Постанова

від 25.12.2013 по справі 924/488/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 924/488/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Алєєвої І.В., Барицької Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іглу" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. у справі№ 924/488/13 господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Іглу" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Полуботкін" Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про стягнення 429 360, 04 грн.

За участю представників: позивача:Стабрина В.В.; відповідача:Никифоренка В.І.; третьої особи:Никифоренка В.І.;

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іглу" (далі за текстом: позивач) звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Приватного підприємства ОСОБА_4 (далі за текстом: відповідач) про стягнення з останнього грошової суми у розмірі 429 360, 04 грн., з яких 400 189,57 грн. основного боргу за поставку холодильного обладнання згідно видаткових накладних та довіреностей, 14 282,23 грн. курсової різниці, 1 200, 57 грн. індексу інфляції, 12 005, 69 грн. три проценти річних, 1 681,98 грн. збитків по кредитам, 7 062, 66 грн. та 571, 18 грн. витрат на відрядження.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з своєчасного проведення розрахунків за поставлене холодильне обладнання.

За результатами розгляду позову, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 р. (судді Грамчук І.В., Вибодовський О.Д., Магера В.В.) позов задоволено частково.Стягнуто з Приватного підприємства ОСОБА_4 400 189, 57 грн. основного боргу, 11 939, 90 грн. три проценти річних, 1200, 57 грн. індексу інфляції. В частині стягнення 65, 79 грн. трьох процентів річних, 14282, 23 грн. курсової різниці, 1681, 98 грн. збитків по кредитам відмовлено. В частині стягнення 6893, 80 грн. витрат на проїзд, добові відповідальної особи ТОВ "Іглу" та витрати на проїзд, добові представника ТОВ "Іглу" та надання юридичних послуг відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. (судді Коломис В.В., Мамченко Ю.А., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 р. в частині задоволення позовних вимог скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. В позові відмовлено. В решті - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іглу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 р.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за період з 04.06.2010 р. по 27.10.2010 р. за видатковими накладними № ІГ-0000050 від 04.06.2010 р. на суму 100 732 грн. по довіреності № 106 від 04.06.2010 р., № ІГ-0000053 від 15.06.2010 р. на суму 100 226, 42грн. по довіреності № 109 від 15.06.2010 р., № ІГ-0000058 від 17.06.2010 р. на суму 2 924 грн. по довіреності № 110 від 17.06.2010 р., № ІГ-0000065 від 30.06.2010 р. на суму 2216, 97 грн. по довіреності № 114 від 30.06.2010 р., № ІГ-0000069 від 06.07.2010 р. на суму 3268 грн. по довіреності № 117 від 06.07.2010 р., № ІГ-0000075 від 13.07.2010 р. на суму 8500 грн. по довіреності № 118 від 12.07.2010 р., № ІГ-0000076 від 13.07.2010 р. на суму 5252, 08 грн. по довіреності № 118 від 12.07.2010 р., № ІГ-0000082 від 28.07.2010 р. на суму 50346, 87 грн. по довіреності № 121 від 19.07.2010 р., № ІГ-0000083 від 28.07.2010 р. на суму 14317, 23 грн. по довіреності № 121 від 19.07.2010 р., № ІГ-0000089 від 29.07.2010 р. на суму 105 700 грн. по довіреності № 121 від 19.07.2010 р., № ІГ-0000090 від 09.08.2010 р. на суму 3111 грн. по довіреності № 126 від 09.08.2010 р., № ІГ-0000091 від 13.08.2010 р. на суму 27 200 грн. по довіреності № 126 від 09.08.2010 р., № ІГ-0000123 від 27.10.2010 р. на суму 395 грн. по довіреності № 141 від 26.10.2010 р. позивач відпустив відповідачу холодильне обладнання на загальну суму 424 189, 57 грн.

Відповідно до Статуту ПП ОСОБА_4 засновник одночасно є директором підприємства. Тому довіреності, які є у матеріалах справи, підписані засновником - директором в межах своїх повноважень.

Приватне підприємство ОСОБА_4 частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 24 000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку. Решту коштів у сумі 400 189, 57 грн. відповідач не сплатив.

У зв'язку з цим ТОВ "Іглу" направило відповідачу лист-претензію № 22 від 07.03.2012 р. про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

28.05.2012 р. директором ПП ОСОБА_4 надіслано проект графіку погашення боргу по позивачу, у відповідь на який листом № 45 від 29.05.2012 р. позивачем з посиланням на великий термін прострочення з жовтня 2010 р. та інфляційними процесами, було запропоновано відповідачу провести повний розрахунок до 31.12.2012 р. та надано свій проект графіку погашення заборгованості.

Також, ТОВ "Іглу" надіслано відповідачу лист № 14 від 12.02.2013 р. про сплату в десятиденний термін заборгованості за холодильне обладнання на загальну суму 400 189, 57 грн.

Несплата ПП ОСОБА_4 заборгованості і стала підставою для звернення ТОВ "Іглу" до суду з відповідним позовом про стягнення 429 360,.04 грн., з яких 400 189, 57 грн. основного боргу, 14 282, 23 грн. курсової різниці, 1 200, 57 грн. індексу інфляції, 12 005, 69 грн. трьох процентів річних, 1 681,98 грн. збитків по кредитам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що заявлені ТОВ "Іглу" вимоги не підтверджені належним чином у відповідності до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, суд касаційної інстанції не може погодитись з наведеними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом положень ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

За ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними та прийняття такого товару відповідачем свідчать про виникнення між сторонами правовідносин з поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Встановлено, що ТОВ "Іглу" поставлено ПП ОСОБА_4 холодильне обладнання на загальну суму 424 189, 57 грн., що підтверджено видатковими накладними та довіреностями, скріпленими підписами та печатками сторін.

Вартість поставленого товару відповідач оплатив лише частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у сумі 400 189, 57 грн., доказів сплати якої судам не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси суб'єктів, зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, є невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З огляду на викладене, а також те, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав задоволення позову в частині стягнення 400 189, 57 грн. основного боргу.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що нарахування відповідачу 1200, 57 грн. індексу інфляції здійснено у відповідності до вимог закону, однак, перевіривши розрахунок суми 3 % річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги в частині стягнення 11 939, 90 грн. та правомірно відмовив у позові в частині стягнення 65, 79 грн. річних.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 400 189, 57 грн. основного боргу, 11 939, 90 грн. трьох процентів річних та 1200, 57 грн. індексу інфляції та наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду визнати законною та обгрунтованою не можна, а висновки суду, прийняті за неповного з'ясування та надання належної правової оцінки усім істотним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, прийняте за наслідками повного встановлення усіх обставин справи, надання їм належної правової оцінки у їх сукупності та вірного застосування норм процесуального та матеріального права, що регулюють спірні правовідносини - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іглу" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. скасувати, рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 р. залишити без змін

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: І.В. Алєєва

Т.Л. Барицька