Постанова

від 16.07.2013 по справі 810/1885/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року 810/1885/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представників позивача: Стамбуляк Ю.В., Чорного М.Р., представника відповідача Норця В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Комфорт» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання неправомірним рішення та недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

18.04.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Комфорт» (далі - позивач, Підприємство) до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (Кагарлицьке відділення) (далі - Податковий орган), в якому позивач просить: визнати неправомірним рішення відповідача стосовно визнання нечинними правочинів; визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.03.2013 №0000172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8958,32 грн., у т.ч. за основним платежем 7166.66 грн. і за штрафними санкціями 1791,66 грн., та від 27.03.2013 №0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 9583,00 грн.

Усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 задоволено клопотання відповідача та в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача у справі Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (Кагарлицьке відділення) на її правонаступника - Миронівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не погоджується із висновками Акту №110/22-011/32546988 від 06.03.2013 про результати документальної виїзної позапланової перевірки Підприємства (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з наступним. Позивач вважає, що вказаний Акт складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і грунтується на припущеннях, та не погоджується з висновком Податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між Підприємством та ТОВ «Агентство «Віасат».

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Довідки АБ №471323 від 09.07.2012 приватне підприємство «Комфорт» (код за ЄДОПОУ 32546988) зареєстровано як суб'єкт господарювання 04.07.2003 Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області.

17.11.2011 Підприємство взято на облік Кагарлицькою ОДПІ Київської області як платник податків, що підтверджується Довідкою №347 від 17.11.2011.

З 01.01.2012 Підприємство перейшло на спрощену систему оподаткування, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серії А №755193 від 30.05.2012.

Відповідно до направлення на перевірку від 21.02.2013 №138, на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Комфорт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Агентство «Віасат» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №110/22-011/32546988 від 06.03.2013, у висновках якого зафіксовано наступні порушення з боку Підприємства:

1) пп. 134.1.1, п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 622, 655, 656 Цивільного кодексу України - в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг) відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування валових витрат, що призвело до їх завищення за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 41677,00 грн., отже призвело до заниження податку на прибуток на 9583,00 грн.;

2) п. 201.6 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п .187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 622, 655, 656 Цивільного кодексу України - в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг) відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 7166,66 грн., в т.ч. за липень 2011 року в сумі 5833,33 грн. та за серпень 2011 року в сумі 1333,33 грн.

Вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки.

В ході проведення перевірки встановлено, що за період, що перевірявся, ПП «Комфорт» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Агентство «Віасат», останнє надавало Підприємству поліграфічні послуги, послуги з проведення маркетингових досліджень, та виконало роботи по демонтажу меблів тощо.

На адресу Миронівської МДПІ надійшов лист від 28.11.2012 ВПМ ДПІ в Обухівському районі щодо проведення перевірочних заходів по ряду платників податків, які скористалися послугами з «мінімізації» податкових зобов'язань від підприємств, які входили до складу «конвертаційного центру» шляхом неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з вказаним листом в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа відносно директора ТОВ «Євро класс Трейд» ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно ОСОБА_5, та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 28, 205 ч. 2 КК України за фактом фіктивного підприємництва - створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Для функціонування зазначеної схеми вказані особи зареєстрували та придбали ряд юридичних осіб, зокрема, ТОВ «Агентство «Віасат».

Також з пояснень громадянки Російської Федерації ОСОБА_8, яка відповідно до установчих документів є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Агентство «Віасат», вбачається, що в листопаді 2009 року вона погодилися приїхати до м. Києва та надати свої реєстраційні дані для реєстрації ТОВ «Агентство «Віасат» за винагороду в розмірі 500 доларів США та компенсацію витрат на проїзд; про діяльність товариства їй нічого не відомо; оформленням первинних бухгалтерських документів вона особисто не займалась, податкову та статистичну звітність не складала, особисто не підписувала та не подавала.

Крім того, Податковим органом встановлено, що у ТОВ «Агентство «Віасат» відсутні виробничі фонди, чисельність працівників - 2 особи.

Також в Акті перевірки Податковий орган посилається на акти ДПІ у Вишгородському районі Київської області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агентство «Віасат» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 01.09.2011 №661/23-1/36862548, від 22.12.2011 № 884/23-1/36862548, у висновках яких вказано на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Агентство «Віасат» та контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, Податковий орган дійшов висновку, що усі правочини, укладені між ТОВ «Агентство «Віасат» та контрагентами, зокрема ПП «Комфорт», за квітень-вересень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними та безтоварними.

На підставі Акту перевірки Податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.03.2013 №0000172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8958,32 грн., у т.ч. за основним платежем 7166,66 грн. і за штрафними санкціями 1791,66 грн., та від 27.03.2013 №0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 9583,00 грн.

Судом встановлено, що 31.05.2011 між ПП «Комфорт» та ТОВ «Агентство «Віасат» укладено договір №31/11, відповідно до умов якого ТОВ «Агентство «Віасат» в якості виконавця взяло на себе зобов'язання надати поліграфічні послуги з виготовлення макета флаєра.

