Рішення

від 22.07.2013 по справі 924/488/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2013 р.Справа № 924/488/13 Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Грамчук І.В., суддя Вибодовський О.Д., суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністью "ІГЛУ" м.Пустомити,Львівська область

до приватного підприємства Полуботкіна В.О. м. Кам'янець-Подільський

За участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - фізичну особу-підприємця Полуботкіна В.О. (м. Кам'янець-Подільський, вул. Огієнко 29/16).

про стягнення 429360 грн.04 коп. , з яких 400189,57 грн. основного боргу, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69грн. три проценти річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам

Представники сторін:

від позивача: Стабрін В.В. - за довіреністю №22 від 07.03.2013р.

Кузьма В.Р. - директор підприємства

від відповідача:не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 429360 грн.04 коп. , з яких 400189,57 грн. основного боргу за поставку холодильного обладнання згідно видаткових накладних та довіреностей, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69грн. три проценти річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам.

Посилається на ст.ст. 623,624,625 ЦК України та видаткові накладні.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обгрунтовуючи доказами поданими при поданні позову.

15.07.2013р. повноважний представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача 7062,66 грн. витрат на відрядження. В судовому засіданні 22.07.2013р. позивачем додано також проїзні документи на суму 571,18 грн.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надіслав факсограму, згідно якої просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та повідомив, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання відповідача, оскільки відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої істанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з'явився, письмові пояснення не подав.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Позивач за період з 04.06.2010р. по 27.10.2010р. за видатковими накладними №ІГ-0000050 від 04.06.2010р. на суму 100732грн. по довіреності №106 від 04.06.2010р., №ІГ-0000053 від 15.06.2010р. на суму 100226,42грн. по довіреності №109 від 15.06.2010р., №ІГ-0000058 від 17.06.2010р. на суму 2924 грн. по довіреності №110 від 17.06.2010р., №ІГ-0000065 від 30.06.2010р. на суму 2216,97 грн. по довіреності №114 від 30.06.2010р., №ІГ-0000069 від 06.07.2010р. на суму 3268грн. по довіреності №117 від 06.07.2010р., №ІГ-0000075 від 13.07.2010р. на суму 8500 грн. по довіреності №118 від 12.07.2010р., №ІГ-0000076 від 13.07.2010р. на суму 5252,08 грн. по довіреності №118 від 12.07.2010р., №ІГ-0000082 від 28.07.2010р. на суму 50346,87грн. по довіреності №121 від 19.07.2010р., №ІГ-0000083 від 28.07.2010р. на суму 14317,23грн. по довіреності №121 від 19.07.2010р., №ІГ-0000089 від 29.07.2010р. на суму 105700грн. по довіреності №121 від 19.07.2010р., №ІГ-0000090 від 09.08.2010р. на суму 3111 грн. по довіреності №126 від 09.08.2010р., №ІГ-0000091 від 13.08.2010р. на суму 27200грн. по довіреності №126 від 09.08.2010р., №ІГ-0000123 від 27.10.2010р. на суму 395грн. по довіреності №141 від 26.10.2010р. відпустив відповідачу поставку холодильного обладнання на загальну суму 424189,57 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 24000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку. Решту коштів в сумі 400189,57 грн. відповідач не сплатив.

Позивач направив відповідача лист-претензію №22 від 07.03.2012р. про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

28.05.2012р. директор ПП Полуботкін надіслав проект графіку погашення боргу по позивачу.

На даний графік погашення заборгованості позивач надіслав відповідачу лист №45 від 29.05.2012р. в якому зазначено, що у зв'язку з великим терміном прострочення, з жовтня 2010р. та інфляційними процесами останньому було запропоновано провести повний розрахунок до 31.12.2012р. та надано свій проект графіку погашення заборгованості.

Позивач надіслав лист №14 від 12.02.2013р. про сплату відповідачем заборгованості за холодильне обладнання на загальну суму 400189,57 грн. в десятиденний термін.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 429360 грн.04 коп. , з яких 400189,57 грн. основного боргу, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69грн. три проценти річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд враховує таке.

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем ) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси суб'єктів, зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу холодильне обладнання на загальну суму 424189,57 грн. (що підтверджено видатковими накладними та довіреностями, скріпленими підписами та печатками сторін), вартість яких відповідач оплатив лише частково, утворивши заборгованість в сумі 400189,57 грн. Доказів про сплату зазначених коштів суду не подано.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до даної норми, позивачем нараховано відповідачу 12005,69 грн. 3 % річних за період з 14.03.2012р. по 11.03.2013р. (з суми 400189,57грн.) та 1200,57 грн. індексу інфляції за період з листопада 2010р. по травень 2012р. згідно розрахунку поданого в матеріали справи.

Позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 1200,57 грн. індексу інфляції, а тому 1200,57 грн. індексу інфляції слід задоволити.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що правомірним є нарахування 11939,90 грн.

