Рішення

від 19.07.2013 по справі 901/1522/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2013 Справа № 901/1522/13 За позовом Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Державного підприємства МО України «Феодосійський судно механічний завод»

до Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт»

про стягнення 1 537 283,79 грн.

Суддя А.Ю. Пукас

Представники:

Прокурор Реднікін М.В., прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 012228.

Від позивача Міністерства Оборони України не з'явився.

Від позивача Державного підприємства МО України «Феодосійський судно механічний завод» Мустафаєв Е.І., юрисконсульт, довіреність від 10.05.2013.

Від відповідача Павлов В.О., начальник юридичної служби, довіреність № 4607/18/01-49 від 17.12.2012.

СУТЬ СПОРУ: Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Державного підприємства МО України «Феодосійський судно механічний завод» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт» про стягнення

1 537 283,79 грн. в тому числі 1 293 480,45 грн. заборгованості та 243 803,34 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2013 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Пєтуховою Н.С. та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 10.06.2013 розгляд справи відкладений на 20.06.2013.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2013 № 314 справа № 901/1522/13 у зв'язку із знаходженням судді Пєтухової Н.С. на лікарняному передана до провадження судді Пукаса А.Ю.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2013 справа прийнята до свого провадження суддею Пукасом А.Ю.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов Договору № 14/10 від 30.12.2009, не сплачує платежі за надані позивачем послуги зі стоянки суден портфлоту, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість зі сплати таких платежів за період з 2010 року по 2012 рік.

Обґрунтовані позовні вимоги посиланням на статті 386, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що умови Договору ним виконані в повному обсязі, грошові кошти в розмірі 34 860,00 грн. перераховані на рахунок позивача 30.12.2009. Також, відповідач пояснив, що фактично власником причалів, на яких стояли судна в період з 05.02.2010 по 31.03.2011 було Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа-Інвест», тобто позивач безпідставно просить стягнути плату за користування причалами та вартість послуг зі стоянки суден на його користь. Крім того, відповідач пояснив, що позивачем, всупереч умов договору № 14/10 від 30.12.2009, не виставлялись акти виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг.

В судовому засіданні 19.07.2013 прокурор підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача надав суду уточнений розрахунок заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, розмір якої склав 1 293 480,45 грн.

Крім того, в процесі розгляду справи представник позивача та прокурор надали заяву про зменшення позовних вимог та просили стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням інфляційних втрат без врахування пені в розмірі 243 803,34 грн.

Представник відповідача в судовому засідання 19.07.2013 будь-яких заперечень та доповнень на відзив не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 232 від 14.03.1997 зареєстровано Державне підприємство «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (а.с. 160).

Відповідно до пункту 1.1 статуту Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України, підприємство є державним, заснованим на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю та створеним міністерством оборони України та підпорядковим йому (а.с. 25-36).

Згідно з пунктом 4.2 статуту майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

З матеріалів справи вбачається, що за державою Україна в особі Міністерства оборони України (майно передане у господарське відання Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод») зареєстровано право власності на частку 33/50 комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Феодосія, вул. Горького, 19, до якого увійшли причал № 12 та причал № 13.

18.05.2009 між Державним підприємством «Феодосійський морський торговий порт» (замовник) та Державним підприємством «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (виконавець) укладений Договір № 20/09 про надання послуг зі стоянки суден портфлоту (а.с. 16-18)

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, виконавець надає замовнику послуги зі стоянки суден портфлоту у причалів № 12 та № 13, що належать виконавцю на праві повного господарського відання, суден замовника у кількості та у відповідності зі схемою розміщення відповідно до додатків № 1, 2 до цього договору, які є його невід'ємними частинами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності до умов договору.

Пунктом 3.1 договору № 20/09 від 18.05.2009 визначено, що вартість наданих виконавцем послуг становить 34 860,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Сума договору не може перевішувати 418 320,00 грн. (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 договору встановлений обов'язок замовника проводити розрахунки з виконавцем щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку, протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку замовником.

Договір набирає чинності з моменту підписання цього договору та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому випадку не пізніше 01.01.2010.

Додатком № 1 до договору визначений перелік суден портового флоту замовника (а.с. 19).

30.12.2009 між 18.05.2009 між Державним підприємством «Феодосійський морський торговий порт» (замовник) та Державним підприємством «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (виконавець) укладений Договір № 20/09 про надання послуг зі стоянки суден портфлоту (а.с. 13-15), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги зі стоянки суден портфлоту у причалів № 12 та 13, які належать виконавцю на праві повного господарського відання у кількості та відповідно до схеми розміщення згідно додатків № 1 та 2, які є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити надані послуги відповідно до умов даного договору.

Розділом 2.1 Договору передбачені обов'язки виконавця, зокрема, в період строку дії договору надавати послуги з розміщення суден портового флоту замовника, зазначені в додатках № 1-2 та у відповідності до схеми розміщення суден портового флоту у причалів

№ 12-13; здійснювати цілодобову охорону об'єкта у відповідності з планом загальної території виконавця протягом всього строку дії договору; щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за кварталом, проводити звірку взаєморозрахунків з замовником; щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного розрахунковим надавати замовнику акт виконаних робіт (послуг).

Пунктом 2.2.1 Договору встановлений обов'язок замовника проводити оплату послуг, наданих виконавцем в порядку та строки, встановлені договором.

Вартість послуг та порядок розрахунків встановлені розділом 3 Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість наданих виконавцем послуг становить

34 860,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Сума договору не може перевішувати 62 470,0 грн. (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що замовник проводить розрахунки з виконавцем щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку замовником.

Здача-приймання послуг проводиться щомісячно після надання виконавцем передбачених договором послуг та оформлюється Актом виконаних робіт. Акт виконаних робіт надається виконавцем уповноваженому представнику замовника щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним, після надання передбачених договором послуг. Уповноважена особа замовника протягом 2 робочих днів перевіряє акт, підписує його та передає виконавцю (розділ 4 Договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2010 та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому випадку не пізніше 01.01.2011.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, згідно з платіжним дорученням № 328 від 28.01.2010 відповідач оплатив 34 860,00 грн. вартості послуг зі стоянки плавзасобів за січень 2010 року (а.с. 59).

Листом від 06.12.2010 вих. № 912 позивач звернувся до відповідача та повідомив про відсутність оплати за надання послуг зі стоянки суден портфлоту за Договором № 14/10 від 30.12.2009, починаючи з лютого 2010 року (а.с. 183).

Одночасно, позивачем направлений на адресу відповідача рахунок № 90 від 30.11.2010 на оплату 348 600,00 грн. вартості послуг за стоянку плавзасобів у лютому-листопаді 2010 року (а.с. 184).

21.01.2011 позивач надіслав на адресу відповідача акти виконаних робіт за 2010 рік на виконання умов Договору № 14/10 від 31.12.2009 (а.с. 181).

24.06.2011 позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому вимагав звільнити причали Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України № 12-13 від суден з 26.06.2011 (а.с. 179).

04.07.2011 позивач листом вих. № 685 повторно вимагав від відповідача звільнити причали від суден (а.с. 176).

За твердженням прокурора, в ході проведеної перевірки встановлено, що станом на 2013 рік відповідач продовжує користуватись причалами № 12-13, при цьому оплата за надані позивачем послуги за Договором № 14/10 від 30.12.2009 відповідачем не здійснена, що і стало підставою для звернення Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» із даним позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Предметом даного позову є вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок несплати наданих позивачем послуг.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, який за своєю правовою природою є змішаним договором оренди та надання послуг.

Як вже зазначалось, між сторонами у справі укладено договори з надання послуг зі стоянки суден портфлоту № 20/09 від 18.05.2009 та № 14/10 від 30.12.2009.

При цьому суд звертає увагу, що Договір № 20/09 від 18.05.2009, на підставі пункту 9.2 Договору № 14/10 від 30.12.2009 вважається таким, що втратив юридичну силу з 01.01.2010.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 14/10 від 30.12.2009 позивачем надавались відповідачу послуги з розміщення суден портового флоту відповідача відповідно до схеми розміщення судом портового флоту у причалів № № 12,13, які на праві повного господарського відання належать позивачу.

Пунктом 3.1 Договору визначена вартість наданих позивачем послуг, яка становить 34 860,00 грн. на місяць.

Звертаючись із даним позовом прокурор в інтересах держави в особі позивача просив стягнути заборгованість яка виникла за період з березня 2010 року по вересень 2012 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що строк дії Договору № 14/10 від 30.12.2009 припинив свою дію 01.01.2011 в силу пункту 8.1 Договору, тому обов'язок по сплаті наданих позивачем послуг у нього відсутній.

Дійсно, пунктом 8.1 Договору № 14/10 від 30.12.2009 встановлено, що договір набирає чинності з 01.01.2010 та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому разі не пізніше 01.01.2011.

Однак, згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме - надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем, що підтверджується наступним.

По-перше слід зазначити, що з листування, яке відбулось між сторонами (докладніше описано вище) вбачається, що відповідач користувався причалами № № 12,13, які належать на праві повного господарського відання позивачу.

З наданих відповідачем для долучення до матеріалів справи доказів, вбачається, що відповідач не заперечує факту користування причалами позивача, не заперечує факту отримання від позивача послуг, а лише вказує на безпідставність його вимог, з огляду на припинення дії Договору № 14/10 від 30.12.2009.

Так, відповідач зазначає, що 05.02.2010 причали № 12-13, на підставі Договору купівлі-продажу (біржового контракту) № 001/002 від 10.01.2010 передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіа-Інвест» відповідно до Акту прийому-передачі майна.

Проте, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2010 по справі № 2-6/872-2010 договір, укладений 19.01.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа-Інвест» № 001/002 (біржовий контракт) визнано недійсним; сторони по договору купівлі-продажу № 001/002 (біржовий контракт) від 19.01.2010 повернуті у первісний стан.

За твердженням відповідача фактично власником причалів № 12-13 за період з 05.02.2010 по 31.03.2011 було Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа-Інвест», тому підстав сплачувати позивачу плату за користування причалами у відповідача не виникло.

Такі твердження відповідача, на думку суду, підтверджують користування відповідачем причалами в період з 05.02.2010 по 31.03.2011.

По-друге, факт користування причалами відповідачем підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 по справі № 5002-22/3233-2011, яким встановлений факт знаходження плавзасобів Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт» у причалів № 12-13, які належать Державному підприємству «Феодосійський судномеханічний завод».

Зазначене рішення суду набрало законної сили, а в силу приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, представником відповідача в процесі розгляду справи підтверджено, що Державне підприємство «Феодосійський морський торгівельний порт» користується причалами № 12-13, які належать позивачу та підтверджений факт отримання від останнього послуг з розміщення суден.

Одночасно, суд звертає увагу, що факт користування відповідачем причалами починаючи з 1992 року, підтверджується самим відповідачем в листі, який направлений ним на адресу Віце-прем'єр-міністру України - Міністру інфраструктури України (а.с. 57).

Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами по наданню послуг по розміщенню суден, їх охороні та наданні причалів для стоянки суден є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом під час розгляду даної справи, встановлено факт розміщення відповідачем суден на причалах, які належать на праві повного господарського відання позивачу, доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку оплачувати послуги надані позивачем та прийняти відповідачем, суд вважає безпідставними.

Відсутність між сторонами врегульованих відносин, не може служити підставою для звільнення від оплати наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг.

Крім того, суд також приймає до уваги, що відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів повернення майна, яким він користується, позивачу.

Звертаючись із даним позовом до суду прокурор просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 293 480,45 грн., яка складається з заборгованості з оренди та інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги, суд виходить з наступного.

Пунктом 3.1 Договору № 14/10 від 30.12.2009 встановлена вартість наданих позивачем відповідачу послуг, яка становить 34 860,00 грн. на місяць.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за період з березня 2010 року по вересень 2012 року, тобто за 31 місяць (а.с. 20).

Таким чином, за зазначений позивачем період стягненню з відповідача підлягає

1 080 660,00 грн. заборгованості за надані позивачем та отримані відповідачем послуги (34 860,00 грн. х 31).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати вартості наданих позивачем послуг, відповідачем не надано, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 080 660,00 грн. є обґрунтованими, такими що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати розраховувалися ним за період з березня 2010 року вересень 2012 та їх загальних розмір становить 212 820,45 грн. (1 293 480,45 грн. як зазначено позивачем в розрахунку (а.с. 20) - 1 080 660,00 грн. розмір заборгованості за надані послуги).

В судовому засіданні, представник позивача пояснив, що інфляційні втрати нараховувались ним виходячи з положень Постанови Кабінету Міністрів від 4 жовтня 1995 № 786, якою затверджена Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

Відповідно до пункту 4 зазначеної Методики, орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

З урахуванням зазначеного, позивачем проведено нарахування інфляційних втрат.

Проте, суд не може погодитись з таким розрахунком позивача, оскільки, положення даної Методики застосовуються до договорів оренди державного та комунального майна, предметом же спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором, який за своєю правовою природою є змішаним договором з надання послуг та оренди, тому застосування до грошових зобов'язань, які з нього випливають зазначеної Методики, суд вважає безпідставним.

Одночасно, судом приймається до уваги той факт, що правовідносини між сторонами продовжували існувати і після припинення дії вищезазначеного Договору.

Як вже зазначалось, позивачем визначений період нарахування інфляційних втрат за період з березня 2010 року по вересень 2012 року, виходячи із розміру плати встановленої Договором, тобто 34 680,00 грн.

Судом самостійно проведений розрахунок за визначений позивачем період, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, та розмір інфляційних втрат становить 32 036,34 грн. та саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

В судовому засіданні 19.07.2013 оголошені вступна та резолютивні чистині рішення. Повне рішення складено 24.07.2012.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт» (вул. Горького, 14, м. Феодосія, АР Крим, Україна, 98108, ЄДРПОУ 01125577) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» (вул. Горького, 19, м. Феодосія, АР Крим, Україна, 98108, ЄДРПОУ 08385169) 1 112 696, 34 заборгованості з урахуванням інфляційних втрат.

2. В частині позовних вимог про стягнення 180 784,11 грн. інфляційних втрат відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт» (вул. Горького, 14, м. Феодосія, АР Крим, Україна, 98108, ЄДРПОУ 01125577) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, код класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 59 201,32 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас