Ухвала

від 26.07.2013 по справі 11/223/05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"26" липня 2013 р. Справа № 11/223/05

м. Миколаїв

За заявою боржника - Публічного акціонерного товариства «Чорноморський судно-будівний завод» (54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1) про визнання наказу господар-ського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню

за позовом: Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" (54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СП "НІБУЛОН"

(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"

(54030, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 40);

- Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

(54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20);

- Миколаївська міська рада

(54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)

про визнання права власності на відрізки автомобільних доріг довжиною 105м. інв.№ 3967 та довжиною 240 м. інв. № 3970

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю СП "НІБУЛОН"

(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1)

Суддя Семенов А.К.

Представники:

Від позивача (заявника): Бойко А.С. , дов. № б/н від 02.07.2013 року,

Захаров Д.М., дов. №150 від 22.01.2013 р.

Від відповідача: Чернюк В.М., дов. № 146 від 11.04.2013

Від 3-тіх осіб: представники не присутні, були повідомлені належним чином.

Суть ухвали: про визнання наказу господарського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

15 липня 2013 року до господарського суду надійшла заява ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (вих. №412/644 від 14 травня 2013 року) про визнання наказу госпо-дарського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не під-лягає виконанню з підстав, встановлених ч. 4 ст. 117 ГПК України.

17.07.2013 ухвалою господарського суду заяву ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» було прийнято до розгляду, а її розгляд призначений на 23.07.2013 року о 10 год. 00 хв. В судовому засіданні 23.07.2013 року було оголошено перерву до 26.07.2013 року о 10 год. 00 хв.

23.07.2013 року розгляд заяви був продовжений та винесено ухвалу.

ТОВ СП «Нібулон» до господарського суду надало письмові пояснення (вих. 7182/3-13/28 від 22.07.2013 року), доповнення до пояснення (вих. №7185/3-13/28 від 22.07.2013 року) та доповнення до пояснення (7227/3-13/28 від 23.07.2013 року) в яких стягувач просить відмовити в задоволенні заяви ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а також подало суду значну кількість копій судових рішень різних інстанцій за різними справами.

25.07.2013 року до господарського суду від ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» надійшли додаткові пояснення (вих. 412/755 від 23.07.13 року) в яких він просить задовольнити його заяву про визнання наказу господарського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

Із матеріалів заяви та справи вбачається наступне.

Рішенням господарського суду від 25.07.2007 року по справі № 11/223/05 в задово-ленні позову ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" до ТОВ СП «НІБУЛОН» від-мовлено. Стягнуто з Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський судно-будівний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" - 3997 грн. 80 коп. витрат на судово-бухгалтерську експертизу. В подальшому, Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод" (з метою приве-дення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства") змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Чорноморський суднобудівний завод".

11.01.2008 року господарським судом Миколаївської області на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2007 року був виданий відповідний наказ, який надісланий до органу ДВС та на його підставі відкрито виконавче провадження..

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.06.08 року було відкрито провадження у справі № 11/222/08 про банкрутство ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод". ТОВ СП "Нібулон", як конкурсний кредитор, звернулося у встановленому порядку до господарського суду Миколаївської області з письмовою заявою з вимогами до боржника. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.01.09 року вимоги стягувача, як кредитора, визнані судом і включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.12 року по справі № 11/222/08 про банкрутство була затверджена мирова угода між боржником і кредиторами, а провадження у справі про банкрутство припинено. Мирова угода передбачала відстрочку та розстрочку вимог кредиторів, заявлених у справі № 11/222/08 про банкрутствво.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.02.2012 року було від-крито провадження у справі № 5016/267/2012 (18/5) про банкрутство ПАТ "Чорноморсь-кий суднобудівний завод". ТОВ СП «Нібулон» даній по справі про банкрутство до гос-подарського суду з письмовою заявою з відповідними вимогами до боржника, як кредитор, не зверталося.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2012 року був за-тверджений реєстр вимог кредиторів боржника - ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" в який ТОВ СП «Нібулон» включено не було.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2012 року затверджено мирову угоду між кредиторами та боржником - ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод", а провадження в справі про банкрутство № 5016/267/2012 (18/5) припинено.

15.07.2013 року до господарського суду Миколаївської області від боржника (ПАТ "Чорно-морський суднобудівний завод"). надійшла заява про визнання наказу господарського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування цієї своєї заяви Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод» посилається, зокрема, у своїх додаткових поясненнях (вих. 412/755 від 23.07.13 року) до заяви на такі підстави.

По-перше, стягувач як кредитор з відповідними вимогами до боржника по справі про банкрутство № 5016/267/2012 (18/5) до господарського суду в установлений строк не звернувся, отже, його вимоги до боржника на підставі ст. 14 ЗУ "Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними. До того ж у п. 3 ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.05.12 року по справі № 5016/267/2012 (18/5) про затвердження реєстру кредиторів зазначено, що вимоги кон-курсних кредиторів, що не внесені до реєстру вимог кредиторів ПАТ "ЧСЗ", не розгляда-ються і вважаються погашеними.

По-друге, в зв'язку з укладенням по справі про банкрутство мирової угоди між кре-диторами та боржником відповідно до ст.ст. 598, 604 Цивільного кодексу України відбулася новація зобов'язань боржника - ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» перед ТОВ СП «Нібулон» наслідок чого первісне зобов'язання за судовим наказом господарського суду Миколаївської області від 11.01.2008 року по справі №11/223/05 припинилось.

Представник заявника - ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» вважає, що за таких обставин наявні підстави для визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 4 статті 117 ГПК України.

Представник ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» в обґрунтування своєї заяви посилається на ч. 2 статті 35 ГПК України та зазначає, «що факт новації зобов'язань у правовідносинах між ПАТ "ЧСЗ" та ТОВ СП "Нібулон" внаслідок затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство № 11/222/08 був встановлений Постановою Вищого господарського суду України по справі № 10/188/06 від 22.01.2013 року.

Представники ТОВ СП «НІБУЛОН» у своєму письмового поясненні, доповненнях до нього та в судових засіданнях в усній формі проти заяви про визнання наказу господар-ського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню заперечують, а саме.

На виконання рішення господарського суду Миколаївської області був виданий на-каз від 11.01.2008 року №11/223/05 про стягнення з відповідача 3397 грн. 80 коп.

Постановою відділу ДВС від 25.01.2008 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження, яке станом на 23.07.2012 року, є чинним, тобто не завершено поверненням виконавчого документу стягувачеві або до суду, або з підстав закінчення виконавчого провадження.

ТОВ СП „Нібулон" було учасником провадження у справі № 11/222/08 про банк-рутство, грошові вимоги якого розглянуто та визнано судом, включено до реєстру вимог кредиторів і в подальшому затверджено умовами мирової угоди про відстрочку та роз-строчку платежів. Ухвали господарського суду про затвердження реєстру вимог кредито-рів та затвердження мирової угоди є чинними. Отже, факти і домовленості, встановлені ухвалою про затвердження мирової угоди є чинними, а відтак, мирова угода повинна виконуватись.

Законодавство про банкрутство не передбачає обов'язку кредитора звертатись пов-торно до боржника з визнанням вже визнаних судом вимог. Отже, вважати погашеними визнані вимоги кредитора в іншій судовій справі про банкрутство на підставі ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпідставним.

Висновки заявника відносно новації у зобов'язанні внаслідок укладання мирової угоди у справі про банкрутство № 11/222/08 ДАХК «ЧСЗ» стягувач вважає необгрунтова-ними з наступного.

У випадку новації сторони шляхом заміни предмета чи способу виконання зобов'я-зання припиняють його і створюють нове.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2012 у справі про банкрутство №11/222/08 між кредиторами і боржником (ПАТ "ЧСЗ" ) на засадах іншого - спеціального Закону 2343-12 (пріоритетність якого в справах про банкрутство прямо пе-редбачена законом) затверджено мирову угоду про порядок відстрочення, розстрочення та погашення боржником вимог кредиторів.

Умови відстрочки та розстрочки первісного грошового зобов'язання боржника є простою заміною строку виконання зобов 'язання боржником і не робить його новим, а то-му таке зобов'язання вважати новацією не можна.

Дослідивши матеріали заяви та справи, заслухавши представників сторін, госпо-дарський суд дійшов до таких висновків.

Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про ви-конавче провадження".

Нормами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено повернення виконавчого документа або припинення виконання рішення суду з підстав, зазначених у частині другій ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

ТОВ СП „Нібулон" було учасником провадження у справі про банкрутство № 11/222/08 грошові вимоги якого були вчасно подані до суду, розглянуті, визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів.

09.02.2012 року ухвалою господарського суду Миколаївської області по справі № 11/222/08 затверджено мирову угоду від 25.01.2012 року, укладену між боржником - ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод " та його кредиторами, серед яких значиться і ТОВ СП «Нібулон» (т. справи 4, зворотна сторінка аркушу 233).

Статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредитором стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2012 року по справі № 11/222/08, передбачено наступні способи погашення вимог кредиторів, в тому числі ТОВ СП „Нібулон", а саме:

- оплата боргу, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі в на-

ціональній валюті України на поточний рахунок кредитора (п. 3.4 мирової угоди);

- в інший спосіб, ніж зазначено в пункті 3.4. цієї угоди, якщо такий спосіб не супе-

речить вимогам діючого законодавства України, та якщо кредитор дасть письмо-

ву згоду на погашення боргу в іншій спосіб (п. 3.6 мирової угоди);

- шляхом видачі векселів, якщо така видача не буде порушувати вимоги законодав-

ства України та якщо на погашення зобов'язань шляхом видачі векселів певного

виду та строку погашення, надасть згоду кредитор, на користь якого такі векселі

будуть видаватись (п. 3.7 мирової угоди).

Умовами мирової угоди по справі № 11/222/08 не передбачено прощення боргу боржника відносно кредитора ТОВ СП "Нібулон".

Суду не подано доказів, які б доводили про надання письмової згоди кредитором ТОВ СП „Нібулон" на погашення його вимог в інший спосіб.

У п. 103 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено: «У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсягах, передбачених мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника розмір вимог кредиторів визначається умовами затвердженої господарським судом мирової угоди».

Доказів розірвання мирової угоди в судовому порядку чи визнання її недійсною боржником суду не подано. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази скасування ухвали суду від 09.02.2012 року у справі № 11/222/08 про затвердження мирової угоди чи погашення боргу згідно графіку розстрочення угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Проте, поняття "погашені вимоги" та "припинення правовідносин (зобов'язання)" не є тотожними. Підстави припинення зобов'язань визначені, зокрема, у ст. 598-609 Цивільного кодексу України, але до цих підстав не віднесено таку підставу як визнання зобов'язання припиненим у випадку його погашення в межах справи про банкрутство, зокрема, підставі статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та ви-знання його банкрутом" погашені вимоги кредиторів - це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними. При цьому, у зазначеному Законі відсутні положення щодо припинення зобов'язань у випадку, якщо відповідні вимоги не заявлені кредитором у встановлений строк.

Відтак, твердження ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" стосовно припи-нення зобов'язання між ним та ТОВ СП "Нібулон" є необґрунтованим.

Твердження заявника стосовно того, що вимоги до нього з боку ТОВ СП «Нібулон» вважаються погашеними (а, отже, і відповідне зобов'язання припинилось) внаслідок не звернення останнього до господарського суду після порушення 15.02.2012 року провад-ження в справі № 5016/267/2012(18/5) про банкрутство ПАТ "Чорноморський суднобудів-ний завод" на підставі ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або ви-знання його банкрутом" необґрунтовано, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку кредитора звертатись повторно до боржника з визнанням вже визнаних судом вимог. За таких обставин, неподання ТОВ СП "Нібулон" заяви про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство №5016/267/2012(18/5), які вже визнані судом в межах справи про банкрутство № 11/222/08, котра є первісною по відношенню до справи № 5016/267/2012 (18/5), не є тією підставою, з якою ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України пов'язує визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Щодо другої підстави ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод» в обґрунтування його заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Миколаївської області від 11.01.2008 року №11/223/05.

