Постанова

від 01.10.2013 по справі 924/488/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 924/488/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "ОСОБА_4" на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.13 р.

у справі № 924/488/13 (суддя Грамчук І.В. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністью "ІГЛУ"

відповідач Приватне підприємство "ОСОБА_4"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 429360,04 грн., з яких 400189,57 грн. основного боргу, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69 грн. відсотків річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам

за участю представників сторін:

позивача - Стабрин В.В. (довіреність №22 від 07.03.2013р.);

відповідача - ОСОБА_6 (довіреність б/н від 15.04.2013р.);

третьої особи - ОСОБА_6 (довіреність №1-468 від 22.05.2013р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. внесено зміни до складу колегії суддів. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №924/188/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 року у справі №924/488/13 позов товариства з обмеженою відповідальністью "ІГЛУ" до приватного підприємства "ОСОБА_4" за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 429360 грн. 04 коп., з яких 400189,57 грн. основного боргу, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69 грн. три проценти річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам задоволено частково. Присуджено до стягнення з приватного підприємства "ОСОБА_4" 400189,57 грн. основного боргу, 11939,90 грн. відсотків річних, 1200,57 грн. індексу інфляції, 740,04 грн. судових витрат на відрядження, 8266,60 грн. судового збору. В частині стягнення 65,79 грн. відсотків річних, 14282,23 грн. курсової різниці, 1681,98 грн. збитків по кредитам, 6893,80 грн. витрат на проїзд, добові відповідальної особи ТОВ "Іглу" та витрати на проїзд, добові представника ТОВ "Іглу" та надання юридичних послуг - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ТОВ "ІГЛУ" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, 02.09.2013 року позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з заявою про забезпечення позову.

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву прийшла до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції (абз.4 п.8 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача та третьої особи повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник позивача - доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, місцевий господарський суд, посилаючись на те, що позивач згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних поставив відповідачу холодильне обладнання на загальну суму 424189,57 грн. (т.1, а.с.21-43), за яке останній розрахувався частково, а саме на суму 24000 грн. (згідно виписок банку ПАТ "Фольксбанк" по особовому рахунку позивача (т.1, а.с.69-72)), в зв'язку з чим останнім створена заборгованість в розмірі 400189,57 грн., прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, присудивши до стягнення з відповідача 400189,57 грн. основного боргу, 11939,90 грн. відсотків річних, 1200,57 грн. індексу інфляції, 740,04 грн. судових витрат на відрядження.

Натомість, з такими доводами і власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ІГЛУ" звертаючись до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "ОСОБА_4" про стягнення 429360,04 грн. заборгованості (з яких 400189,57 грн. основного боргу, 14282,23 грн. курсової різниці, 1200,57 грн. індексу інфляції, 12005,69 грн. відсотків річних, 1681,98 грн. збитків по кредитам) посилалось на те, що відповідно до усної домовленості за період з 04.06.2010р. по 27.10.2010р. поставив відповідачу холодильне обладнання на загальну суму 424189,57 грн.

При цьому, поставку вказаного товару позивач підтверджує видатковими накладними №ІГ-0000050 від 04.06.2010р., №ІГ-0000053 від 15.06.2010р., №ІГ-0000058 від 17.06.2010р., №ІГ-0000065 від 30.06.2010р., №ІГ-0000069 від 06.07.2010р., №ІГ-0000075 від 13.07.2010р., №ІГ-0000076 від 13.07.2010р., №ІГ-0000082 від 28.07.2010р., №ІГ-0000083 від 28.07.2010р., №ІГ-0000089 від 29.07.2010р., №ІГ-0000090 від 09.08.2010р., №ІГ-0000091 від 13.08.2010р., №ІГ-0000123 від 27.10.2010р. (т.1, а.с.21-43).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткова накладна є двостороннім документом, який підписується обома сторонами, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору або усної домовленості.

Так, згідно видаткових накладних (т.1, а.с.21-43), які були надані позивачем при подачі позову, постачальником перерахованого товару зазначено ТОВ "ІГЛУ", а одержувачем - приватний підприємець ОСОБА_4

Крім того, на видаткових накладних відсутня печатка ПП "ОСОБА_4" та не вказано ідентифікаційний код одержувача.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та відповідно, не надав належної правової оцінки вихідним даним у видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи і на які, в свою чергу, посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, попереднє погодження поставки товару (специфікації холодильного обладнання) відбувалось у позивача з третьою особою - ФОП ОСОБА_4 (т.1, а.с.18-20). При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, наведена специфікація відповідачем не погоджувалась.

Слід зазначити, що ОСОБА_4 не є керівником підприємства, та відповідно до положень Статуту ПП "ОСОБА_4" (т.2, а.с.67-75) є засновником та не має повноважень керувати підприємством в якості виконавчого органу (директора), якщо не буде призначений на цю посаду, або за відсутності директора підприємства.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що одержувачем товару є відповідач - ПП "ОСОБА_4", оскільки видаткові накладні, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України того, що поставка товару відбулася саме відповідачу у даній справі.

Також не є належними доказами поставки товару саме відповідачу наявні в матеріалах справи графіки розстрочки погашення заборгованості за отриманий товар (т.1, а.с.48-56), оскільки останні не узгоджені, не затверджені та не підписані відповідачем.

Крім того, поставка холодильного обладнання не відображена відповідачем і в податкових деклараціях та податкових накладних (т.1, а.с.125-170). Зазначене підтверджується також листом Кам'янець-Подільської ОДПІ про відсутність відшкодування ПДВ ПП "ОСОБА_4" по вказаним операціям за період з 04.06.2010р. по 04.07.2013р. (т.2, а.с.18).

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак з урахуванням всіх матеріалів справи, на думку колегії суддів, позивач не обґрунтував та належним чином не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що факт отримання товару відповідачем за вищезазначеними видатковими накладними в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не доведений, в зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 429360,04 грн. є не обґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником доведено невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відтак, апеляційну скаргу відповідача - ПП "ОСОБА_4" слід задоволити; рішення господарського суду Хмельницької області в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_4" - задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити.

В решті - рішення залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.