Ухвала

від 17.07.2013 по справі 2а-13577/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13577/12/0170/2

17.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-13577/12/0170/2 за апеляційною скаргою Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 11.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіта Мед" (вул. Вересаєва, 12,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (вул. Братів Коваленко, 60,Генічеськ,Херсонська область,75500)

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіта Мед" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки №621/22-1/35873936 від 24.07.2012 р. висновків про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "Фіта Мед" (ЄДРПОУ 35873936) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р.

У судовому засіданні в суді першої інстанції, 01.04.2013 р., керуючись ст. 49, 51 КАС України, представником позивача надано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно з яким він просив визнати протиправними висновки відповідача, викладені в акті перевірки №621/22-1/35873936 від 24.07.2012 р. щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "Фіта Мед" (ЄДРПОУ 35873936) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р. , визнати протиправними дії відповідача щодо оформлення результатів документальної позапланової невиїзної перевірки у вигляді акту перевірки за №621/22-1/35873936 від 24.07.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби щодо складання 24.07.2012 за результатами позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіта Мед", проведеної на підставі наказу №244 від 18.07.2012 р., акту №621/22-1/35873936.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Фіта Мед" (м. Феодосія, вул. Вересаева 12, код ЄДРПОУ 35873936) 16,10 грн. судового збору, 9581 грн. - витрат на проведення експертизи.

В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено документально виникнення податкових зобов'язань по операціям з контрагентами. На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання наказу №244 від 18.07.2012 р. працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин , повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу , якості та розрахунків при здійснення фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.05.2012 р. , за результатами якої 24.07.2012 р. був складений акт №621/22-1/35873936.

У зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ч.1 ст.203,215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними( п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "Фіта Мед" до реальних вигодо набувачів за період з 01.01.2011р. по 31.05.2012 р., не підтверджено реальність проведення господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Підставою викладених в акті перевірки №621/22-1/35873936 від 24.07.2012 р. висновків про порушення позивачем в період часу ,що перевірявся, положень чинного законодавства щодо реальності укладених правочинів було не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів у ПП "Скипер", ПП "Мастер Торг", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", ПП "Нантехімидж", ТОВ "КМІС-Торгмаш КМ" за період часу з 01.01.2011р. року по 31.05.2012 р. На думку податкового органу діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мали реального товарного характеру.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До матеріалів справи залучений висновок №79 від 07.03.2013 р. судово-економічної експертизи, проведення якої було здійснено на виконання ухвали суду від 17.12.2012 р.

За результатами вивчення первинних бухгалтерських документів позивача експертами встановлено,що в період час з 01.01.2011 р. по 31.05.2012р. позивач отримав від ПП "Скипер", ПП "Мастер Торг", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", ПП "Нантехімидж", ТОВ "КМІС-Торгмаш КМ" товарів на суму 6350100,80грн. ( в т.ч ПДВ у сумі 1058350,13 грн.) .

Експертами також встановлено ,що за даними первинних бухгалтерських документів позивача підтверджена оплата товарів у безготівковій формі , придбаних у ПП "Скипер", ПП "Мастер Торг", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", ПП "Нантехімидж", ТОВ "КМІС-Торгмаш КМ" в період часу з 01.01.2011р. по 31.05.2012р. , на суму 5750438,80 грн. ( в тому числі ПДВ 958406,47 грн.).

В експертному висновку зазначено,що відповідно до первинних бухгалтерських документів позивача по операціях з контрагентами ПП "Скипер", ПП "Мастер Торг", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", ПП "Нантехімидж", ТОВ "КМІС-Торгмаш КМ" за період часу з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р. сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. була визначена у розмірі 23898грн., за 2-4 квартали -у розмірі 45639 грн. , по ПДВ - у сумі 230701 грн. Експертами також встановлено ,що за зазначений період часу сума податкового кредиту з податку на додану вартість, згідно з первинними бухгалтерськими позивача по операціях з контрагентами ПП "Скипер", ПП "Мастер Торг", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", ПП "Нантехімидж", ТОВ "КМІС-Торгмаш КМ" визначена у розмірі 1058350,13 грн., необґрунтованого формування податкового кредиту не встановлено. При цьому експертами не встановлено розбіжностей в відомостях платника податків по операціям (правочинам) з вказаними контрагентами.

За результати вивчення первинних бухгалтерських документів позивача експерти зазначили,що придбаний ним у ПП "Скипер", ПП "Мастер Торг", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", ПП "Нантехімидж", ТОВ "КМІС-Торгмаш КМ" в період часу з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р. товар був в подальшому реалізований його контрагентам.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 у справі № 2а-13577/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко