Ухвала

від 20.11.2013 по справі 826/2466/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/800/40679/13 К/800/41147/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С., секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від прокуратури - прокурор Клюге Л.М.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

від відповідача-3 - не з'явився,

від третьої особи-1 - не з'явився,

від третьої особи-2 - не з'явився,

від третьої особи-3 - Іванов І.М., довіреність №37/05-04 від 20.05.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та заступника прокурора Київської області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року

у справі №826/2466/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до 1) Київської обласної державної адміністрації,

2) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області,

3) державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Державна

інспекція з контролю за використанням і охороною земель

у Київській області,

2) фізична особа-підприємець ОСОБА_6,

3) Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області,

за участю Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у

природоохоронній сфері Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення і державного акту на

право постійного користування землею, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі по тексту ФОП ОСОБА_5) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі по тексту Білоцерківська РДА Київської області), державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (далі по тексту ДП «Білоцерківське лісове господарство»), яким просила визнати незаконними та скасувати рішення Білоцерківська РДА Київської області №80 від 21.03.2005 року в частині включення земельної ділянки під комплексом будівель колишнього військового містечка №51 в розмірі 28,1 га, що були передані Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству (перейменоване в Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство») в постійне користування, Державний акт на право постійного користування землею серії I-КВ №001991, виданий Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству, зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію вилучити земельну ділянку в розмірі 28,1 га з постійного користування у Білоцерківського державного лісогосподарського підприємства та надати земельну ділянку у розмірі 28,1 га у користування (оренду) позивачу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року у справі №826/2466/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА Київської області «Про надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування для ведення лісового господарства в межах Білоцерківського району» від 21.03.2005 року №80 в частині надання земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3220488300:01:010:0001, 3220488300:01:010:0002, 3220488300:01:010:0003, 3220488300:01:007:0001, 3220488300:01:007:0002, 3220488300:01:007:0003, 3220488300:01:007:0004, 3220488300:01:007:0005, 3220488300:01:007:0006, 3220488300:01:007:0007, 3220488300:01:007:0008, 3220488300:01:007:0009, 3220488300:01:007:0010, 3220488300:01:007:0011, 3220488300:01:007:0012, 3220488300:01:007:0013, 3220488300:01:007:0014, 3220488300:01:007:0015, 3220488300:01:007:0016, 3220488300:01:007:0017, 3220488300:01:007:0018, 3220488300:01:007:0019, 3220488300:01:007:0020, загальною площею 28,1 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на яких розташований цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка №51, що були передані Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування; визнано протиправним та скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії I-КВ №001991 від 24.11.2005 року, виданий Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №030501000001, в частині щодо права користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 3220488300:01:010:0001, 3220488300:01:010:0002, 3220488300:01:010:0003, 3220488300:01:007:0001, 3220488300:01:007:0002, 3220488300:01:007:0003, 3220488300:01:007:0004, 3220488300:01:007:0005, 3220488300:01:007:0006, 3220488300:01:007:0007, 3220488300:01:007:0008, 3220488300:01:007:0009, 3220488300:01:007:0010, 3220488300:01:007:0011, 3220488300:01:007:0012, 3220488300:01:007:0013, 3220488300:01:007:0014, 3220488300:01:007:0015, 3220488300:01:007:0016, 3220488300:01:007:0017, 3220488300:01:007:0018, 3220488300:01:007:0019, 3220488300:01:007:0020, загальною площею 28,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з часткової доведеності позивачем свої вимог, оскільки приймаючи оскаржене рішення відповідачем-2 порушено вимоги пункту 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647, вимоги статті 123 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП «Білоцерківське лісове господарство» та заступник прокурора Київської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове, яким провадження у справі №826/2466/13-а закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника третьої особи, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА Київської області від 19.04.2002 року №103 казарменно - житловий фонд та комунальні споруди на території військового містечка №51 в межах Фурсівської сільської ради закріплені за Білоцерківським державним лісогосподарським підприємством для охорони та тимчасового використання, у зв'язку з чим останньому передано в тимчасове користування земельну ділянку площею 99,1 га на території Фурсівської сільської ради.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №426-р від 17.07.2003 року «Про передачу майнових комплексів військових містечок до сфери управління місцевих органів виконавчої влади» військове містечко №51 передано до сфери управління Білоцерківської РДА Київської області на підставі розпорядження №269 від 18.09.2003року за актом приймання-передачі військового майна, споруд, обладнання та об'єктів благоустрою військового містечка №51 разом із земельною ділянкою, загальною площею 130,9 га.

Розпорядженням голови Білоцерківської РДА Київської області від 21 березня 2005року №80 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісовому господарству та надано в постійне користування, в тому числі й земельну ділянку площею 99,1 га, в межах Фурсівської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 001991 від 24.11.2005 року.

Розпорядженням голови Білоцерківської РДА Київської області №232 від 15.06.2006 року «Про передачу казарменно - житлового фонду та комунальних споруд військового містечка № 51 до комунальної власності Фурсівської сільської ради» передано казарменно - житловий фонд та комунальні споруди військового містечка № 51 до комунальної власності Фурсівської сільської ради та визнано таким, що втратив чинність пункт 1 розпорядження голови районної державної адміністрації від 19.04.2002року № 103 «Про закріплення земельних ділянок в тимчасове користування за Білоцерківським лісгоспом».

Згідно з актом приймання-передачі казарменно - житлового фонду та комунальних споруд військового містечка №51, ділянки №14 в межах Фурсівської сільської ради від 07.07.2006 року, Фурсівська сільська рада прийняла у комунальну власність: казарменно - житловий фонд, складські та комунальні споруди (згідно з додатком); земельну ділянку площею 28,1 га, яка зайнята цілісним майновим комплексом, ділянка №14 військового містечка №51.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та позивачем укладено договір купівлі-продажу 25.01.2013 року, згідно до якого позивач придбала у власність цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 51, а саме: нежитлові будівлі літ. літ. «А», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «И», «І», «Л», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», «X», «Ц», «Ч», «Ш», «Ш-3», «Щ», « 1А», « 1Б», « 1В» та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені об'єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, які у власність не надавалися та для яких визначено кадастрові номери: 3220488300:01:010:0001, 3220488300:01:010:0002, 3220488300:01:010:0003, 3220488300:01:007:0001, 3220488300:01:007:0002, 3220488300:01:007:0003, 3220488300:01:007:0004, 3220488300:01:007:0005, 3220488300:01:007:0006, 3220488300:01:007:0007, 3220488300:01:007:0008, 3220488300:01:007:0009, 3220488300:01:007:0010, 3220488300:01:007:0011, 3220488300:01:007:0012, 3220488300:01:007:0013, 3220488300:01:007:0014, 3220488300:01:007:0015, 3220488300:01:007:0016, 3220488300:01:007:0017, 3220488300:01:007:0018, 3220488300:01:007:0019.

Нерухоме майно, придбане позивачем, розташовано на земельній ділянці, яка належить ДП «Білоцерківське лісове господарство» на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Посилаючись на вищевказані норми права суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до позивача разом з придбаним нерухомим майном, комплексом колишнього військового містечка №51, перейшло право користування земельними ділянками, загальною площею 28,1 га.

Судами вірно вказано, що Білоцерківською РДА Київської області при прийнятті Розпорядження від 21 березня 2005 року № 80 порушено вимоги пункту 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, та статті 123 Земельного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає доведеними позовні вимоги про визнання протиправними розпорядження Білоцерківської РДА Київської області від 21 березня 2005року № 80 та Державного акту на право постійного користування землею серії I-КВ №001991 від 24 листопада 2005 року та їх скасування.

До посилання скаржників на підвідомчість спору у справі юрисдикції господарського судочинства, судова колегія касаційної інстанції відноситься критично.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі N 1-6/2010 роз'яснив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. Положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Аналізуючи наведені висновки Конституційного Суду України, судова колегія касаційної інстанції вважає спір у справі таким, що відноситься до компетенції адміністративних судів.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, доводи касаційних скарг не спростовують висновків, викладених в рішеннях судів попередніх інстанцій, зазначені судові рішення ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №826/2466/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: