договірною закріпленою згодою власників будинку на це та на схвалений мешканцями (потенціальними абонентами) пакет додаткових послуг багатоканальної телемережі.

За приписами ч. 3 ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що здійснення діяльності щодо ретрансляції телепрограм у багатоканальній телемережі має право суб'єкт господарювання, який відповідно до наведених вище приписів Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зобов'язаний отримати ліцензію національної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою діяльність поза межам одного будинку, що підтверджується складом громадської організації «Товариство телеглядачів «Екран» та висновком науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького, відповідно до якого громадська організація «Товариство телеглядачів «Екран» здійснює прийом телеканалів (ефірних і супутникових) та розподіляє їх за допомогою телекомунікаційної багатоканальної телемережі між членами організації, які проживають за різними адресами у 35 багатоповерхових будинках.

Громадською організацією «Товариство телеглядачів «Екран» за допомогою багатоканальної мережі здійснюється ретрансляція, тобто прийом та одночасна передача телеканалів, що підтверджується договорами між громадською організацією «Товариство телеглядачів «Екран» та ТОВ «ЛКТ-Плюс» від 30 грудня 2010 року № ОТ 1210 відповідно до пункту 1.1 якого абонент за допомогою власних приймальних засобів здійснює приймання та раздачу телевізійних програм членам організації, отримавши право на їх перегляд у громадській організації «Товариство телеглядачів «Екран»; договором між позивачем та ТОВ «Торсат» від 01 березня 2010 року № 660-ДВ, відповідно пункту 1.1 якого позивач отримав невиключне право на ретрансляцію програм, а саме приймання з супутника та одночасну передачу повних та незмінних програм в мережі кабельного телебачення; договором між позивачем та ЗАТ ТРК «Україна» від 30 грудня 2010 року № 110393 на право поширення - прийом та передавання сигналу, який несе в собі телепрограми; договором між позивачем та ТОВ «Торсат» від 15 грудня 2009 року № 660-Д, відповідно пункту 1.1 якого позивач отримав невиключне право на ретрансляцію програм, а саме приймання з супутника та одночасну передачу повних та незмінних програм в мережі кабельного телебачення та аналогічним за змістом договором між позивачем та ТОВ «Торсат» від 10 жовтня 2010 року № 660-МП; субліцензійною угодою між позивачем та асоціацією «Укртелемережа» від 01 липня 2009 року № 252/24/5-Н, відповідно до пункту 1.1 якої позивач отримав невиняткове право на використання пакету цифрових російських каналів шляхом його поширення на території кабельної мережі субліцензіата; субліцензійним договором між тими самими сторонами від 01 грудня 2009 року № 252/53-Н, відповідно до пункту 2.1 якого позивач отримав невиняткове право на ретрансляцію російських телеканалів. (т. 1 а.с. 40-48).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що з аналізу Закону України «Про телебачення і радіомовлення» вбачається, що невід'ємними ознаками системи колективного прийому є обмеження прийому теле- чи радіопрограм одним будинком, прийом таких програм побутовими приймальними засобами та неможливість подальшого розповсюдження цих програм та отримання абонентської плати.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач використовує у своїй діяльності багатоканальну телемережу, а для здійснення такої діяльності обов'язковою умовою є отримання відповідної ліцензії Національної ради.

Щодо посилання позивача на те, що позивач має статус некомерційної організації та, відповідно не є суб'єктом ліцензування колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, діяльність позивача підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення», тобто, для висновку про необхідність ліцензування такої діяльності, чи законності здійснення такої діяльності без відповідної ліцензії, визначальним є характер та специфіка діяльності позивача, а не форма організації за статутом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неприбутковість організації за статутом, не позбавляє обов'язку отримання відповідної ліцензії, за умов здійснення діяльності, яка підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний припис не містить вимог щодо заборони діяльності позивача, в розумінні статті 31 Закону України «Про об'єднання громадян», натомість містить вимоги щодо припинення діяльності, яка провадиться з порушенням закону, до усунення такого порушення.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність дій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство телеглядачів «Екран» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/2782/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі № 812/2782/13-а за позовом Громадської організації «Товариство телеглядачів «Екран» до Прокуратури Луганської області про скасування припису від 25.04.2011 року № 07/1-41-11 - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 24.07.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 26.07.2013 року.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська