Постанова

від 17.12.2008 по справі 2а-3790/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  17 грудня 2008

року                                                                                                                                     Справа № 2а-3790/08

 Львівський

окружний адміністративний суд в складі

Головуючого -

судді                             Канас Н.А.

При секретарі судового

засідання                Кунинець А.С.                               

Розглянувши

справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові

за

позовом:ОСОБА_1

до відповідача:

Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної

державної адміністрації

про стягнення

суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни в

розмірі  4726,80 гривень

за участю

позивача- ОСОБА_1.

в с т а н о в и в :

Позов заявлено ОСОБА_1до Управління праці та соціального

захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення

суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як  учаснику війни в розмірі  4726,80 

гривень.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

Позивач просить стягнути з відповідача  на його користь суму недоплаченої одноразової

щорічної грошової допомоги як учаснику війни 

в розмірі  4726,80  гривень.

Позивач в позовній заяві вважає, що йому, як учаснику

війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” до 05 травня має виплачуватись одноразова грошова допомога

в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Згідно цієї норми, йому повинні були

виплатити за 2005 - 2008 роки  4726,80

гривень щорічної грошової допомоги як учаснику війни. В  2005- 2006 

роках   йому виплатили лише по 50

гривень, у 2007 році - 55 гривень,у 2008 році -65гривень, тому сума боргу

складає  4726,80 гривень, яку він просить

стягнути.

            Позивач

в судовому засіданні  позов підтримав,

просив задоволити.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту

населення Золочівської райдержадміністрації у запереченнях на позов від

06.11.2008 року проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні

позовних вимог  за відсутності

протиправних дій з боку управління. Відповідач просить застосувати термін

позовної давності відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України. Крім того,

відповідач вказав на те, що позивач отримав такі суми виплат: у 2005 році - 50

гривень, у 2006 році - 50 гривень, у 2007 році - 55 гривень, у 2008 році - 65

гривень. Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не

забезпечив, клопотав слухати справу у відсутності.

Суд вважає, що справу слід розглядати у відсутності

представника відповідача.

Суд розглядає справу в порядку статті 71 КАС України на

основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які

наявні в матеріалах справи (копії паспорта, довідки про присвоєння

ідентифікаційного коду та посвідчення позивача та інших документів, наявних в матеріалах

справи).

Розглянувши подані документи і матеріали,

заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають

значення для справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України,

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями та

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.

Позивач, ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, є учасником  війни, що підтверджується безтерміновим

посвідченням НОМЕР_1, виданим Золочівським управлінням  праці та соціального захисту населення

19.02.2002 року, і відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5

травня разової щорічної грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за

віком.

Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової

грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених  статтями 12-16 зазначеного закону, здійснюють

органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або

через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача)

пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за

місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Тобто, як передбачено вищевказаним Законом, виплата

щорічної разової допомоги в розмірі 3-трьох мінімальних пенсій за віком

учасникам війни, здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004

року “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту””

визначено, що кошти для виплати вказаної допомоги у розмірах, установлених

законом про державний бюджет на відповідний рік перераховуються місцевим

органам праці та соціального захисту населення, які, в свою чергу, здійснюють

фізичну виплату цієї допомоги ветеранам війни.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам,

виходив з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року

№6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті 29 Закону України “Про

Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення щорічної разової

грошової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту” в розмірі 55 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від

22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції

України положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та

про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо встановлення

щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 65 гривень.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне

значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли  внаслідок положень статей

зазначених законів, тому суд вважає, що соціальні гарантії учасникам війни не

можуть бути обмежені або скасовані іншими правовими актами.

Відповідно до статті 22 Конституції України

конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно із статтею 64 Конституції України

конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені,

крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні

визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу

юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі

Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є

нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод

людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України

гарантується.

Однак, разом з тим, суд вважає, що позовні

вимоги можуть бути задоволені лише в межах виплат 2007 та 2008  бюджетного року, оскільки в 2005-2006 році Конституційний Суд

України не розглядав питань відповідності Конституції

України норм Закону про державний бюджет України.

Таким чином, слід стягнути з  управління праці та соціального захисту

населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на

користь позивача одноразову грошову допомогу за 2007 та 2008  роки в розмірі трьох мінімальних пенсій за

віком, який був встановлений в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка

втратила працездатність.

У 2007 році у розмірі 410,06 грн., врахувавши при цьому,

що позивачу було виплачено у 2007 році 55,00 грн.

У 2008 році у розмірі 481 грн., врахувавши при цьому, що

позивачу було виплачено у 2008 році 65,00 грн.

Слід зазначити, що позивачем розрахунок суми одноразової

щорічної допомоги робився з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком в

розмірі 410,00 гривень, а не - 410,06 гривень, 482 грн, а не 481 грн. як

передбачено наведеними нормами.

Отже, сума недоплати за 2007 рік, яка підлягає

стягненню на користь позивача, складає 

1175,18   грн (410,06 х 3 - 55,00

=   1175,18 ).

Сума недоплати за 2008 рік, яка підлягає

стягненню на користь позивача, складає 

1378   грн (481 х 3 - 65,00 =   1378 ).

Що стосується вимог позивача про виплату разової грошової

допомоги за  2005- 2006 рік, то суд

зазначає наступне.

Конституція України має найвищу юридичну

силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції

України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність)

законів та інших правових актів належить до повноважень Конституційного Суду

України.

Положення статті 34 Закону України "Про

Державний бюджет України на 2005 рік" та 

статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006

рік", якими  встановлені  інші, менші, ніж  передбачено Законом України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",  розміри такої допомоги, не були оскаржені до

Конституційного Суду України. 

 З

огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині

стягнення з відповідача   2553,18    гривень, а тому в цій частині підлягають до задоволення.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті

94 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не належить стягувати із

сторін спору.