Рішення

від 11.12.2006 по справі 44/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

11.12.06 р.                                                                              

Справа № 44/384                              

Господарський суд Донецької

області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко

Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

приватного підприємця ОСОБА_1(представник ОСОБА_2 довіреність НОМЕР_1), до

товариства з обмеженою відповідальністю „Уском” (представник до судового

засідання не з'явився), про стягнення заборгованості 7'787 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1(далі

- Продавець) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 7'787

грн. та пені 485,99 грн. за поставлену товариству з обмеженою відповідальністю

„Уском” (далі - Покупець) пасхальна продукцію. Позовні вимоги Продавця

ґрунтуються на неналежному виконанні та простроченні відповідачем грошового

зобов'язання, яке виникло з поставки пасхально продукції - іграшки, писанки,

наклейки, посипка тощо (далі - Товар) на загальну суму 15'559 грн. 

Представник Продавця в судовому

засіданні повністю підтримав позовні вимоги та в порядку статті 22 ГПК України

зменшив суму позовних вимог до стягнення основного боргу 7'787 грн.

Представник Покупця до жодного

судового засідання не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про

час та місце судового засідання, проте суд вважає за можливе розглянути спір за

наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду документи не можуть

істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того,

надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача.

Вислухавши в судовому засіданні

представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за

своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов у обсязі зменшених вимог

підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Цивільні права та обов'язки сторін

у справі виникли в порядку частини 1 статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб,

які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують

означені права і обов'язки.

Продавець здійснив встановлення

правовідносин з Покупцем не в письмовій формі, а конклюдентно, шляхом вчинення

дій, які виразилися у фактичній передачі 09.04.05 року Товару вартістю 15'559

грн., що підтверджується видатковою накладною № НОМЕР_2, наданою позивачем, а

також відповідною довіреністю НОМЕР_3, яка надала громадянину ОСОБА_3 право на

отримання Товару від імені Покупця.

Покупець не висловив жодних

заперечень проти отримання від позивача зазначеного Товару, окрім того,

відповідач здійснив часткову оплату за Товар в сумі 1'000 грн., що підтверджено

відповідною банківською випискою ВАТ КБ „Надра”. Окрім того, відповідач

накладною на повернення № НОМЕР_4 повернув Продавцю частину Товару вартістю

5'772 грн.

Дослідивши матеріали, які

підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку,

що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є

договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей

655-697 ЦК України.

Таким чином, в силу статей 655 ЦК

України, Продавець зобов'язався передати Товар вартістю 15'559 грн. у власність

Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти майно і сплатити за нього зазначену

суму.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про

порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку

№ КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від

27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання

товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для

оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з

території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного

і бухгалтерського обліку. Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на

додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим

документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

Водночас, факт поставки Товару додатково підтверджено податковою накладною

НОМЕР_5, яку видано згідно приписів пункту 7.3.1 Закону України „Про податок на

додану вартість” за першою подією - за фактом передачі Товару.

Належність зазначеної податкової

накладної до предмету спору перевірена судом, до того ж, податкова накладна

НОМЕР_5 надала відповідачу право на включення в податковий кредит витрат по

сплаті податку на додану вартість.

Виходячи з системного аналізу

наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем видаткова,

податкова накладні та довіреність - є належним доказом здійснення передачі

відповідачу Товару та прийняття цього Товару останнім. Докази незгоди

відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо

передачі Товару або докази повної оплати Товару - суду не надавалися.

Оскільки сторонами не було письмово

визначено строку виконання зобов'язання щодо передачі, то, за правилами частини

2 статті 530 ЦК України, обов'язок Покупця повністю оплатити Товар виник

23.06.06 року - по закінченні семиденного строку після пред'явлення 15.06.06

року Продавцем письмової вимоги на оплату Товару № НОМЕР_6. Факт надіслання

відповідачу вимоги на оплату підтверджено фіскальним чеком НОМЕР_7 та описом

вкладення зі штампом банку.

Наразі, зобов'язання Покупця перед

Продавцем оплатити Товар у розмірі 7'787 грн. на момент прийняття судового

рішення у справі - не виконане, на порушення норм статей 525 та 526 ЦК України,

які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається.

Таким чином, причиною виникнення

спору є протиправне порушення Покупцем умов правочинів купівлі-продажу, а також

норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила

виконання договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 49 ГПК

України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу покладаються судом на відповідача.

На підставі ст.ст.11, 525, 526,

530, 625, 655-697 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 78,

ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов приватного

підприємця ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Уском” про

стягнення заборгованості 7'787 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю „Уском” на користь приватного підприємця ОСОБА_1суму боргу

7'787 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу у розмірі 118 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у

розмірі 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути

оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку

протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом

одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                        

Мєзєнцев Є.І.                              

Надруковано

у 3 примірниках:

1

- позивачу;

2

- відповідачу;

3

- господарському суду Донецької області.