На підтвердження реальності здійснених фінансово-господарських операцій за Договором №31/1 від 31.05.2011 позивачем надано суду копію леєра та копії наступних документів: рахунку на оплату №38 на суму 8000,00 грн. з ПДВ, акту здачі прийняття робіт №318 від 31.05.2011, податкової накладної №220 від 31.05.2011 на суму 8000,00 грн. з ПДВ, виписку з банківського рахунку Підприємства за 31.05.2011 (платіжне доручення № 111), реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року, доказ сплати ПДВ за серпень 2011 року у сумі 4700,00 грн. (платіжне доручення № 175 від 27.09.2011), уточнюючий розрахунок, згідно з яким сума ПДВ за вказаними роботами була сплачена разом з пенею до бюджету (платіжне доручення № 193 від 20.10.2011 на суму 1373,00 грн.).

21.07.2011 між ПП «Комфорт» та ТОВ «Агентство «Віасат» укладено договір №07/2011 щодо надання маркетингових послуг, відповідно до умов якого ТОВ «Агентство «Віасат» в якості виконавця зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень для Замовника (ПП «Комфорт») по вивченню ринку виробництва офісних меблів та меблів для домашнього вжитку.

На підтвердження реальності здійснених фінансово-господарських операцій за Договором №07/2011 від 21.07.2011 позивачем надано суду копії наступних документів: звіту з дослідження ринку меблів, рахунку на оплату №267 на суму 35000,00 грн. з ПДВ, акту здачі прийняття робіт №267/11 від 26.07.2011, податкової накладної №142 від 26.07.2011 на суму 35000,00 грн. з ПДВ, виписку з банківського рахунку Підприємства за 26.07.2011, платіжне доручення №153 від 26.07.2011, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року, докази сплати ПДВ у сумі 5639,00 грн. (платіжні доручення № 162 від 19.08.2011 на суму 2239,00 грн., платіжне доручення № 163 від 26.08.2011 на суму 800,00 грн., платіжне доручення № 165 від 30.08.2011 на суму 2600,00 грн.).

05.08.2011 між ПП «Комфорт» та ТОВ «Агентство «Віасат» укладено договір на виконання робіт, відповідно до умов якого ТОВ «Агентство «Віасат» в якості підрядника взяло на себе виконання наступних робіт: демонтаж старих меблів, упорядкування приміщення після демонтажу; підняття меблів на п'ятий поверх; складання нових меблів.

Передумовою для укладання вказаного вище договору стали договори поставки меблів, укладені між Підприємством та ДП «Укрметртестстандарт» від 07.07.2011 № 7/3 та ДП «Український державний центр радіочастот» від 24.08.2011 № 293, у пункті 1.1 яких передбачено демонтаж старих меблів, упорядкування приміщення після демонтажу, підняття на 5 поверх, складання нових меблів. Виконання цих угод підтверджено, зокрема, копіями накладних № 07-4, 09-2 та копіями довіреностей № 743, 1263.

На підтвердження реальності здійснених фінансово-господарських операцій за Договором виконання робіт від 05.08.2011 позивачем надано суду копії наступних документів: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №058/11 від 05.08.2011, рахунку на оплату на суму 7000,00 грн. з ПДВ, платіжного доручення №155 від 05.08.2011 на суму 7000,00 грн., податкової накладної №37 від 05.08.2011 на суму 7000,00 грн. з ПДВ, виписку з банківського рахунку Підприємства за 05.08.2011, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року, докази сплати ПДВ (платіжне доручення № 195 від 27.10.2011).

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення наявності правових підстав для формування Підприємством податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат сум за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Агентство «Віасат».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Щодо твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям Податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності таких правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що правочини, укладені між ПП «Комфорт» та ТОВ «Агентство Віасат» є нікчемними з підстав наявності порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, наявності показань ОСОБА_8 та висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Агентство «Віасат» та контрагентами, що містяться у актах ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 01.09.2011 №661/23-1/36862548, від 22.12.2011 № 884/23-1/36862548 про неможливість проведення зустрічної звірки. Дані джерела інформації не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між вказаними контрагентами та не спростовують реальності їх здійснення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат» підтверджується зазначеними вище: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками, платіжними дорученнями, податковими накладними, виписками з банківського рахунку Підприємства, тощо.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Агентство «Віасат», суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Підприємства щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, сторона правочину не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Агентство «Віасат», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи недоведеність відповідачем належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкового кредиту та віднесення суми до валових витрат за правочинами, укладеними з ТОВ «Агентство «Віасат».

Стосовно позовної вимоги Позивача про визнання неправомірним рішення Відповідача стосовно визнання нечинним правочинів, укладених між Підприємством та ТОВ «Агентство «Віасат», суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки таке рішення окремо не приймалось та відсутнє як таке.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ПП «Комфорт» та ТОВ «Агентство «Віасат»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ та віднесення сум до валових витрат та те, що відповідач рішення стосовно визнання нечинним правочинів, укладених між Підприємством та ТОВ «Агентство «Віасат», окремо не приймав, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (Кагарлицьке відділення) від 27 березня 2013 року №0000172202 та № 0000182202.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Комфорт» судовий збір у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.