Рішення

від 22.07.2013 по справі 922/2375/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р.Справа № 922/2375/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Центр "Львівсільмашсервіс", м. Львів до Приватного підприємства "Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - не з'явився.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Центр "Львівсільмашсервіс" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача 66 500,00 грн. основного боргу, пеню в сумі 4045,98 грн., 32 600,00 грн. штрафних санкцій з розрахунку 10 % від суми порушеного зобов'язання, посилаючись на укладення між сторонами договору купівлі - продажу №12/06/12 від 12.06.2012 та поставку відповідачеві товару по видатковій накладній №РН- 0000030 від 03.07.2012 року на суму 81 500,00 грн.. Як вказує позивач, відповідний товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис скріплений печаткою підприємства відповідача, проте останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі, вказані обставини стали причиною нарахування позивачем до стягнення відповідно умов договору пені а також відсотків за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 10% від суми порушеного зобов*язання в місяць.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2013 року порушено провадження у справі №922/2375/13, розгляд справи призначено на 26.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2013 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 08.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено до 22.07.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 22.07.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача на повідомленні суду про дату та час наступного судового засіданні від 08.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2013 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою господарського суду про порушення провадження по справі не надав, через канцелярію господарського суду 22.07.2013 року надіслав факсом клопотання (вх.№26441,вх.№26731) про "відкладення та перенесення розгляду справи за ст. 69 ГПК України, в зв'язку з хворобою директора ПП "Україна".

Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату відмовляє в його задоволенні, оскільки, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Доводи директора ПП "Україна" Резнікової М.Д. про відкладення розгляду справи через неможливість з'явитися у судове засідання, викладені у клопотанні, судом відхиляються, оскільки ПП "Україна" - є юридичною особою та не було позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статі 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа своїх працівників.

Крім того, суд вважає за необхідне також зауважити, що відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідач не звертався до господарського суду із клопотанням щодо продовження строку розгляду справи на 15 днів на підставі ч.3 ст.69 ГПК України.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає за необхідне зауважити, що провадження у даній справі порушено 13.06.2013 року, тобто дана справа слухається судом досить тривалий час, в зв'язку з чим, сторони, зокрема, відповідач, мали достатньо часу для надання відповідних доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи, про те останній в судові засідання не з*являвся, жодних документів в підтвердження своєї позиції по суті спору не надав, тому господарський суд враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), відповідно до якої кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, не вбачає правових підстав щодо відкладання розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

12 червня 2012 року між ДП "Центр "Львівсільмашсервіс" (продавець) та ПП "Україна" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №12/06/12.

Згідно з умовами п.1.1. договору, продавець зобов'язується передавати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти в порядку та строки визначені договором і додатками до нього сільськогосподарську техніку.

Підпунктом 1.1.1. даного договору встановлено загальну суму даного договору у розмірі 81 500,00 грн. в т. ПДВ -13583,33 грн.

Розділом четвертим договору сторонами передбачено строк та спосіб передачі товару, зокрема п. 4.1.,.4.2. договору визначено, що передача товару здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту зарахування на розрахунків рахунок продавця 20 % вартості товару.

Продавець зобов'язується поставити товар до 10.07.2012 року.

Розділом п'ятим договору сторонами визначено порядок розрахунків, а саме відповідно п.п. 5.1, 5.2, 5.3 передбачено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом зарахування на розрахунковий рахунок продавця:

а) передплати в розмірі 20% вартості товару, згідно виставленого рахунку - фактури;

б) 80% протягом п'яти місяців. Остаточний розрахунок - 31 жовтня 2012 року.

Днем оплати є день зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Порядок та строки оплати можуть змінюватись за письмовим погодженням сторін.

Розділом дев'ятим сторонами визначено строк дії договору та його розірвання, відповідно до умов якого даний договір набуває юридичної сили з моменту підписання і діє до виконання зобов'язань, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач на підставі виставленого рахунку - фактури №СФ-0000045 від 12.06.2013 року на суму 81 500,00 грн., поставив відповідачеві товар, який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000030 від 03.07.2012 року, підписаною та скріпленою печаткою обох сторін, про те останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не здійснив, здійснивши лише на виконання п. 5.1 договору предоплату відповідно до платіжного доручення №5 від 27.06.2012 року частково на суму 15 000, 00 грн., тобто, від суми 16 300, 00 грн., що становить 20% суми договору.

Як вказує позивач, станом на 31 жовтня 2012 року, а саме, на дату, яку сторони в договорі визначили остаточною для проведення розрахунків, кошти від відповідача в сумі 1300,00 грн., що є залишком від 20% суми договору та 65 200,00 грн., що становлять 80 % суми договору не надійшли, загалом неоплаченим залишився товар в сумі 66 500,00грн., в зв*язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору №12/06/12 від 12.06.2012 - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин, оскільки відповідач в строк передбачений умовами договору (п. 5.1 остаточний розрахунок 31 жовтня 2012 року) станом на момент розгляду справи заборгованості за отриманий за договором купівлі - продажу №12/06/12 від 12.06.2012 року товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 66 500,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №12/06/12 від 12.06.2012 року між позивачем та відповідачем, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо продажу товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача, в зв*язку з порушенням покупцем строків сплати 80% вартості поставленого товару пеню в сумі 4045,98 грн. та процентів за користування чужим майном з розрахунку 10 % від суми порушеного зобов'язання в місяць, що становить 32 600,00 грн.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2. договору сторонами визначено, що за порушення покупцем строку оплати 80% вартості товару, останній сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 10 % від суми порушеного зобов'язання в місяць.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі встановили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 10 % від суми порушеного зобов'язання в місяць.

На підставі вищевказаного пункту договору, позивачем було нараховано до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32 600,00 грн. за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року. Розрахунок здійснювався наступним чином: 65 200,00 грн. *10% = 6520,00 грн. за місяць * на 5 (кількість місяців прострочення) = 32 600,00 грн.

Господарський перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 10 % від суми порушеного зобов'язання в місяць, нарахованих позивачем відповідно до умов договору за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року в сумі 32 600,00 грн., вважає вищевказані нарахування обґрунтованими та враховуючи, що судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов*язань щодо розрахунків за отриманий товар, в зв*язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Також, позивачем відповідно до п. 8.2 договору за порушення покупцем строку оплати 80% вартості товару нараховано пеню в сумі 4045,98 грн. за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України в постановах № 25/187 від 24.10.2011 р., № 5002-2/5109-2010 від 07.11.2011 р.

Враховуючи викладені обставини, господарським судом перевірено розрахунок нарахованої до стягнення пені за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року та встановлено, що даний розрахунок розраховано позивачем невірно арифметично, в зв'язку із чим, судом самостійно зроблений перерахунок пені за допомогою системи бази "Законодавство" з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за вищевказаний період, згідно з яким суд вважає, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 4014,79 грн., в іншій частині позовних вимог по пені на заявлену суму 31,19 грн. господарський суд відмовляє в задоволенні, як в безпідставно заявлених.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та відповідно до якої судовий збір по даній справі покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Україна" (310003, м. Харків, пр- к Семеровський, 8, код 24345075, р/р 26005000009402 в ПАТ "Індексбанк", МФО 300614) на користь Дочірнього підприємства "Центр "Львівсільмашсервіс" (79040, Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, буд. 296, код 22343841, р/р 26007060880503 в Західне ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Львів, МФО 325321) - 66 500,00 грн. основної заборгованості, пені в сумі 4014,79 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 32 600,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2062,43 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.