Рішення

від 24.07.2013 по справі 5015/3436/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5015/3436/12 24.07.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альткомкиївбуд"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський бетон"

Відповідач-1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова українська компанія" Відповідач-2

про: визнання недійсним правочину

Суддя Івченко А.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача 1: Нагай І.А. - дов. від 12.01.2013; Спіріна А.О. - дов. від 12.01.2013;

Від відповідача 2: не з'явився

В судовому засіданні 24.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 прийнято до провадження справу № 5015/3436/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон» (В.1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова українська компанія» (В.2) про визнання правочину недійсним, направлену за підсудністю до Господарського суду міста Києва на виконання вимог постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2012, розгляд справи призначено на 03.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 розгляд справи було відкладено на 17.04.2013.

Розпорядженням В. о. голови господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у зв'язку із перебуванням судді Івченка А.М. у відпустці, справу № 5015/3436/12 передано для подальшого розгляду судді Баранову Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 суддею Барановим Д.О. прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013, у зв'язку із виходом судді Івченка А.М. із відпустки, справу № 5015/3436/12 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 суддею Івченком А.М. прийнято справу до свого провадження.

В судове засідання 27.05.2013 представник позивача та відповідача-2 не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 розгляд справи було відкладено на 01.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 розгляд справи було відкладено на 24.07.2013.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон» (відповідачем 1, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова українська компанія» (відповідачем 2, покупцем) було укладено договір № 6/07-11 на постачання бетону.

За умовами цього Договору (п.1.1.) постачальник (відповідач 1) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач 2) прийняти та оплатити товарний бетон (товар), в кількості, асортиментах і в строки відповідно до дійсного Договору і додатково погоджених Специфікацій, що додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Додатку №1 до договору № 6/07-11 - Специфікації №1, товар поставляється до об'єкта будівництва стадіону в м. Львові по вул. Стрийській.

Довіреністю від 14.09.2011, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу - Хмельницьким О.О., Товариство з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд», від імені якого на підставі Статуту, діє генеральний директор Колоцей А.В., уповноважило Огородніка Василя Івановича представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд», пов'язані з будівництвом об'єкту - Стадіон по вул. Стрийська - кільцева дорога в м. Львові.

Зазначеною довіреністю від 14.09.2011 Огородніку Василю Івановичу надано право від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» вести переговори, укладати платіжні документи, господарські договори, а також додатки до зазначених договорів, в т.ч. специфікації, цінові узгодження, акти приймання-передачі, контракти, подавати заяви та інші документи, отримувати належні товариству документи, довідки, дозволи, рішення, технічну документацію, тощо, проводити фінансові операції, ставити підпис від імені ТОВ «Альткомкиївбуд» на документах, пов'язаних з будівництвом об'єкту - Стадіон по вул. Стрийська - кільцева дорога в м. Львів, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. Довіреність видана без права передоручення та дійсна до першого червня дві тисячі дванадцятого року.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 29.11.2011 відповідач 1 звернувся до позивача з проханням виступити поручителем перед ним за виконання відповідачем 2 обов'язку оплати повної вартості поставленого товару згідно договору № 6/07-11 на постачання бетону від 06.07.2011.

30.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» (поручитель), в особі директора Огородіка В.І., на підставі довіреності від 14.09.2011 поручилося перед відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон» (кредитор) за виконання відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова українська компанія» (боржник) обов'язку щодо сплати кредитору (відповідачеві 1) повної вартості отриманої продукції Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова українська компанія» згідно договору № 6/07-11 від 06.07.2011 р. для будівництва стадіону «Арена Львів» (м. Львів, вул. Стрийська -Кільцева дорога) та стадіону «Скіф» (м. Львів, вул. Черемшини, 17). Зобов'язалося, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено судом, порука від 30.11.2011 зафіксована в письмовому документі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Таким чином, за правочином поруки виникають взаємні права та обов'язки саме між кредитором і поручителем, так як безпосередньо цим договором регулюються їх права та обов'язки у разі невиконання боржником свого зобов'язання перед кредитором. Згоди чи обов'язку кредитора повідомити про укладення договору поруки закон не передбачає. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Враховуючи вищезазначене, твердження позивача про обов'язковість підпису боржника на договорі чи повідомлення його кредитором про вчинену угоду до уваги судом не приймаються.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 553, ч. 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як встановлено судом договір поруки укладено саме між кредитором і поручителем, оскільки безпосередньо цим договором регулюються їх права та обов'язки у разі невиконання боржником свого зобов'язання перед кредитором.

Оспорюваний договір поруки укладено з додержанням вимог до письмової форми правочину, які визначені ст. 207 ЦК України.

Щодо твердження позивача про те, що в договорі поруки відсутні умови щодо ціни та строку дії договору, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 558 ЦК України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч. 3 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Наведені умови також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3, ст. 12 ЦК України, загальними засадами судочинства є свобода договору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, довіреністю від 14.09.2011, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу - Хмельницьким О.О., Товариство з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд», від імені якого на підставі Статуту, діє генеральний директор Колоцей А.В., уповноважило Огородніка Василя Івановича укладати господарські договори, а також додатки до зазначених договорів, в т.ч. специфікації, цінові узгодження, акти приймання-передачі, контракти, подавати заяви та інші документи, отримувати належні товариству документи, довідки, дозволи, рішення, технічну документацію, тощо, проводити фінансові операції, ставити підпис на документах, пов'язаних з будівництвом об'єкту - Стадіон по вул. Стрийська - кільцева дорога в м. Львів, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. Довіреність видана без права передоручення та дійсна до першого червня дві тисячі дванадцятого року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним правочину поруки від 30.11.2011 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині будівництва стадіону «Скіф» (м. Львів, вул. Черемшини, 17), а в іншій частині, а саме визнання недійсним правочину поруки від 30.11.2011 в частині будівництва Стадіону по вул. Стрийська -кільцева дорога в м. Львів вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягаю задоволенню.

Судові витрати в силу ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин поруки від 30.11.2011, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера «Г», код ЄДРПОУ 34290829) в частині будівництва стадіону «Скіф» (м. Львів, вул. Черемшини, 17).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон» (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1; код ЄДРПОУ 34814969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера «Г», код ЄДРПОУ 34290829) 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 25 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова українська компанія» (85770, Донецька область, Волноваський район, с. Свободне, вул. Леніна, 149, код ЄДРПОУ 37079804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомкиївбуд» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера «Г», код ЄДРПОУ 34290829) 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 25 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 25.07.2013

СуддяА.М. Івченко