Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/9796/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9796/13 09.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС»

Про стягнення 86 344,08 грн. за договором №0907МВАТБ від 09.07.2012

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К»

про визнання недійсним п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Сакало П.А. - представник за довіреністю

від відповідача (за первісним позовом): Кириченко П.Ю. - представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 86 344,08 грн. за договором №0907МВАТБ від 09.07.2012, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 було порушено провадження в справі № 910/9796/13, розгляд справи було призначено на 11.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К» про визнання недійсним п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012 для спільного розгляду в одному провадженні з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» про стягнення 86 344,08 грн. за договором №0907МВАТБ від 09.07.2012, розгляд справи було відкладено на 09.07.2013.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені вимоги, просив суд первісний позов задовольнити. Вимоги за первісним позовом мотивовані тим, що що позивачем на виконання умов договору №0907МВАТБ від 09.07.2012, було здійснено відповідачу передоплату за товар в сумі 400 000,00 грн. Проте, відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі, у встановлені договором строки, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 86 344,08 грн. - пені за прострочення зобов'язання на підставі п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 09.07.2013 проти поставки ним товару з порушенням строків, передбачених договором №0907МВАТБ від 09.07.2012 не заперечував, однак заперечив проти заявлених вимог, із врахуванням поданого ним через канцелярію суду відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що у відповідності до приписів ст. 549 Цивільного Кодексу України, пеня може нараховуватись лише з метою забезпечення грошових зобов'язань, а оскільки прострочення відповідачем за первісним позовом зобв`язання щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а тому підстави нарахування позивачем за первісним позовом пені за прострочення відповідачем за первісним позовом зобв`язання щодо поставки товару є безпідставним.

Крім того, відповдіач за первісним позовом зазначав, що позивачем за первісним позовом було здійснено повернення товару, отриманого від відповдіача за первісним позовом за видатковою накладною №ТК-0001911 від 08.10.2012 на суму 56 817,58 грн.

Також, в судовому засіданні 09.07.2013 були розглянуті позовні вимоги позивача за зустрічним позовом до відповідача про визнання недійсним п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012.

Вимоги позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» мотивовані тим, що п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012, яким передбачено нарахування пені за невиконання зобов'язань щодо поставки товару суперечить ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати недійсним п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 09.07.2013 заперечив проти заявлених вимог, просив у задоволенні зустрічного позову відмовити, із врахуванням поданого ним через канцелярію суду відзиву на зустрічну позовну заяву, посилаючись на те, що підстави для визнання недійсним п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012 відсутні, оскільки ним передбачено стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо строків поставки товару, сторони, у відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, пунктом 8.2 договору №0907МВАТБ встановили, розмір таких у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, а саме, в розмірі 0,2 % від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми порушення грошових зобов'язань за кожний день прострочення порушення грошових зобов'язань.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2012 між позивачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К», як покупцем, та відповідачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС», як продавцем, було укладено договір № 0907СВАТБ (далі договір № 0907СВАТБ), за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався продати, а позивач за первісним позовом придбати товар, найменування (асортимент), кількість, вартість якого погоджуються сторонами шляхом підписання додатків (специфікацій), які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1.). У випадку порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки, останній сплачує позивачу за первісним позовом пеню в розмірі 0,2 % від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми порушення грошових зобов'язань за кожний день прострочення порушення грошових зобов'язань (п. 8.2.).

Згідно специфікації №1 до договору № 0907СВАТБ вартість товару становить 1 916 955,69 грн., строк поставки товару до 20.09.2012, умови оплати: передоплата 10 % від суми договору, оплата за товар, поставлений до 30 числа поточного місяця проводиться до 25 числа наступного місяця (п. 2.).

Відповідно до платіжного доручення №287 від 02.08.2012 позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом 400 000,00 грн. - оплату по договору № 0907СВАТБ.

Відповідно до видаткових накладних №ТК-0001474 від 14.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001551 від 22.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-001550 від 22.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001549 від 22.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001556 від 23.08.2012 на суму 108 556,27 грн., №ТК-0001564 від 23.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001562 від 23.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001561 від 23.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001560 від 23.08.2012 на суму 72 313,27 грн., №ТК-0001559 від 23.08.2012 на суму 72 313,27 грн., підписаних представниками сторін та скріплених печатками юридичних осіб, відповідачем за первісним позовом у строк, встановлений специфікацією №1 до договору № 0907СВАТБ, було поставлено, а позивачем за первісним позовом прийнято без будь-яких зауважень та заперечень продукцію на загальну суму 759 375,70 грн.

Крім того, відповідно до видаткової накладної №ТК-0001911 від 08.10.2012, підписаної представниками сторін та скріплених печатками юридичних осіб, відповідачем за первісним позовом, з порушенням строків поставки товару, встановлених специфікацією №1 до договору № 0907СВАТБ, було поставлено, а позивачем за первісним позовом прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 56 817,58 грн. На підтсаві накладної №3 від 25.10.2012 позивачем за первісним позовом повернуто, а відповідачем за первісним позовом, без будь-яких зауважень та заперечень, отримано товар, переданий ним позивачу за первісним позовом за видатковою накладною №ТК-0001911 від 08.10.2012 на суму 56 817,58 грн.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 0907СВАТБ - 02.08.2012 здійснено оплату товару у відповідності до специфікації №1 до договору № 0907СВАТБ, а саме, передоплату товару на суму 400 000,00 грн., натомість, відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару, у строк, передбачений специфікацією №1 договору № 0907СВАТБ - до 20.09.2012, поставив товар лише на суму 759 375,70 грн., товар на суму 1 157 579,99 грн. відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом у строк, передбачений специфікацією №1 договору № 0907СВАТБ (до 20.09.2012) - поставлений не був.

У зв'язку із наведеними обставинами позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 86 344,08 грн. за прострочення зобов'язання щодо поставки товару за договором № 0907СВАТБ.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відпоідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом, як покупець, на виконання умов договору № 0907СВАТБ, здійснив передоплату товару на суму 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №287 від 02.08.2012. Натомість, відповідач за первісним позовом свого обов'язку щодо своєчасної передачі товару у строк, встановлений специфікацією №1 до договору № 0907СВАТБ (до 20.09.2012) - не виконав, товар на суму 1 157 579,99 грн. - не передав, тобто прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару, а оскільки п. 8.2 договору № 0907СВАТБ передбачена відповідальність відповідача за первісним позовом за прострочення виконання взятих на себе за договором № 0907СВАТБ щодо поставки товару в розмірі 0,2 % від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми порушення грошових зобов'язань за кожний день прострочення порушення грошових зобов'язань.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а тому, враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом прострочено перед позивачем за первісним позовом виконання зобов'язання щодо поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, в сумі 86 344,08 грн. за період з 21.09.2012 (20.09.2012 - кінцевий строк поставки товару) по 21.03.2013 (гранична дата нарахування пені).

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Також, розглянувши зустрічний позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К» про визнання недійсним п. 8.2 договору №0907МВАТБ від 09.07.2012, судом встановлено наступне.

Вимоги позивача за зустрічним позовом мотивовані тим, що п. 8.2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К», договору № 0907СВАТБ, яким передбачена відповідальність позивача за зустрічним позовом за прострочення строків поставки у вигляд сплати відповідачу за зустрічним позовом пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня від суми порушення грошових зобов'язань за кожен день прострочення грошових зобов'язань, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України. В позові позивач за зустрічним позовом зазначає, що застосування пені до зобов'язання за несвоєчасну поставку товару законодавством не передбачено, застосування пені можливе лише за порушення грошового зобов'язання. Оскільки п. 8.2 договору № 0907СВАТБ передбачено застосування пені саме за прострочення виконання не грошового зобов'язання, то такий пункт договору не відповідає вимогам закону, а тому позивач за зустрічним позовом просить визнати його недійсним.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Судом встановлено, що п. 8.2 договору № 0907СВАТБ сторони погодили застосування штрафних санкцій за порушення позивачем за зустрічним позовом строків поставки у вигляді пені в розмірі 0,2 % від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми порушення грошових зобов'язань за кожний день прострочення порушення грошових зобов'язань, тобто у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема і спеціальній нормі - ст.. 230 Господарського кодексу України, якою визначено право сторін обумовити в договорі штрафні санкції саме за невиконання будь-яких зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що оспорюваний відповідачем за первісним позовом п. 8.2 догоовру № 0907СВАТБ не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямований на реальне настання правових наслідків, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний пункт договору жодним чином не суперечить вимогам ст. 215 Цивільного кодексу України а тому підстави для визнання його недійсним згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - у суду відсутні, а отже позов задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» (код ЄДРПОУ - 37163686, місцезнаходження: 03164, м. Київ, пров. Приладний, буд. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОС К» (код ЄДРПОУ - 38071497, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Звивиста, буд. 28) 86 344 (вісімдесят шість тисяч триста сорок чотири) грн. 08 коп. - пені та 1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 89 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 15.07.2013