Тому в частині стягнення 65,79 грн. 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14282,23 грн. курсової різниці станом на 06.03.2013р., мотивуючи тим, що продано товару по накладній №50 від 04.06.2010р. на суму 100732 грн., курс НБУ щодо Євро станом на 04.06.2010р. - 9,722758 Євро. (100732*9,722758 Євро=10360,43Євро.); по накладній №53 від 15.06.2010р. на суму 100226,42грн., курс НБУ щодо Євро станом на 15.06.2010р. - 9,694961 Євро. (100226,42*9,694961 Євро=10337,99Євро.) Разом в гривнях:200958,42грн. Разом в Євро:20697,42 Євро. Курс Євро станом на 11.03.2013р.-10,398893грн. (10,398893 грн.*20698,42Євро=215240,65; 215240,65-200958,42 = 14282,23грн.)

Враховуючи те, що поставка здійснювалась в грошовій одиниці гривні, позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці в сумі 14282,23 грн. слід відмовити.

Крім того, позивач в зв'язку з непогашенням основного боргу за поставлене обладнання взяв кредит овердрафту в ПАТ "Фольксбанк" та просить суд стягнути з позивача збитки по кредитам в сумі 1681,98 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для нарахування збитків є порушення зобов'язання п.4 ст. 611, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (п.1,2 ст. 623 ЦК України).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди " зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи , підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла , за умови, що дії останньої були неправомірними , між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача ; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та настанням шкоди; г) вина заподіювача шкоди. Тобто для відшкодування збитків необхідно встановити та довести наявність всіх вищезазначених складових. Аналогічна правова позиція викладена в роз'ясненні Вищого господарського суд України №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди"( із змінами та доповненнями).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак в порушення вищенаведених положень, позивач не довів та не підтвердив належними доказами наявність всіх складових елементів правопорушення для відшкодування збитків .

Судом звертається увага, що позивачем не доведено розміру збитків заявлених у позові, однак, згідно чинного законодавства ( ст. 623 ЦК України) обов'язок доказування покладається саме на кредитора.

Отже, позивачем не доведено, не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності в діях відповідача складу правопорушення наявність якого могла б бути підставою для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1681,98 грн. збитків не підлягають задоволенню як такі, що не відповідають чинному законодавству та не обґрунтовані матеріалами справи.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому, судом враховуються роз'яснення, що містяться в п.6.3. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.13р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як вбачається із наданих позивачем матеріалів, йому надавались юридичні послуги, що підтверджується договором про надання юридичних послуг №02.03/2013 від 04.04.13р., укладеним із фізичною особою-підприємцем Стабриним Володимиром Володимировичем.

Крім того, судом враховуються положення п.6.2. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.13р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкту судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті) і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Оскільки судом була визнана обов'язкова явка сторін в судових засіданнях 16.04.2013р. та 15.07.2013р., тому в частині стягнення 740,04 грн. витрат на проїзд, добові відповідальної особи ТОВ "Іглу" та витрати на проїзд, добові представника ТОВ "Іглу" слід задоволити (що підтверджено проїзними документами в матеріалах справи).

В частині стягнення 6893,80грн. витрат на відрядження та надання юридичних послуг слід відмовити за обставин викладених вище.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністью "ІГЛУ" м.Пустомити,Львівська область до приватного підприємства Полуботкін В.О. м.Кам'янець-Подільський за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи-підприємця Полуботкіна В.О. про стягнення 429360 грн. 04 коп., з яких 400189,57 грн. основного боргу, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69грн. три проценти річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства Полуботкін В.О. (м. Кам'янець-Подільський, вул.Огієнко,29/16, код 33468754) 400189,57 грн. (чотириста тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 57 коп.) основного боргу, 11939,90 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 90 коп.) три проценти річних, 1200,57 грн. (одна тисяча двісті гривень 57 грн.) індексу інфляції,740,04 грн. (сімсот сорок гривень 04 коп.) судових витрат на відрядження , 8266,60 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят шість гривень 60коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 65,79 грн. три проценти річних, 14282,23 грн. курсової різниці, 1681,98 грн. збитків по кредитам відмовити.

В частині стягнення 6893,80 грн. витрат на проїзд, добові відповідальної особи ТОВ "Іглу" та витрати на проїзд, добові представника ТОВ "Іглу" та надання юридичних послуг відмовити.

Повне рішення складено 24.07.2013р.

Головуючий суддя І.В. Грамчук

Суддя О.Д. Вибодовський

Суддя В.В. Магера

Віддрук.3 прим. :1 - до справи,2 - позивачу (81100,Львівська область, м. Путомити, вул. Привокзальна,8 ),3 - відповідачу (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський вул.Огієнко,29/16)., третій особі (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський вул.Огієнко,29/16).