Постанова

від 24.07.2013 по справі 11/194

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа № 11/194

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою вх. № 05-05/1397/13 від 15.07.2013 р. Державної виконавчої служби України, м. Київ,

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2013 року

у справі № 11/194 (суддя І.В.Івашкович),

порушеній за скаргою

Скаржника/стягувача: Державного підприємства «Енергоринок», м. Київ,

Боржник: Публічне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго», с. Оноківці, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл.,

Орган виконання судових рішень, суб'єкт, дії якого оскаржуються: Державна виконавча служба України, м. Київ,

Про: визнання дій Державної виконавчої служби України, щодо складання акту від 14.02.2013 р. у виконавчому провадженні № 3431173 незаконними.

у справі № 11/194

порушеній за позовом

Позивача: Державного підприємства «Енергоринок», м. Київ.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», с. Оноківці, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл.,

Про: стягнення 22825286,83 грн.

За участю представників сторін:

Від апелянта/суб'єкт, дії якого оскаржуються: Коцюбинський П.С. - п/к за довіреністю № 2.7-44/4.4/1816 від 18.12.12 р.,

Від позивача/стягувача: Андишула А.М. - п/к за довіреністю № 01/71-457Д від 24.12.2012 р.,

Від відповідача/боржника: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники, які прибули в дане судове засідання подали спільне письмове клопотання про відмову у здійсненні технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 15.07.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 11/194 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (а. с. 39).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу б/н та б/д (вх. № 05-05/1397/13 від 15.07.2013 р.) Державної виконавчої служби України до провадження та розгляд скарги призначено на 24.07.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи, а. с. 43).

Представник апелянта/суб'єкта виконання судових рішень, дії якого оскаржуються в судове засідання прибув, через канцелярію суду подав заявку б/н від 24.07.2013 р. про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013 р. по справі № 11/194 скасувати, у задоволенні скарги ДП «Енергоринок» відмовити в повному обсязі, у разі задоволення апеляційної скарги, просить повернути Державній виконавчій службі України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Від стягувача/позивача по справі № 11/194 представник прибув, через канцелярію суду 24.07.2013 р. за вх. № 05-04/4294/13 подав відзив на апеляційну скаргу № 01/71-6648 від 19.07.2013 р. з додатками: копією постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. по справі № 5/230; докази надсилання відзиву на апеляційну скаргу: Державній виконавчій службі України та ПАТ «Закарпаттяобленерго» (описи вкладення у цінні листи та фіскальні чеки поштового відправлення); копією наказу від 22.03.2010 № 50-к «Про виконання обов'язків»; розпорядження КМ України від 17.03.2010 р. № 434-р «Про призначення Бедіна С.В. директором ДП «Енергоринок». Проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просить ухвалу місцевого суду від 26.06.2013 р. у справі 11/194 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Боржник/відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, про причини не прибуття не повідомив, відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (докази - у справі).

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника боржника/відповідача, виходячи з такого.

Частиною другою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Неприбуття боржника/відповідача у судове засідання не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті за наявними у справі документами.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 11/194 та ухвалив, подані документи (копію постанови ЛАГС від 19.06.13р. у справі № 5/230 та докази надсилання сторонам відзиву на апеляційну скаргу) долучити до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи подані відповідно до частини третьої ст. 106 ГПК України та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013 року у справі № 11/194 (суддя І.В.Івашкович) скаргу ДП «Енергоринок» від 29.04.2013р. № 07/71-3969 на дії Державної виконавчої служби України щодо складання акту від 14.02.2013 у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 19.06.2006 р. у справі №11/194 - задоволено (пункт перший резолютивної частини). Дії Державної виконавчої служби України щодо складання акту від 14.02.2013 року у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 19.06.2006 р. № 11/194 визнати незаконними (пункт другий резолютивної частини ) (а. с. 29-34).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду апелянт/суб'єкт виконання судових рішень, дії якого оскаржуються: Державна виконавча служба України звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить з підстав зазначених в апеляційній скарзі ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013р. у справі № 11/194 скасувати, у задоволенні скарги Державного підприємства «Енергоринок» відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, оскільки, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови керувався Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, так як у державного виконавця не було підстав зупиняти виконавче провадження, а термін виконання рішення суду згідно Закону України «Про виконавче провадження» передбачає 6 місяців.

Також вважає, що у зв'язку з винесення місцевим господарським судом ухвали від 20.09.2012 р. по справі № 11/194 про розстрочення суми заборгованості, стягував створив умови, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню з примусового виконання відповідного рішення суду, відтак, надання сторонам відповідного графіку погашення заборгованості на такий тривалий термін, позбавляє можливості примусового виконання виконавчого документа та навпаки породжує обов'язок для державного виконавця не здійснювати примусових заходів зі стягнення боргу.

Як встановлено колегією суддів, апелянт/суб'єкт, дії якого оскаржуються: Державна виконавча служба України, є органом виконання судових рішень, юридичною особою, яка створена відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» , ДВС України присвоєно ідентифікаційний код № 37471975, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 04053, м. Київ, вул. Артема, 73.

Стягувач/позивач: Державне підприємство Національної енергетичної компанії «Укренерго», правонаступником якого є Державне підприємство «Енергоринок» з усіма правами та обов'язками підприємства, є юридичною особою, ідентифікаційний код № 21515381, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27.

Боржник/відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Закарпаттяобленерго» є юридичною особою, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго», з усіма правами та обов'язками товариства, ідентифікаційний код № 00131529, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 89412, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Оноківці, вул. Головна, 57.

Як встановлено місцевим господарським судом рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.06.2005 р. по справі № 11/194 позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок» задоволено, присуджено до стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго", м. Ужгород-Оноківці на користь Державного підприємства „Енергоринок", м. Київ, суму 20415208,13 грн., з яких 19655425,90 грн. - борг, 53753,07 грн. - пеня, 485329,23грн. - інфляційні, 220699,93грн. - 3% річних від простроченої суми, 1520,48 грн. - державне мито та 105,54 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2005 р. у даній справі, рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Рішення у даній справі набрало законної сили і відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

На виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2005 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2005 р., господарським судом видано наказ про примусове стягнення боргу від 19.06.2006 р.

Наказ господарського суду Закарпатської області від 19.06.2006р. по справі № 11/194 ДП „Енергоринок" пред'явило для примусового виконання у встановленому законом порядку до органу виконання судових рішень, що слугувало підставою для відкриття виконавчого провадження № 13431173.

Постановою ВП №13431173 від 23.06.2009 про відкриття виконавчого провадження, винесеною державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби, відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 11/194 від 19.06.2006 р.

У зв'язку із включенням ПАТ «Закарпаттяобленерго» до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення у процедурі погашення заборгованості, відповідно ст.ст. 1, 37, 39 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», 17.08.2009 р. органом виконання судових рішень винесено Постанову ВП № 13431173 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення по справі № 11/194.

Постановою від 14.02.2013р. виконавче провадження № 13431173 з виконання Наказу по справі № 11/194 поновлено.

Як встановлено місцевим судом, господарським судом Закарпатської області 20.09.2012 р. винесено ухвалу у справі № 11/194 про розстрочення виконання рішення господарського суду терміном до жовтня 2029 р .

Зазначена ухвала, відповідно до приписів п. 20 ст. 106 ГПК України, може бути оскаржена. Сторонами зазначена ухвала не оскаржувалася, відтак набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Згідно наведеної ухвали, судом визначено залишок заборгованості на рівні 19085425,90 грн. та затверджено графік розстрочення виконання судового рішення боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем органу виконання судових рішень, у зв'язку із прийняттям місцевим судом ухвали від 20.09.2012 р. у справі № 11/194 про розстрочення виконання рішення господарського суду терміном до 2029р. прийнято Постанову № 13431173 від 14.02.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Дану Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесено на підставі Акту від 14.02.2013р. у ВП №13431173, у якому, з посиланням на пункт 4 частини 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наявність обставин, які перешкоджають примусовому виконанню рішення суду, зокрема, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій.

Відповідно до вищенаведеного, стягував/позивач Державне підприємство „Енергоринок", м. Київ звернувся до господарського суду із скаргою на дії Державної виконавчої служби України, якою просить визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо складення акту від 14.02.2013 р. у виконавчому провадженні №13431173 з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 19.06.2006 р. року №11/194, яким констатовано наявність обставин, що унеможливлюють примусове виконання рішення суду, а саме перешкоджання стягувачем примусовому виконанню судового рішення.

Як зазначає стягувач/позивач у відзиві на апеляційну скаргу, спірний акт, який був складений державним виконавцем, не відповідає вимогам законодавства за змістом та невідповідністю суті акту фактичним обставинам. Зокрема, наголошує, що державним виконавцем не зазначено, яку саме дію, що перешкоджає примусовому виконанню рішення суду вчинив стягувач. Зазначає, що ДП «Енергоринок», як стягувачу у виконавчому провадженні не було відомо про складання державним виконавцем акту від 14.02.13, для складання або ознайомлення з таким актом представник стягувача не викликався. Стверджує, що стягувач жодним чином не перешкоджав виконавчому провадженню, а ухвала суду про розстрочку виконання рішення не може бути перешкодою для здійснення виконавчого провадження. Також посилається на приписи п. 4.4.1 та п. 4.4.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до яких повернення стягувачу виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" можливо лише у випадку, якщо стягувач не з'явиться на виконання без поважних причин, після попередження про повернення йому виконавчого документа та у разі усної відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу; інших підстав для застосування зазначеної норми Закону Інструкцією не визначено. Вважає, що звернення до господарського суду на підставі ст. 121 ГПК України з заявою про розстрочку не є підставою для застосування п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону і складання акту.

Як зазначено у апеляційній скарзі апелянта/суб'єкта, дії якого оскаржуються, державний виконавець при складанні оскаржуваного акту від 14.02.2013 р. та винесенні постанови керувався Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, так як у державного виконавця не було підстав зупиняти виконавче провадження, а термін виконання рішення суду згідно Закону України «Про виконавче провадження» передбачає 6 місяців. Однак, у зв'язку з винесення місцевим господарським судом ухвали від 20.09.2012 р. по справі № 11/194 про розстрочення суми заборгованості, стягувач створив умови, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню з примусового виконання відповідного рішення суду, відтак, надання сторонам відповідного графіку погашення заборгованості на такий тривалий термін, позбавляє можливості примусового виконання виконавчого документа та навпаки породжує обов'язок для державного виконавця не здійснювати примусових заходів зі стягнення боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду у даній справі, що такий висновок державного виконавця є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ч.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Вимоги до акту державного виконавця встановлюються п.п. 1.5. п.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5.

Однак, у Постанові державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №13431173 від 14.02.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачу не зазначено про складання акту, в якому зафіксовано факт перешкоджання стягувачем примусовому виконанню рішення.

Відповідно до п.1.5.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, акт державного виконавця від 14.02.2013р. не відповідає вимогам п.1.5.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5.

З огляду на наведене колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було складено акту, який би засвідчував факт перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій по примусовому виконанню рішення господарського суду Закарпатської області від 19.06.2006р. у даній справі.

Окрім того, як вбачається зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», перед поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі вказаної статті Закону державний виконавець зобов'язаний був попередити стягувача про можливість повернення виконавчого документа у випадку чинення останнім перешкод державному виконавцю у проведенні виконавчих дій.

Проте в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення державним виконавцем Державного підприємства «Енергоринок». Не подавалися такі докази апелянтом до апеляційної скарги.

До того ж, як вбачається зі змісту Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (п.п. 4.4.1., 4.4.4.) державний виконавець виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» якщо стягувач без поважних причин не з'явиться на виконання у час та місце, вказані в постанові про відкриття виконавчого провадження після попередження стягувача про повернення йому виконавчого документа та у разі усної відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника, під час виконання рішення.

Як вбачається з тексту Постанови ВП № 13431173 від 14.02.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачу не вказано на жодну з зазначених вище дій Державного підприємства «Енергоринок».

Натомість, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби при винесенні постанови ВП № 13431173 від 14.02.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачу покликається на неможливість примусового виконання рішення суду у даній справі у зв'язку з винесенням господарським судом Закарпатської області ухвали від 20.09.2012 р. про розстрочку виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення , ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» право сторони, державного виконавця та прокурора на звернення до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення може бути реалізоване ними у будь-який час після набрання рішення законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Право на судовий захист передбачено та гарантовано Конституцією України. З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції). Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Згідно з мотивувальною частиною Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». Отже, відповідно до вимог Конституції України всі судові рішення в розумінні статті 4-5 ГПК України у справі № 11/194, які набрали законної сили, є обов'язковим до виконання та мають бути виконаними.

З огляду на викладене ухвала господарського суду Закарпатської області від 20.09.2012 р. по справі № 11/194 про розстрочення суми заборгованості, яка набрала законної сили, і є виконавчим документом, не може бути перешкодою провадженню виконавчих дій, як не може слугувати такою перешкодою звернення процесуальних сторін у даній справі до господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення, оскільки таке може бути реалізоване ними у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання (п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що акт від 14.02.2013 р., в якому вказано, що дане виконавче провадження підлягає завершенню, в зв'язку з перешкоджанням стягувача примусовому виконанню даного рішення суду, що в свою чергу не позбавляє стягувача повторно пред'явити виконавчий документ, у разі невиконання боржником умов розстрочки виконання рішення у строк до 31.12.2029» не відповідає фактичним обставинам справи, складений з порушенням приписів чинного законодавства.

До аналогічних висновків, щодо спірного акта, прийшов Львівський апеляційний господарський суд, які виклав у постанові від 19 червня 2013 року у справі № 5/230 (знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу апелянта/суб'єкта, дії якого оскаржуються слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013р. у справі № 11/194 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/суб'єкта, дії якого оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.06.2013 року у справі № 11/194 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/суб'єкта, дії якого оскаржуються.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 24.07.2013 р. оголошено резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2013 р.