Як вже вище вказано, заявник стверджує, що в зв'язку з укладенням у справі про банкрут-ство №11/222/08 мирової угоди між кредиторами та боржником відповідно до ст. 604 Ци-вільного кодексу України відбулася новація зобов'язань боржника - ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» перед ТОВ СП «Нібулон» наслідок чого первісне зобов'язання за наказом господарського суду Миколаївської області від 11.01.2008 року по справі №11/223/05 припинилось.

Заявник з підстав ст. 604 Цивільного кодексу України за фактом укладення мирової угоди у справі про банкрутство № 11/222/08 вважає, що первісний обов'язок боржника за наказом № 11/223/05 від 11.01.2008 року відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між: тими ж сторонами (новація). У випадку новації сторони шляхом заміни предмета чи способу виконання зобов'язання припиняють його і створюють нове.

У п. 94 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено: «Частиною першою статті 35 Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

За своєю суттю мирова угода фіксує умови врегулювання обов'язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними спосо-бами, наслідком чого має стати припинення провадження у справі про банкрутство».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2012 у справі про банкрутство №11/222/08 між кредиторами і боржником затверджено мирову угоду суть котрої становлять умови про порядок відстрочення, розстрочення та погашення боржником вимог кредиторів.

Умовами мирової угоди по справі №11/222/08 не передбачено жодного із способів погашення вимог ТОВ СП «НІБУЛОН», окрім оплати боргу.

Здійснення розстрочки та відстрочки боргу, а також погашення вимог кредиторів шляхом оплати боргу залишаються істотними умовами укладеної мирової угоди, що від-повідає положенням ч. 4 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Умови відстрочки та розстрочки первісного грошового зобов'язання заявника є лише заміною строку виконання зобов 'язання боржником і не робить його новим, залишає грошовим, а відтак зміна предмета зобов'язання та способу його виконання внаслідок ук-ладення мирової угоди не відбувається.

Із матеріалів справи вбачається, що в мировій угоді від 25.01.2012 року, затвердже-ної ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2012 року у справі про банкрутство № 11/222/08, відсутня заміна предмету зобов'язання, розміру зобов'язання, а тому таке зобов'язання вважати новацією не можна.

Мирова угода від 25.01.2012 року, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2012 року у справі про банкрутство № 11/222/08, вчинена з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом», не є тотожною правочинам про які йдеться у ст. 202 Цивільного кодексу України та до яких застосовуються приписи ст. 604 Цивільного кодексу України.

Мирова угода в справі про банкрутство не лише укладається кредиторами з борж-ником, але и затверджується судом. Затвердження судом мирової угоди є процесуальною дією.

Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні. (См. з цього приводу п. 1 Листу Вищого господарського суду України від 09.04.2009 року №01-08/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спо-рів окремих норм процесуального права»).

Таким чином, мирова угода у справі про банкрутство № 11/222/08 не відповідає загальним вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому до неї не може бути застосована ст. 604 Цивільного кодексу України.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить такого поняття, як новація, не тлумачить такого, не має жодного посилання на таке. Цей Закон не містить норми, яка б встановлювала припинення зобо-в'язання за новацією.

Отже, твердження ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод» щодо припинення його зобов'язання внаслідок новації, яка відбулася в зв'язку з затвердженням господарсь-ким судом ухвалою від 09.02.2012 року мирової угоди по справі №11/222/08 необгрунтовано.

Посилання представника ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод» (в мотиву-вання заяви за вих. №412/644 від 14.05.2013 року) на Постанову Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року по справі № 10/188/06 (з урахуванням приписів ч. 2 статті 35 ГПК України) господарський суд вважає необґрунтованим з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарсь-кого суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирі-шенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Учасниками судового процесу - сторонами в господарському спорі (позивачем та відповідачем) в справі №10/188/06 були ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод» та ТОВ СП «Нібулон».

Учасниками судового процесу - сторонами в господарському спорі (позивачем та відповідачем) в справі №11/223/05, також, були ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод» та ТОВ СГП «Нібулон». Проте, учасниками судового процесу в справі №11/223/05 при вирішенні господарського спору в порядку позовного провадження були іще три третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, які відповідно до статті 27 ГПК України користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Отже, склад учасників судового процесу, які користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін (навіть з деякими обмеженнями) по справі №11/223/05 є іншим ніж склад учасників судового процесу по справі №10/188/06.

Це стосується також і судових рішень, які надав ТОВ СП «Нібулон».в обґрунтування своїх заперечень проти заяви ПАТ Чорноморський суднобудівний завод» (вих. №412/644 від 14.05.2013 року).

Далі.

Згідно п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не надається преюдиціального значення фактам (обставинам), зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК) , - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Вищим господарським судом України Постановою від 22.01.2013 року по справі № 10/188/06 рішення попередніх судових інстанцій не скасовувались, нове рішення на підставі встановлених ним обставин не приймалось.

Крім того, у тому ж п. 2.6. вище вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказується таке. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

У Постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року по справі № 10/188/06 наведена як раз правова оцінка, а саме зазначено таке: «Укладення мирової угоди у справі про банкрутство щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» слід розцінювати як заміну одного зобов'я-зання другим».

У Постанові від 22.01.2013 року по справі № 10/188/06 Вищий господарський суд України лише погодився с правовою оцінкою (висновком) суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші об-ставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та приписи чинного законодавства України, господарський суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення заяви боржника - Публічного акціонерного товариства " Чорноморський суднобудівний завод" (вих. №412/644 від 14.05.2013 року) про визнання наказу господарського суду Ми-колаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 4 статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить ви-правлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок борж-ника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконан-ням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ та-ким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов гос-подарських судів України" заяви, які подані в порядку статті 117 ГПК України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, слід розглядати за правилами ГПК у ме-жах розглянутої господарським судом справи.

У п. 3.3 тієї ж постанови зазначено: "Частина четверта статті 117 ГПК містить під-стави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припи-ненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (на-приклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за ре-зультатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Наказ видано господарським судом Миколаївської області на виконання його рішення від 25.07.2007 року, яке набрало законної сили в установленому законом порядку.

Боржником не доведено, що наказ господарського суду Миколаївської області від 11.01.2008 року на примусове виконання рішення від 25.07.2007 року по справі №11/223/05 виданий помилково.

Боржником не подано господарському суду доказів сплати у добровільному порядку грошових сум, стягнутих з нього згідно рішення від 25.07.2007 року по справі №11/223/05. Отже, не доведено, що його обов'язок по сплаті боргу за цим судовим рішенням (примусове виконання якого проводиться органом ДВС на підставі наказу №11/223/05, виданого 11.01.2008 року) відсутній повністю чи частково в зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або іншою особою.

Боржником не доведено, що рішення господарського суду від 25.07.2007 року по справі №11/223/07 скасовано чи змінено в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами.

За змістом статті 117 ГПК України під обов'язком боржника розуміється обов'язок, який виник у нього з рішення суду, а не з будь яких інших підстав, зокрема, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Боржником не доведено, що його обов'язок щодо сплати стягувачеві 3997 грн. 80 коп. на підставі наказу господарського суду від 11.01.2008 року по справі №11/223/05 відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням з інших причин.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 86,117 Господарського процесуаль-ного кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства " Чорноморський суд-нобудівний завод" (вих. №412/644 від 14.05.2013 року) про визнання наказу господарського суду Миколаївської області № 11/223/05 від 11.01.2008 року таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Суддя А.К.Семенов .