Справа № 2-3065/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В. Провадження № 22-ц/780/4273/13 Доповідач у 2 інстанції Іванова І.В. Категорія 29 26.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
24 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Іванової І.В.,
суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.
при секретарі - Власенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Києво-Святошинького району Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року заступник прокурора Києво-Святошинького району Київської області звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що постановою Києво-Святошинського районного суду від 09.04.2012 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 366 та ч.ч. 1, 2 ст. 367 КК України і звільнено від кримінальної відповідальності згідно п. «в» ст.1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року.
Мотивуючи тим, що заподіяна істотна шкода державним інтересам, просили стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Києво-Святошинської РДА 348 607 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином, на підставі ст.1166 ЦК України.
Так, позивач зазначив, що судовим слідством було встановлено, що ОСОБА_2 працюючи на посаді начальника відділу освіти Києво-Святошинської райдержадміністрації та будучи головою тендерного комітету вказаного відділу освіти 23.10.2007 року провів тендер на закупівлю двох шкільних автобусів, переможцем якого визнано ТОВ Компанія «Скандік Трак». Після чого 03 грудня 2007 року між ТОВ компанія «Скандік Трак» в особі директора ОСОБА_3 та відділом освіти Києво-Святошинської РДА в особі начальника ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу двох автобусів «ПАЗ-4234» на загальну суму 430 000 грн.
На підставі вищезазначеного договору, відділ освіти був зобов'язаний сплатити аванс в розмірі 30 %, що перераховується продавцю після підписання договору, а 70 % - після підписання актів прийому-передачі.
Проте, всупереч вказаного договору ОСОБА_2 знаючи, що автобуси не надійшли до відділу освіти, 27 грудня 2007 року підписав платіжне доручення, яким було перераховано у повному обсязі кошти в розмірі 430 000 грн. на рахунок «Скандік Трак» за вказані автобуси, чим спричинив інтересам держави шкоду у вигляді безпідставного перерахування коштів за фактично ненаданий товар.
Крім того, посилався що, внаслідок завищення вартості виконаних робіт з будівництва котельні Музичанскої ЗОШ, інтересам держави спричинено шкоду у сумі 48507 грн. у вигляді безпідставного перерахування коштів за недовиконану роботу на рахунок НВП «Теплогазавтоматика», з яким відділом освіти 04.12.2008 року був укладений договір на будівництво зазначеної котельні.
В запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає , що являється неналежним відповідачем, оскільки матеріальну шкоду за непоставлені автобуси завдано незаконними діями ТОВ «Скандік Трак», що підтверджується квитанціями про повернення ТОВ «Скандік Трак» коштів протягом досудового слідства у сумі 129 900 грн., листами ТОВ про вжиття заходів щодо повернення відділу освіти коштів або виконання зобов'язання іншим чином, а також фактом подання відділом освіти до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення з ТОВ «Скандік Трак» коштів за непоставлені автобуси та штрафні санкції.
Крім того, зазначив, що рішення про перерахування коштів приймалось колегіально членами тендерного комітету і відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, оскільки через недосконалість законодавства, у зв'язку з закінченням бюджетного року, кошти, які виділені цільовим призначенням у разі невикористання могли бути повернуті до державного бюджету, тому вважав що між його діями та шкодою немає причинно-наслідкового зв'язку.
Щодо позову в частині перерахування відділом освіти коштів за недовиконану роботу на рахунок НВП «Теплогазавтоматика» за договором, зазначив, що вказані в актах приймання виконаних підрядних робіт від 17.12.2008 року, 25.12.2008 року та в гарантійному листі НВП від 29.12.2008 року на час розгляду даної справи виконані, про що свідчить акт від 20.06.2011 року, тобто майнова шкода взагалі відсутня, тому просив відмовити у позові.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року позов задоволено.
Суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області матеріальну шкоду, завдану злочинами на суму 348 607 грн.
Крім того, суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3219 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Посилається, що суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув увагу, що саме ТОВ «Скандік Трак» під час досудового слідства повернув 129900 грн., що підтверджує наявність вини у заподіянні шкоди саме цього ТОВ.
Крім того, апелянт зазначив, що із змісту постанови у кримінальній справі, на яку послався суд не вбачається, що його було визнано винним у вчиненні злочину, а оскільки в даному випадку стягнення шкоди з нього, як з працівника не допускається законом, адже шкода випливає з договірних підрядних відносин між юридичними особами і настала вона внаслідок нормального господарського ризику під час виконання посадової особи своїх службових обов'язків, тому в даному випадку відсутні підстави застосування ст.1166 ЦК України, також відсутня його вина та причинний зв'язок між його діями і наслідками, що настали.
Далі посилається, що суд не звернув уваги, що матеріальна шкода щодо договірних відносин з НВП «Теплогазавтоматика» взагалі відсутня, оскільки підрядні роботи, вказані в актах на даний час виконані в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача , пояснення представника відповідача на підтримання скарги, представника позивача, який просить відхилити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції не виконані.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.1166 ЦК України та посилаючись, що внаслідок винних дій відповідача інтересам держави спричинено шкоду у вигляді безпідставного перерахування коштів у сумі 430 000 грн. на рахунок ТОВ Компанія «Скандік Трак» за фактично ненаданий товар, з яких 129 900 грн. добровільно відшкодовано та безпідставного перерахування коштів у сумі 48 507 грн. на рахунок НВП «Теплогазавтоматика» за фактично невиконані роботи, тому відшкодувати її повинен відповідач.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального закону .
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом першої інстанції встановлено , що ОСОБА_4 працюючи начальником відділу освіти Києво-Святошинської РДА, внаслідок службового підроблення та службової недбалості допустив безпідставне перерахування бюджетних коштів за фактично ненаданий товар та недовиконані роботи.
Так, постановою Києво-Святошинського районного суду від 09.04.2012 року у кримінальній справі встановлено, що 03 грудня 2007 року між ТОВ компанія «Скандік Трак» в особі директора ОСОБА_3 та відділом освіти Києво-Святошинської РДА в особі начальника ОСОБА_2, відповідача у справі, було укладено договір купівлі-продажу двох автобусів «ПАЗ-4234» на загальну суму 430 000 грн.
На підставі вищезазначеного договору, відділ освіти був зобов'язаний сплатити аванс в розмірі 30 %, що перераховується продавцю після підписання договору, а 70 % - після підписання актів прийому-передачі.
Проте, всупереч вказаного договору ОСОБА_2 27 грудня 2007 року підписав платіжне доручення, яким було перераховано у повному обсязі кошти в розмірі 430 000 грн. на рахунок «Скандік Трак» за вказані автобуси, які не надійшли до відділу освіти.
Крім того, вищевказаною постановою встановлено факт договірних відносин між відділом освіти Києво-Святошинської РДА в особі ОСОБА_2 та НВП «Теплогазавтоматика» стосовно будівництва котельні Музичанскої ЗОШ, за якими на рахунок останнього були перераховані коштів у сумі 48 507 грн. за фактично недовиконані роботи.
ОСОБА_4 вказаною постановою від 09.04.2012 року у кримінальній справі було звільнено від кримінальної відповідальності згідно п. «в» ст.1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються сторонами.
Як встановлено судом , склад злочину, передбачений ст.ст. 366, 367 КК України, скоєння якого інкриміновано відповідачеві, має спеціальний суб'єкт, яким можуть бути, зокрема, службові особи підприємства, установи, організації, тобто і працівники юридичних осіб під час виконання ними своїх службових обов'язків, пов'язаних з правом розпорядження бюджетними коштами.
Відповідно шкода державі завдається службовою особою установи під час виконання нею своїх службових обов'язків.
Судом також встановлено , що відповідач скоїв дії, якими було перераховано кошти установи, де він працював керівником, на користь інших юридичних осіб згідно укладених з ними договорів, тобто ці дії ним скоєно під час виконання своїх трудових обов'язків.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позов пред'явлений у порядку ст. 1166 ЦК України й суд при вирішенні спору виходив із того, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте суд не врахував, що якщо мають місце спеціальні підстави, які надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей параграфа 1 глави 82 ЦК України, потрібно застосовувати спеціальні норми.
Згідно зі ст. 134 КЗпП України працівники та службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках у числі інших , якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаної норми права, покладення такої матеріальної відповідальності пов'язується не з фактом притягнення працівника до кримінальної відповідальності, а з наявністю у його діях складу злочину, при цьому постановлення обвинувального вироку не вимагається.
Отже, судова колегія вважає, що у даному випадку питання відшкодування матеріальної шкоди відповідачем має вирішуватися не за правилами ст.1166 ЦК України , а за правилами ст. 134 КЗпП України.
Судова колегія встановила , що ТОВ компанія «Скандік Трак» частково повернула до відділу освіти Києво-Святошинської РДА перераховані за вказівкою відповідача кошти у сумі 129 900 грн. у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу автобусів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відділ освіти звернувся з позовом до ТОВ компанія «Скандік Трак» про відшкодування шкоди.
Таким чином, судова колегія вважає, що у даному випадку не втрачена можливість отримання від ТОВ компанія «Скандік Трак» перерахованих на їх адресу грошових коштів з порушенням діючого законодавства, а тому судова колегія вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача цих сум на даний час є передчасними, такі вимоги можуть бути заявлені до нього у разі, якщо неможливо буде їх повернути у встановленому законом порядку.
Крім того, судова колегія встановила, що на час розгляду даної справи судом першої інстанції майнова шкода за договірними відносинами з НВП «Теплогазавтоматика» стосовно будівництва котельні Музичанскої ЗОШ усунута, оскільки недовиконані роботи виконані, про що у справі є відповідні докази.
Таким чином, судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача перерахованих на рахунок НВП «Теплогазавтоматика» грошових коштів, як завдану шкоду, оскільки така шкода відсутня.
Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ч.4 ст.61 ЦПК України, оскільки суд врахував постанову суду про звільнення відповідача від відповідальності на підставі акту амністії, відносно нього як доказ, який є обов'язковим для суду та звільняє від доказування, у той час як у даній нормі вказується лише на вирок у кримінальній справі.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
Відповідно до положень ст. 14 ЗУ «Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Відповідно до ст. 328 КПК України , в ред.1960 року вирішення заявленого по справі цивільного позову передбачено лише у випадку постановлення судом вироку. У разі закриття кримінальної справи на передбачених законом підставах цивільний позов не розглядається.
Враховуючи, що постанова Києво-Святошинського районного суду від 09.04.2012 року набрала законної сили і згідно положень ст.ст. 124, 129 Конституції України вона є обов'язковою для виконання на всій території України.
Тому вказану постанову слід оцінювати, як один з письмових доказів, який містить фактичні дані.
Таким чином, враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави згідно зі ст. 1166 ЦК України для відшкодування матеріальної шкоди позивачу з відповідача.
Встановлені постановою суду у кримінальній справі, винні дії відповідача, як дії службової особи при виконанні службових обов'язків, виключають право позивача на відшкодування шкоди з фізичної особи, згідно вимог ст.1166 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу свого позову, оскільки хоча ці дії і зазначено, як такі, що мають ознаки злочину, однак, ця матеріальна шкода випливає з договірних відносин між юридичними особами, і можливість відшкодування вказаних грошових сум відповідними юридичними особами, не втрачена.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди з відповідача, не врахував положень зазначених правових норм, належним чином не перевірив наявність чи відсутність загальних підстав для матеріальної відповідальності саме відповідача, розмір заподіяної шкоди.
За таких обставин у суду не було підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме застосовано закон, який не підлягав застосуванню.
Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на це, з урахуванням того, що відмовлено у задоволенні позовних вимог за якими позивача звільнено від оплати судових витрат, то судові витрати відносяться на рахунок держави (ч.4 статті 88 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Києво-Святошинького району Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :
Суд | Апеляційний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 26.07.2013 |
Оприлюднено | 26.07.2013 |
Номер документу | 32619916 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Київської області
Іванова І.В. І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні