Ухвала

від 17.07.2013 по справі 826/2466/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2466/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області, державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Київській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, за участю Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження від 21 березня 2005 року, акту серії І-КВ № 001991, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської обласної державної адміністрації, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Київській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, за участю Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області про визнання незаконним та скасування Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 21.03.2005 року № 80 в частині включення земельної ділянки під комплексом будівель колишнього військового містечка № 51 в розмірі 28,1 га, що були передані Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування, Державного акту на право постійного користування землею серії I-КВ № 001991, виданий Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству (перейменоване в Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство»), зобов'язання Київської обласної державної адміністрації вилучити земельну ділянку в розмірі 28,1 га з постійного користування у Білоцерківського державного лісогосподарського підприємства (перейменоване в Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство») та надати земельну ділянку у розмірі 28,1 га у користування (оренду) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 29 березня 2013 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство» та Міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження по справі. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

25 січня 2013 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Банкрут) було укладено Договір купівлі-продажу, згідно до якого позивач придбав у власність цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 51, а саме: нежитлові будівлі літ. літ. «А», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «И», «І», «Л», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», «X», «Ц», «Ч», «Ш», «Ш-3», «Щ», « 1А», « 1Б», « 1В» та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені об'єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, які у власність не надавалися та для яких визначено відповідні кадастрові номери.

Відповідно до матеріалів справи, згідно з розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 19 квітня 2002 року № 103 казарменно - житловий фонд та комунальні споруди на території військового містечка № 51 в межах Фурсівської сільської ради були закріплені за Білоцерківським державним лісогосподарським підприємством для охорони та тимчасового використання, у зв'язку з чим йому і передано в тимчасове користування земельну ділянку площею 99,1 га на території Фурсівської сільської ради, на якій розташоване спірне майно.

17 липня 2003 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 426-р «Про передачу майнових комплексів військових містечок до сфери управління місцевих органів виконавчої влади» військове містечко № 51 було передано до сфери управління Білоцерківської райдержадміністрації на підставі розпорядження № 269 від 18 вересня 2003 року за актом приймання-передачі військового майна, споруд, обладнання та об'єктів благоустрою військового містечка № 51 разом з земельною ділянкою, загальною площею 130,9 га.

Розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 21 березня 2005 року № 80 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісовому господарству та надано в постійне користування в тому числі й земельну ділянку площею 99,1 га в межах Фурсівської сільської ради, про що видано відповідний Державний акт на право постійного користування землею від 24 листопада 2005 року серії І-КВ № 001991.

15 червня 2006 року розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 232 «Про передачу казарменно - житлового фонду та комунальних споруд військового містечка № 51 до комунальної власності Фурсівської сільської ради» вирішено передати казарменно - житловий фонд та комунальні споруди військового містечка № 51 до комунальної власності Фурсівської сільської ради та визнано таким, що втратив чинність пункт 1 розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 квітня 2002 року № 103 «Про закріплення земельних ділянок в тимчасове користування за Білоцерківським лісгоспом».

Згідно з актом приймання-передачі казарменно - житлового фонду та комунальних споруд військового містечка НОМЕР_1 в межах Фурсівської сільської ради від 07 липня 2006 року, Фурсівська сільська рада прийняла у комунальну власність: казарменно - житловий фонд, складські та комунальні споруди (згідно з додатком); земельну ділянку площею 28,1 га, яка зайнята цілісним майновим комплексом, ділянка НОМЕР_1.

Вказане майно в подальшому було придбано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що на сьогоднішній день належить на праві власності позивачу.

Разом з тим, земельна ділянка, що придбана позивачем як цілісний майновий комплекс, належить Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство» на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 24 листопада 2005 року серії І-КВ № 001991.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Аналогічна норма закріплена у статті 120 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, разом з майном до позивача перейшло право користування земельними ділянками, загальною площею 28,1 га, на яких розташовані придбані ним у власність об'єкти нерухомого майна, однак право користування ними до сьогоднішнього дня позивачем не узаконено.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області при прийнятті Розпорядження від 21 березня 2005 року № 80 було порушено вимоги пункту 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647, вимоги статті 123 Земельного кодексу України, затвердивши безпідставно та незаконно технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству і включивши земельну ділянку під комплексом будівель колишнього військового містечка № 51 в розмірі 28,1 га до земель, що були передані Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування, що призвело до незаконного включення земельної ділянки під комплексом будівель колишнього військового містечка № 51 в розмірі 28,1 га до акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 001991.

Окрім того, як вбачається з Державного акта на право постійного користування землею серії I-КВ № 001991 від 24 листопада 2005 року, земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та надана у постійне користування для ведення лісового господарства.

Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, обласні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо вилучення та надання у користування земельних ділянок лісового фонду за межами населеного пункту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 21 березня 2005 року № 80 та Державний акт на право постійного користування землею серії I-КВ № 001991 від 24 листопада 2005 року в частині надання земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами є протиправними та підлягають скасуванню. Вимоги позивача про зобов'язання Київської обласної державної адміністрації вилучити земельну ділянку в розмірі 28,1 га з постійного користування у Білоцерківського державного лісогосподарського підприємства (перейменоване в Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство») та надати земельну ділянку у розмірі 28,1 га у користування (оренду) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки Київська обласна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо вилучення та надання у користування (оренду) даної земельної ділянки.

Стосовно доводів апелянтів про те, що в даному випадку наявний спір про право, що зумовлює необхідність закриття провадження та розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, слід зазначити наступне.

Вказуючи на належність розгляду зазначеного спору в порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з того, що процедура видачі суб'єктом владних повноважень державного акту на землю здійснюється в межах процедури державної реєстрації речових прав, тобто на виконання суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, наданих законодавством.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що вимоги про скасування Державного акту на право постійного користування землею, заявлені одночасно з вимогами про скасування розпоряджень, прийнятих при здійсненні владних управлінських функцій, на підставі яких у особи відповідача виникли права та обов'язки землекористувача, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведена правова позиція була закріплена у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно до якої оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області, державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області, державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2013 року

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.