Постанова

від 10.09.2013 по справі 901/1522/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Справа № 901/1522/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

прокурора - Рибкін О.Ю., посвідчення № 016948 від 21.05.2013, прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України;

позивача - не з'явився, Міністерство оборони України;

- Мустафаєв Е.І., представник, довіреність № 10-01/09-2013 від 10.09.2013, Державне підприємство "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України;

відповідача - Павлов В.О., представник, довіреність № 4607/18/01-49 від 17.12.2012,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 19 липня 2013 року у справі № 901/1522/13

за позовом Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Руська, 10, м. Феодосія, 98100) в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України (пр-кт Повітрянофлотський, 6, м. Київ, 03168)

державного підприємства "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України (вул. Горького, 19, м. Феодосія, 98108; вул. Трубаченко, 23а, оф. 215, м. Сімферополь, 95048)

до державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, 14, м. Феодосія, 98108)

про стягнення 1537283,79 грн.

ВСТАНОВИВ :

Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства „Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до державного підприємства „Феодосійський морський торговельний порт" про стягнення 1537283,79 грн., в тому числі 1293480,45 грн. заборгованості та 243803,34 грн. пені.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 386, 901, 903 Цивільного кодексу України, мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору № 14/10 від 30 грудня 2009 року в частині оплати наданих позивачем послуг зі стоянки суден портфлоту за період з 2010 по 2012 рік.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції представник позивача та прокурор надали заяву про зменшення позовних вимог та просили стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням інфляційних втрат без врахування пені в розмірі 243803,34 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 року стягнуто з державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на користь державного підприємства Міністерства Оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" 1112696,34 заборгованості з урахуванням інфляційних втрат.

В частині позовних вимог про стягнення 180784,11 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо укладення між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб, вказує також на те, що позивачем не виставлялись акти виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Черткова І.В., Видашенко Т.С.

За розпорядженням секретаря судової палати від 27 серпня 2013 року суддя Черткова І.В. у зв'язку з відпусткою була замінена на суддю Гоголя Ю.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 10 вересня 2013 року.

За розпорядженням секретаря судової палати від 10 вересня 2013 року суддя Гоголь Ю.М. у зв'язку з відпусткою був замінений на суддю Волкова К.В.

Прокурор та Державне підприємство "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України заперечують проти доводів апеляційної скарги та просять відмовити в її задоволенні, вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Позивач - Міністерство оборони України, явку уповноважених представників у судове засідання 10.09.2013 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача - Міністерства оборони України, за наявними у справі матеріалами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 232 від 14 березня 1997 року зареєстровано державне підприємство „Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України (том 1, арк. с. 160).

Відповідно до пункту 1.1 статуту державного підприємства „Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України підприємство є державним, заснованим на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю та створеним міністерством оборони України та підпорядкованим йому (том 1, арк. с. 25-36).

Згідно з пунктом 4.2 статуту майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

З матеріалів справи вбачається, що за державою Україна в особі Міністерства оборони України (майно передане у господарське відання державного підприємства „Феодосійський судномеханічний завод") зареєстровано право власності на частку 33/50 комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Феодосія, вул. Горького, 19, до якого увійшли причал № 12 та причал № 13.

18 травня 2009 року між державним підприємством „Феодосійський морський торговий порт" (замовник) та державним підприємством „Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України (виконавець) був укладений Договір №20/09 про надання послуг зі стоянки суден портфлоту (далі - Договір №20/09, том 1, арк. с. 16-18).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №20/09 виконавець надає замовнику послуги зі стоянки суден портфлоту у причалів №12 та №13, що належать виконавцю на праві повного господарського відання, суден замовника у кількості та у відповідності зі схемою розміщення відповідно до додатків № 1, 2 до цього договору, які є його невід'ємними частинами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності до умов договору.

Пунктом 3.1 Договору №20/09 визначено, що вартість наданих виконавцем послуг становить 34 860,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Сума договору не може перевищувати 418 320,00 грн. (пункт 3.2 Договору №20/09).

Пунктом 3.3 Договору №20/09 встановлений обов'язок замовника проводити розрахунки з виконавцем щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку, протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку замовником.

Договір набирає чинності з моменту підписання цього договору та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому випадку не пізніше 01 січня 2010 року.

Додатком № 1 до Договору №20/09 визначений перелік суден портового флоту замовника (арк. с. 19).

30 грудня 2009 року між державним підприємством „Феодосійський морський торговий порт" (замовник) та державним підприємством „Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України (виконавець) укладений Договір №14/10 про надання послуг зі стоянки суден портфлоту (далі - Договір №14/10, том 1, арк. с. 13-15), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги зі стоянки суден портфлоту у причалів № 12 та 13, які належать виконавцю на праві повного господарського відання у кількості та відповідно до схеми розміщення згідно додатків № 1 та 2, які є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити надані послуги відповідно до умов даного договору.

Розділом 2.1 Договору №14/10 передбачені обов'язки виконавця, зокрема, в період строку дії договору надавати послуги з розміщення суден портового флоту замовника, зазначені в додатках № 1-2 та у відповідності до схеми розміщення суден портового флоту у причалів № 12-13; здійснювати цілодобову охорону об'єкта у відповідності з планом загальної території виконавця протягом всього строку дії договору; щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за кварталом, проводити звірку взаєморозрахунків з замовником; щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного розрахунковим надавати замовнику акт виконаних робіт (послуг).

Пунктом 2.2.1 Договору №14/10 встановлений обов'язок замовника проводити оплату послуг, наданих виконавцем в порядку та строки, встановлені договором.

Вартість послуг та порядок розрахунків встановлені розділом 3 Договору №14/10.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №14/10 вартість наданих виконавцем послуг становить 34860,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Сума договору не може перевищувати 62 470,00 грн. (пункт 3.2 Договору №14/10).

Пунктом 3.3 Договору №14/10 встановлено, що замовник проводить розрахунки з виконавцем щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку замовником.

Здача-приймання послуг проводиться щомісячно після надання виконавцем передбачених договором послуг та оформлюється Актом виконаних робіт. Акт виконаних робіт надається виконавцем уповноваженому представнику замовника щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним, після надання передбачених договором послуг. Уповноважена особа замовника протягом 2 робочих днів перевіряє акт, підписує його та передає виконавцю (розділ 4 Договору №14/10).

Договір набирає чинності з 01 січня 2010 року та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому випадку не пізніше 01 січня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №14/10, згідно з платіжним дорученням № 328 від 28 січня 2010 року відповідач оплатив 34 860,00 грн. вартості послуг зі стоянки плавзасобів за січень 2010 року (том 1, арк. с. 59).

Листом від 06 грудня 2010 року (вих. №912) позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відсутність оплати за надання послуг зі стоянки суден портфлоту за Договором № 14/10, починаючи з лютого 2010 року (том 1, арк. с. 183).

Одночасно, позивачем направлений на адресу відповідача рахунок №90 від 30 листопада 2010 року на оплату 348600,00 грн. вартості послуг за стоянку плавзасобів у лютому-листопаді 2010 року (том 1, арк. с. 184).

21 січня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача акти виконаних робіт за 2010 рік на виконання умов Договору № 14/10 від 30 грудня 2009 року (том 1, арк. с. 181).

24 червня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому вимагав звільнити причали державного підприємства „Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України № 12-13 від суден з 26 червня 2011 року (том 1, арк. с. 179).

04 липня 2011 року позивач листом (вих. №685) повторно вимагав від відповідача звільнити причали від суден (том 1, арк. с. 176).

За твердженням прокурора, в ході проведеної перевірки встановлено, що станом на 2013 рік відповідач продовжує користуватись причалами № 12-13, при цьому оплата за надані позивачем послуги за Договором №14/10 від 30 грудня 2009 року відповідачем не здійснена, що і стало підставою для звернення Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства „Феодосійський судномеханічний завод" з даним позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Вивчивши матеріали справи, пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору сторін у справі є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок несплати відповідачем наданих позивачем послуг за період з березня 2010 року по вересень 2012 року.

Як вказувалося вище, між сторонами у справі було укладено договори з надання послуг зі стоянки суден портфлоту № 20/09 від 18.05.2009 та № 14/10 від 30.12.2009.

Аналізуючи умови зазначених договорів, судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо належності цих договорів до договорів змішаного типу, в якому містяться ознаки договорів оренди та надання послуг.

Згідно пункту 9.2 Договору № 14/10 від 30.12.2009, Договір № 20/09 від 18.05.2009 вважається таким, що втратив юридичну силу з 01.01.2010.

Як вірно встановлено судом попередньої інстанції, на виконання умов Договору № 14/10 від 30.12.2009 позивачем надавались відповідачу послуги з розміщення суден портового флоту відповідача відповідно до схеми розміщення судом портового флоту у причалів № № 12,13, які на праві повного господарського відання належать позивачу. За умовами Договору ( пункт 3.1 ) вартість наданих позивачем послуг становить 34 860,00 грн. на місяць.

За пунктом 8.1 Договору № 14/10 від 30.12.2009 він набирає чинності з 01.01.2010 та діє до повного виконання сторонами обов'язків, але в будь-якому разі не пізніше 01.01.2011.

Таким чином, правовідносини сторін у період з березня по грудень 2010 року засновані на умовах Договору № 14/10 від 30.12.2009, укладеного у формі єдиного документу, отже окремому дослідженню підлягають правовідносини сторін, що існували у період з січня 2011 по вересень 2012.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, ґрунтуючись на листуванні сторін, виходив з наявності між ними з січня 2011 року договірних відносин, на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб.

Судова колегія погоджується з такою позицією, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Листуванням сторін у зазначений період (січень 2011-вересень 2012) підтверджується фактичне користування відповідачем, як й у попередній період, тими ж самими причалами, що належать позивачу на праві повного господарського відання - № № 12,13.

Наданими суду відповідачем письмовими доказами доводиться факти користування причалами позивача, та отримання від позивача послуг, що не заперечувалось представником відповідача й в судових засіданнях по справі. Виходячи з вказаних фактів, в свою чергу слід вважати встановленими факти надання позивачем таких послуг відповідачеві.

Заперечуючи на позов, відповідач посилається на те, що 05.02.2010 причали № 12-13, на підставі Договору купівлі-продажу (біржового контракту) № 001/002 від 10.01.2010 передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіа-Інвест» відповідно до Акту прийому-передачі майна. Однак, вказані заперечення є хибними, в силу визнання рішенням господарського суду АР Крим від 14.12.2010 по справі № 2-6/872-2010 договору, укладеного 19.01.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа-Інвест» № 001/002 (біржовий контракт) недійсним та повернення сторін за договором у первісний стан.

Отже, на підставі встановлення перелічених вище фактів, судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо виникнення між сторонами у справі зобов'язальних відносин, оскільки їх поведінка, вчинення дій з надання та відповідне отримання послуг стоянки та охорони достовірно засвідчує їхню волю щодо настання відповідних правових наслідків.

Посилання заявника апеляційної скарги на недопустимість в силу вимог статті 207 Цивільного кодексу України укладання між сторонами у даній справі, як юридичними особами, договору у спрощений спосіб через відсутність підписів уповноважених представників сторін, скріплених печатками підприємств спростовуються положеннями частини першої статті 181 Господарського кодексу України, який (Кодексу) регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, та передбачає можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано виконання зобов'язань належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З положень діючого законодавства, що регулює правовідносини сторін з договору послуг вбачається, що такі договори є двосторонніми та оплатним, а тому в силу положень частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати сплати грошей за надані ним відповідачеві послуги. Також, на правовідносини сторін, як на грошове зобов'язання, поширюється дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (Відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Наведене спростовує доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку оплачувати надані позивачем послуги.

Згідно змісту позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 293 480,45 грн., яка складається з заборгованості та інфляційних втрат.

Пунктом 3.1 Договору № 14/10 від 30.12.2009 встановлена вартість наданих позивачем відповідачу послуг, яка становить 34 860,00 грн. на місяць. Оскільки будь-яких інших умов щодо оплати наданих позивачем послуг сторони у період з січня 2011 по вересень 2012 року не встановили, судова колегія вважає, що сума щомісячної оплати таких послуг не змінювалась та дорівнювала, як і в попередній період, 34860,00 грн. щомісячно.

Оскільки в порушення вимог статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати вартості наданих позивачем послуг, відповідачем суду надано не було висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з березня 2010 року по вересень 2012 року у розмірі 1 080 660,00 грн. як обґрунтованих та доведених матеріалами справи, слід визнати правомірними.

Правомірно також судом частково були задоволені вимоги про стягнення інфляційних втрат, як засновані на положеннях статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, інфляційні втрати розраховувалися ним у заявлений у позові період (з березня 2010 року вересень 2012) та їх загальних розмір становить 212 820,45 грн. (1 293 480,45 грн. як зазначено позивачем в розрахунку (а.с. 20) - 1 080 660,00 грн. розмір заборгованості за надані послуги).

У власному розрахунку суд першої інстанції правильно не застосував положення Постанови Кабінету Міністрів від 4 жовтня 1995 № 786, якою затверджена Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, враховуючи змішану правову природу договорів сторін, та задовольнив вимоги в цій частині лише у сумі 32 036,34 грн.

З вказаним розрахунком погоджується судова колегія, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають втрати від інфляції у розмірі 32 036,34 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції при розгляді даної справи рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2012 у справі № 5002-23/300-2012 (а.с.135-147, том 1) в частині, на думку скаржника, преюдиціального факту відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за період з січня 2010 року по червень 2011 року судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, предметом позовних вимог, розглянутих у справі № 5002-23/300-2012 було, зокрема, стягнення з ДП „Феодосійський морський торговельний порт" збитків у вигляді недоотриманих ДП „Феодосійський судномеханічний завод" доходів та неможливості використання причалів для своїх потреб за зазначений період. У задоволенні вказаних вимог судом було відмовлено через недоведеність протиправної поведінки відповідача у складі цивільного правопорушення внаслідок відсутності факту безпідставного заволодіння Державним підприємством "Феодосійський морський торговельний порт" майном Державного підприємства "Феодосійський судномеханічний завод", що унеможливило задоволення вимог про відшкодування збитків. Отже, факт відсутності підстав для відшкодування збитків не має преюдиціального значення при вирішенні спору сторін за іншим предметом позову - стягнення заборгованості, оскільки питання щодо її наявності чи відсутності при розгляді справи № 5002-23/300-2012 судом не досліджувалось.

Твердження скаржника щодо ненастання строку оплати за Договору внаслідок порушення позивачем пункту 4.2 Договору та ненаправлення відповідачеві актів виконаних робіт, на підставі яких останній міг би сплатити надані послуги визнаються апеляційним судом неспроможними, оскільки пунктом 3.1 Договору визначений розмір оплати наданих Виконавцем послуг у фіксованому розмірі - 34860 грн. щомісячно з врахуванням ПДВ., а пунктом 3.3 визначений строк розрахунків з Виконавцем: щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 року у справі № 901/1522/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

К.В. Волков

Розсилка:

1. Феодосійська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Руська, 10, м. Феодосія, 98100).

2. Міністерство оборони України (пр-кт Повітрянофлотський, 6, м. Київ, 03168).

3. Державне підприємство "Феодосійський судномеханічний завод" Міністерства оборони України (вул. Горького, 19, м. Феодосія, 98108; вул. Трубаченко, 23а, оф. 215, м. Сімферополь, 95048).

4. Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, 14, м. Феодосія, 98108; вул. Горького, 11, м. Феодосія, 98108).