Постанова

від 21.11.2013 по справі 901/1522/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 901/1522/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.13 у справі№ 901/1522/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомФеодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Державного підприємства "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України до Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" простягнення 1 537 283,79 грн.

Згідно з розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/2581 від 14 листопада 2013 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 14.11.13 у справі було оголошено перерву до 21.11.13.

за участю представників сторін від:

прокурора : Шекшеєва В.С. (посв. № 015375).

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України звернувся з позовом до Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт", в якому, з урахування зменшення вимог просив стягнути 1 080 660 грн. заборгованості та 212 820,45 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного договору № 14/10 від 30.12.09 в частині оплати наданих послуг зі стоянки суден портфлоту за період з 2010 до 2012 року. При цьому прокурор посилався на приписи статей 317, 326, 386, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.13, ухваленим суддею Пукас А.Ю., позов задоволено частково в частині стягнення 1 080 660 грн. заборгованості та 32 036,34 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 180 784,11 грн. інфляційних втрат судом відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи наявності спірної заборгованості за договором № 14/10 від 30.12.09. Водночас вмотивовуючи стягнення заборгованості, яка виникла у період після припинення дії вказаного договору, місцевий суд дійшов висновку про укладення сторонами договору у спрощений спосіб та доведеності матеріалами справи факту користування відповідачем послугою зі стоянки суден портфлоту у причалів № 12 та № 13. Частково задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат вмотивовано судом помилковим розрахунком їх позивачем. При цьому суд керувався приписами статей 202, 205, 509, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України.

Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Балюкової К.Г. - головуючого, Видашенко Т.С., Волкова К.В., постановою від 10.09.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне підприємство "Феодосійський судномеханічний завод" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що позивачем не виставлялись акти виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати за договором. Водночас скаржник вказує на безпідставний висновок судів щодо укладення між сторонами договору у спрощений спосіб. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 202, 205, 207, 208, 509, 632 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимоги Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України до Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" про стягнення 1 080 660 грн. заборгованості та 212 820,45 грн. інфляційних втрат. Підставою позову прокурором визначено невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати наданих послуг зі стоянки суден портфлоту згідно з договором від 30.12.09 № 14/10 за період з березня 2010 року до вересня 2012 року. Дослідивши умови вказаного договору, судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з розділом 2.1. договору ДП "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України (виконавець) зобов'язаний, зокрема, в період строку дії договору надавати ДП "Феодосійський морський торговельний порт" (замовнику) послуги з розміщення суден портового флоту замовника, зазначені в додатках № 1-2 та у відповідності до схеми розміщення суден портового флоту у причалів № 12-13; здійснювати цілодобову охорону об'єкта у відповідності з планом загальної території виконавця протягом всього строку дії договору. Пунктом 2.2.1. договору встановлений обов'язок замовника проводити оплату послуг, наданих виконавцем в порядку та строки, встановлені договором. Відповідно до пункту 3.1. договору вартість наданих виконавцем послуг становить 34 860 грн. на місяць з урахуванням ПДВ. Договір набирає чинності з 01.01.10 та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому випадку не пізніше 01.01.11 (пункт 8.1. договору). Як установлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору позивачем-2 були надані відповідачу послуги з розміщення суден портового флоту відповідача. Установлено судами і те, що позивачем-2 направлялись відповідачу акти виконаних робіт за 2010 рік та рахунки на сплату наданих за договором послуг. Між тим, як установлено судами, відповідачем розрахунки за договором не проведені, вартість наданих за договором послуг не сплачена. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Виходячи з того, що судами установлений факт надання позивачем-2 послуг відповідачу за договором 30.12.09 № 14/10, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення вимог в частині основного боргу за період з березня до грудня 2010 року (10 місяців) у розмірі 348 600 грн. визнається правомірним. Задовольняючи вимоги щодо заборгованості, заявленої до стягнення за період після закінчення строку дії договору, а саме з січня 2011 року до вересня 2012 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про укладення сторонами договору у спрощений спосіб. Втім, такий висновок судів визнається передчасним. Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Дана норма кореспондує з приписами статті 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Статтею 208 названого Кодексу унормовано, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому статтею 203 вказаного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Між тим, судами попередніх інстанцій вказані норми буди залишені поза увагою, як і не надано належної оцінки листуванню сторін з таких правовідносин. При цьому судами не з'ясовувались питання наявності волевиявлення позивача-2 щодо надання відповідачу у період з січня 2011 року послуг, які були передбачені договором № 14/10, погодження сторонами строку надання та вартості таких послуг. Водночас застосувавши до спірного періоду визначену договором № 14/10 місячну вартість послуг у сумі 34 860 грн., суди залишили поза увагою те, що у вказану договірну вартість входили також послуги з цілодобової охорони об'єкта. Разом з тим судами не з'ясовувались питання щодо надання відповідачу таких послуг у період після закінчення строку дії договору № 14/10 від 30.12.09. З огляду на що, висновок судів про наявність підстав для стягнення 732 060 грн. боргу за період з січня 2011 року до вересня 2012 року визнається передчасним. В частині заявлених до стягнення інфляційних втрат постанова та рішення також підлягають скасуванню, оскільки з оскаржуваних судових актів не вбачається розрахунку таких вимог за період дії договору № 14/10, а саме з березня до грудня 2010 року та розрахованих після припинення його дії, а саме з січня 2011 до вересня 2012 року. При цьому як вбачається з оскаржуваного рішення, розрахунок інфляційних втрат здійснений судом виходячи з розміру місячної плати в сумі 34 680 грн., яка є меншою ніж передбачена договором № 14/10. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.13 у справі № 901/1522/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим і рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.13 в частині стягнення 732 060 грн. боргу, 32 036,34 грн. інфляційних втрат та відмови у стягненні 180 784,11 грн. інфляційних втрат - скасувати.

Матеріали справи у цій частині скерувати для нового розгляду до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець