Постанова

від 22.07.2013 по справі 820/3695/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 липня 2013 р. № 820/3695/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі Сковира Л.Ю.

за участю:

представника позивача - Рожкова С.Г, діє за довіреністю від 24.12.2012 року № 4109/144

представника відповідача - Озацька О.В.

розглянув у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС України № 0000020047 від 21.01.2013 р.; скасувати податкове-повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС України № 0000030047 від 21.01.2013 р.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" зареєстровано як юридична особа 15.04.1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради та перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та є платником ПДВ.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за три квартали 2012 року та по податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «ТБ «Східна Україна» за період квітень-травень 2012 року, ТОВ «Спецремавтоматика» за період лютий, березень, квітень 2012 року, асоціація «Харків-Екоцентр» за період червень 2012, ТОВ «Остек Сістем груп» за період травень, червень 2012 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 614/47-0/03359500 від 29.12.2012 року (а.с. 7-59 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 614/47-0/03359500 від 29.12.2012 року відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПАТ "Харківгаз" зайво включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Торговий будинок «Східна Україна» (код 34015418), ТОВ «Спецремавтоматика» (код 33207132), асоціація «Харків-екоцентр» (код 21254147), ТОВ «Остек систем груп» (код 37761689) товарів (робіт, послуг) на загальну суму 38016 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38016 грн., в т.ч. у наступних податкових періодах: лютий 2012 року у сумі ПДВ 11939 грн. квітень 2012р. у сумі ПДВ 10755 грн., травень 2012 року у сумі ПДВ 1735грн., червень 2012 року у сумі ПДВ 13337 грн., липень 2012 року у сумі 250 грн.; п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПАТ "Харківгаз" завищено витрати за три квартали 2012р. на суму 200302грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2012р. в сумі 59696 грн.; 2 квартал 2012 року в сумі 70662 грн.; 3 квартал 2012 року в сумі 69944 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 42063 грн. за звітний період три квартали 2012 року, в т.ч. по періодах 1 квартал 2012р. 12536 грн., півріччя 2012р. 27375 грн., три квартали 2012р. 42063 грн.

На підставі Акту перевірки № 614/47-0/03359500 від 29.12.2012 року СДПІ з ВПП у м. Харкові ДПС з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000020047 від 21.01.2013р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57024,00 з яких: 38016,00грн. за основним платежем, та 19008,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 66, т. 1) та податкове повідомлення-рішення № 0000030047 від 21.01.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63094,50 з яких: 42063,00 грн. за основним платежем, та 21031,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 68, т. 1).

З дослідженого судом Акту перевірки № 614/47-0/03359500 від 29.12.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «ТБ «Східна Україна», ТОВ «Спецремавтоматика», асоціація «Харків-Екоцентр», ТОВ «Остек Сістем груп».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

У судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ «Спецремавтоматика» (продавець) був укладений Договір поставки № 270112 від 27.01.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору (а.с. 92-93 т. 1).

Судом вставлено, що на підставі дефектних відомостей ПАТ "Харківгаз" було встановлено необхідність ремонту автомобільної техніки, яка належить позивачу на праві власності та використовується в господарській діяльності. У зв'язку із вказаним позивачем придбано у ТОВ «Спецремавтоматика» товарно-матеріальні цінності (запасні частини для автомобільної техніки), що підтверджується копіями видаткових накладних.

Вартість товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Спецремавтоматика», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 134-158 т. 2).

ТОВ «Спецремавтоматика» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 25 від 12.04.2012 року, № 21 від 12.04.2012 року, № 24 від 12.04.2012 року, № 23 від 12.04.2012 року, № 27 від 12.04.2012 року, № 26 від 12.04.2012 року, № 22 від 12.04.2012 року, № 19 від 10.04.2012 року, № 18 від 10.04.2012 року, № 17 від 10.04.2012 року, № 16 від 10.04.2012 року, № 15 від 10.04.2012 року, № 14 від 10.04.2012 року, № 8 від 05.04.2012 року, № 50 від 23.02.2012 року, № 51 від 23.02.2012 року, № 52 від 23.02.2012 року, № 53 від 23.02.2012 року, № 54 від 23.02.2012 року, № 55 від 23.02.2012 року, № 18 від 08.02.2012 року, № 13 від 07.02.2012 року, № 16 від 07.02.2012 року, № 15 від 07.02.2012 року, № 12 від 07.02.2012 року.

Придбані товарно-матеріальні цінності було фактично переміщено силами постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 159-162 т. 2).

Судом встановлено, що в користуванні позивача знаходяться нежитлова будівля загальною площею 70.9м2 за адресою Безлюдівська 1, м. Харків. Згідно з технічним паспортом на вказану будівлю, остання являє собою приміщення-контора центрального складу (а.с. 53-57 т. 3).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ «Спецремавтоматика» було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується прийомними актами та використано останнім в безпосередній господарській діяльності - ремонт автомобілів, що підтверджується актами списання (а.с.192-205, 208-222,231-248 т. 1-9 т. 2).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Спецремавтоматика» було виконано договір № 270112 від 27.01.2012 року, придбані товарно-матеріальні цінності було використано останнім у власній господарській діяльності, а саме для ремонту автомобілів, які належать ПАТ "Харківгаз".

У судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ «Остек систем груп» (виконавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 216/1/256 від 04.05.2012 року, відповідно до умов якого покупець бере у власність обчислювальну техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари, відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору (а.с. 15-17 т. 2).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Остек систем груп» вказані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними від 10.05. 2012 року (а.с. 20,29 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Остек систем груп», що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи.

ТОВ «Остек систем груп» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 1009 від 10.05.2012 року, № 1215 від 12.06.2012 (а.с.19, 27 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ «Остек систем груп» було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання (а.с.24-25 т. 2).

У судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ «Остек систем груп» (виконавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 1244 від 08.05.2012 року, відповідно до умов якого покупець бере у власність обчислювальну техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари, відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору (а.с. 30-31 т. 2).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Остек систем груп» товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 36 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Остек систем груп», що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи.

ТОВ «Остек систем груп» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 306 (а.с.33 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ «Остек систем груп» було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

У судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ Торговий будинок «Східна Україна» (виконавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 1244 від 08.05.2012 року, відповідно до умов якого покупець бере у власність обчислювальну техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари, відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору (а.с. 30-31 т. 2).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Остек систем груп» товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 36 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Остек систем груп», що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи.

ТОВ «Остек систем груп» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 306 (а.с.33 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ «Остек систем груп» було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

У судовому засіданні було встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Торговий будинок «Східна Україна» товарно-матеріальні цінності (картридж для принтера, тонер, накопичувач), що підтверджується видатковими накладними від 10.05.2012 року, від 17.04.2012 року (а.с. 42-43 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий будинок «Східна Україна», що підтверджується копією платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 46-47 т. 2).

ТОВ «Торговий будинок «Східна Україна» були виписані на адресу позивача податкові накладні № № 1703 від 17.04.2012 року, № 801 від 08.05.2012 року (а.с.40-41 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ «Торговий будинок «Східна Україна» було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічних звірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем правопорушення податкового законодавства.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ Торговий будинок «Східна Україна», ТОВ «Остек систем груп» та ТОВ «Спецремавтоматика» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат суми витрат, сплачені у складі вартості товарів отриманих від ТОВ Торговий будинок «Східна Україна», ТОВ «Остек систем груп» та ТОВ «Спецремавтоматика».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність визначення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24679,00грн. за основним платежем та 12339,5грн. за штрафними санкціями, а також з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 28060,00грн. за основним платежем та 14030,грн. за штрафними санкціями, з огляду на відсутність правових підстав та невідповідність фактичним обставинам справи.

Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ "Харківгаз" (замовник) та ПАТ «Хакрів-Екоцентр» (виконавець) був укладений Договір № 02-12/98 від 12.01.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт - розробку матеріалів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів (по всім об'єктам підприємства) на 2013 рік; погодження лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік по всім об'єктам підприємства в органах МОЗ на місцях та їх затвердженнях в Державному управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та Харківській обласній державній адміністрації; отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 р. в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища (а.с. 53-55 т. 2).

Судом було встановлено згідно п. 1.1. договору № 02-12/98 від 12.01.2012 року Асоціація «Харків-екоцентр» розробляє матеріали для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщенні відходів на 2013 рік. До перевірки ПАТ «Харківгаз» не було надано науково-технічну продукцію щодо розрахунку ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік. Згідно актів прийняття здачі науково-технічної продукції № 1, № 2 від 05.06.12р. передбачено отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013р. в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища вже до 05.06.12р. включно. Проте 47 висновків державної СВС щодо об'єктів поводження з відходами, які потрібні для отримання саме цього дозволу, оформлено саме в період з 02.08.2012 року по 14.08.2012 року, дозвіл на розміщення відходів у 2013 році оформлено 27.09.2012 року.

Суд зазначає, що акти прийняття здачі науково-технічної продукції складено раніше, ніж необхідно для отримання Дозволу. Тобто документи, які містяться в матеріалах справи свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій між ПАТ «Харківгаз» та Асоціація «Харків-екоцентр».

Таким чином, суд вказує на правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток в частині, що стосується угоди, укладеної між ПАТ «Харківгаз» та Асоціація «Харків-екоцентр», оскільки судом не встановлено, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності вказаної вище угоди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000020047 від 21.01.2013р. та № 0000030047 від 21.01.2013 р. підлягають скасування частково, а саме в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 24679,00грн. за основним платежем та 12339,5грн. за штрафними санкціями та з податку на прибуток підприємств в розмірі 28060,00грн. за основним платежем та 14030,грн. за штрафними санкціями.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень-задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000030047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28060,00грн. за основним платежем та 14030,грн. за штрафними санкціями.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000020047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24679,00грн. за основним платежем та 12339,5грн. за штрафними санкціями.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови було виготовлено 25.07.2013 року.

Суддя Волкова Л.М.