Ухвала

від 16.07.2013 по справі 2а-5580/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/72866/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року

по справі №2а-5580/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл-Тренд» (надалі - ТОВ «Ойл-Тренд»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі - ДПІ у м. Рівне)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 14.06.2010р. №0001872342/0/26098/23-412, від 13.07.2010р. №0001872342/1, від 23.09.2010р. № 0003591541/2, а також від 01.07.2010р. №0003591541/0/15-214, від 14.07.2010р. № 0003591541/1/15-214, від 17.09.2010р. № 0003591541/2/15-214.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2011р.. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ у м.Рівне звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд», з питань достовірності декларування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий, березень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Славія», за результатами якої складено акт від 31.05.2010р. №730/23-100/36416379.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2010р., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за лютий та до заниження податку на додану вартість; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2010р.

Як зазначено в акті перевірки, вказаного висновку податковий орган дійшов в зв'язку з тим, що ТОВ «Ойл-Тренд» до податкового кредиту в лютому, березні 2010р. включив податок на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Славія», яким не подані податкові декларації по податку на додану вартість за лютий, березень 2010р., та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку. Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, так як податок на додану вартість є непрямим податком, а відтак підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з названим контрагентом в лютому 2010р. та в березні 2010р.

Згідно відповіді ДПІ у м.Рівне №25180/23-412 від 08.06.2010р. на заперечення ТОВ «Ойл-Тренд» до акту перевірки від 31.05.2010р. з врахуванням наданих належним чином завірених копій документів: запит до ТОВ «Славія» № 116 від 31.05.2010р.; лист ТОВ «Славія» №80/с від 01.06.2010р.; податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Славія» за лютий 2010р., березень 2010р; квитанції, описи та поштові повідомлення про вручення рекомендованого листа - податковий орган підтвердив включення ТОВ «Славія» до складу податкових зобов'язань за лютий 2010р. податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Ойл-Тренд» та за березень 2010р. у спірній сумі, а також зазначив, що ТОВ «Ойл-Тренд» сформовано податковий кредит з врахуванням вимог законодавства.

Не зважаючи на вищевказану відповідь, на підставі акту перевірки від 31.05.2010р. №730/23-100/36416379 ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010р. №0001872342/0/26098/23-412, яким у зв'язку з встановленим порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Ойл-Тренд» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах».

За результатами адміністративного оскарження скарги платника податку залишені без задоволення, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2010р. №0001872342/1, від 23.09.2010р. №0003591541/2, якими встановлено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Крім цього, ДПІ у м. Рівне проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд», поданої за квітень 2010р. (дата реєстрації в податковому органі 18.05.2010р., вх. № 9001732361), за результатами якої складено акт від 11.06.2010р. № 512.

Згідно висновку вказаного акту перевірки, на підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету та зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у відповідних розмірах.

Як зазначено в акті перевірки, вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що ТОВ «Ойл-Тренд» в квітні 2010р. безпідставно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Славія», оскільки останнім не подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010р. та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку.

На підставі акта перевірки від 11.06.2010р. №512 ДПІ у м.Рівне прийнято 01.07.2010р. податкове повідомлення-рішення №0003591541/0/15-214, яким ТОВ «Ойл-Тренд» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах».

За результатами адміністративного оскарження скарги платника податків залишені без задоволення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010р. №0003591541/1/15-214, від 17.09.2010р. №0003591541/2/15-214, якими визначено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Згідно з поданою ТОВ «Ойл-Тренд» до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р. в рядку 10.1 в колонці «Б» зазначено суми податку на додану вартість, які виникли за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по ТОВ «Славія».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, згідно довідки АА №308052 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Ойл-Тренд» за КВЕД є роздрібна торгівля пальним (50.50.0), оптова торгівля паливом (51.51.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), виробництво продуктів нафтоперероблення (23.20.0).

10.03.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Славія» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №92-02/09-ОТ, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів, бензину, дизпалива, скрапленого газу, терміном дії до 31.12.2010р.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Славія» у лютому, березні та квітні поставило позивачу нафтопродукти (дизпаливо, бензин), газ відповідно до видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

В підтвердження поставки ТОВ «Славія» для позивача виписано податкові накладні, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Оплата позивачем одержаного товару для контрагента ТОВ «Славія» підтверджується дослідженими судом першої інстанції платіжними дорученнями, звітами банку про дебетові та кредитові операції на рахунках позивача, що не заперечувалось відповідачем. Товарність операцій позивача з названим контрагентом, відповідність оформлення податкових накладних вимогам закону відповідачем під сумнів не ставилась.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Як встановлено судами, укладення позивачем із ТОВ «Славія» договору купівлі-продажу нафтопродуктів та пального і перерахування позивачем коштів названому контрагенту в оплату вказаного товару відповідало основному виду господарської діяльності позивача. Паливно-мастильні матеріали придбавалися позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

При цьому, на дату укладення названих договорів, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, ТОВ «Славія» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Посилання податкового органу на неподання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Славія» спростовується листом ДПІ у м.Рівне №25180/23-413 від 08.6.2010р.

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції відносно того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у спірній сумі без порушень при цьому вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

І.В. Приходько